1Справа № 335/10913/20 3/335/91/2021

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року   м. Запоріжжя

Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Стеценко А.В., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , тимчасово не працюючого, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 3 ст. 126 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ :

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №031878, 14.12.2020 року о 00 год. 01 хв. в м. Запоріжжя, по вул. Возз`єднання України, біля буд. 25, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Toyota Land Cruiser», державний номерний знак НОМЕР_2 , відносно якого встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом постановою Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя ВП №058039070 від 01.10.2020 року, чим порушив вимоги ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 126 КУпАП.

В судові засідання призначені 30.12.2020 р., 11.01.2021 р. та 26.01.2021р. ОСОБА_1 не з`явився, про день та час судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом направлення судової повістки рекомендованою поштою, причини не явки суду не повідомив, клопотань до суду не надходило.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на підставі наступного.

Стаття 7 КУпАП  вказує на те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Заборона зловживання правом знайшла своє закріплення у статті 17 Конвенції, згідно якої жодне з положень Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Відповідно до Глави 21 КУпАП  особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Кодексом України про адміністративні правопорушення визначено форму і основні елементи змісту рішення (постанови), що приймається в конкретній справі.  В  ній,  зокрема, повинні  бути  викладені  всі  обставини  вчинення правопорушення, отримані на підставі сукупності досліджених доказів на обґрунтування наявності складу правопорушення та правильності його юридичної кваліфікації.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280, 256 КУпАП, одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах  справи доказам, суд повинен  дати належну оцінку.

Частина 3 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про дорожній рух», забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Пунктом 2 ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Таким чином, підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.126КУпАП є постанова державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова державного виконавця до суду не надана, інших доказів, які б вказували на наявність ознак вчинення інкримінованого адміністративного правопорушення матеріали, справи не містять.

Частиною 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016). ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».

Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення може бути винесено одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Постанова про закриття справи виноситься при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що провадження у справі відносно ОСОБА_1 , за ч. 3 ст. 126 КУпАП підлягає закриттю, відповідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 126 ч.3, 283, 284 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду, через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя:                                                                                       А.В. Стеценко