Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" липня 2007 р. Справа № 13/88-07
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. , Такмаков Ю.В.
при секретарі Полтєва І.О.
за участю представників сторін:
позивача - Масіч Ю.В.
відповідача - Шелухін О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача вх. № 2002С/3-7 на рішення господарського суду Сумської області від 05.04.07 по справі № 13/88-07
за позовом Приватного інженерно-сервісного центру "Кварк", м. Суми
до Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" в особі Сумської філії", м. Суми
про стягнення 5308,34 грн.
встановила:
В лютому 2007 р. позивач -Приватний інженерно-сервісний центр „Кварк”, м. Суми звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача - Державного підприємства „Державного науково - дослідного та проектно - вишукувального інституту „НДІпроектреконструкція” в особі Сумської філії 3519 грн. заборгованості, 653,76 грн. пені, 1135,58 грн. інфляційних, 105,57 грн. річних та судових витрат.
Рішенням господарського суду Сумської області від 05.04.2007 р. (суддя Лиховід Б.І.) по справі № 13/88-07 позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 3519 грн. заборгованості, 1030,01 грн. інфляційних, 105,57 грн. річних, 89,38 грн. держмита, 103,47 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач не надав доказів здійснення оплати за одержаний товар; що 1030,01 грн. інфляційних та 105.57 грн. річних підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України; що позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають, оскільки вказані вимоги договірним зобов'язанням не передбачені та ін.
Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його необґрунтованим, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що позивач в обґрунтування своїх вимог не подав доказів надання відповідачу рахунку-фактури на передані товарно-матеріальні цінності; що господарський суд при винесенні рішення здійснив невірний підрахунок суми інфляційних за період з 25.08.05 р. по 01.02.07 р., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача і, як наслідок безпідставно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 440,92 грн. та ін.
В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що рахунок № КВ09768 від 25.08.2005 р. на оплату одержаного товару позивачем відповідачу надавався на підставі замовлення № КВ004154 від 25.08.2005 р. і в ньому було зазначено про необхідність оплати товару на протязі 3-х банківських днів з моменту одержання; що суми інфляційних та річних підлягають оплаті відповідачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та ін.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до видаткової накладної № КВ03918 від 25.08.2005 року, та на підставі довіреності ЯИУ № 307770 від 25.08.2005 року, відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 3519 грн. На оплату вказаного товару позивачем відповідачеві був виписаний рахунок № КВ09768 від 25.08.2005 р. з вказівкою про те, що даний рахунок необхідно оплатити на протязі 3-х банківських днів.
27.02.2006 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 57 в якій пропонував відповідачу сплатити заборгованість за поставлений товар в сумі 3519 грн., проте відповідач відповідної оплати не здійснив.
З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач не надав доказів здійснення оплати за одержаний товар; що 1030,01 грн. інфляційних та 105.57 грн. річних підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України; що позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають, оскільки вказані вимоги договірним зобов'язанням не передбачені.
Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, і хоча їм в цілому надана правильна та належна правова оцінка однак судом було невірно здійснено розрахунок інфляційних, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, в зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а прийняте по справі рішення зміні.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як свідчать матеріали справи, правовідносини, які склалися між сторонами засновані на договорі купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 ЦК України За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону та умов договору, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.
Враховуючи викладене, а також по-перше те, що відповідно до рахунку № КВ09768 від 25.08.2005 р. відповідач був зобов'язаний здійснити оплату на протязі 3-х банківських днів з моменту одержання товару (тобто до 28.08.2005 р.), по-друге те, що останній не надав доказів здійснення оплати за одержаний товар за спірною накладною, господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3519 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 чинного Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми.
З урахуванням вказаного, а також того, що відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з 28.08.2005 р. (враховуючи вимогу про сплату, яка міститься в рахунку № КВ09768 від 25.08.2005 р.), судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої останнім суми 105,57 грн. річних.
Проте суд першої інстанції дійшов невірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 465,57 грн. інфляційних.
Враховуючи те, що відповідно до повідомлення Державного комітету статистики України індекс інфляції за період з моменту прострочення відповідачем грошового зобов'язання (28.08.2005 р.) до моменту звернення позивача до суду з відповідною вимогою (16.02.2007 р.) становить 116,04 відсотки, сума інфляційних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 564,44 грн., а не 1030,01 грн. як зазначив господарський суд в оскаржуваному рішенні.
З урахуванням вимоги ст. 49 ГПК України, також підлягає скасуванню рішення господарського суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача 8,94 грн. держмита за подачу позовної заяви.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 4 ст. 103, п. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -
постановила:
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Сумської області від 05.04.07 р. по справі № 13/88-07 змінити.
В частині стягнення 465,57 грн. інфляційних, 8,94 грн. держмита рішення скасувати та в позові в цій частині відмовити.
В іншій частині рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанову підписано 20.07.07
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
Судді Пушай В.І.
Такмаков Ю.В.