Справа № 757/43462/20-к

Провадження № 11-сс/824/14/2021 Доповідач у 2 інстанції Рудніченко О.М.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2021 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Рудніченко О.М.,

суддів Ігнатюка О.В., Свінціцької О.П.,

секретар Марченко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Пилипенка Олександра Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року, якою відмовлено у задоволенні скарги Пилипенка Олександра Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб Центрального апарату Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення,-

в с т а н о в и л а:

Як вбачається з матеріалів судового провадження, до Печерського районного суду міста Києва надійшла скарга Пилипенка О.І. у порядку ст.303 КПК України на бездіяльність уповноважених осіб Центрального апарату Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання зави про вчинення кримінального правопорушення.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року відмовлено у задоволенні вищевказаної скарги.

Слідчий суддя мотивував своє рішення тим, що Пилипенко О.І. засобами поштового зв`язку звернувся до Державного бюро розслідувань із заявою про вчинення кримінального правопорушення, яку в подальшому було направлено до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві. Разом з цим, в матеріалах скарги міститься лист від 29.09.2020 від начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень запитів Управління забезпечення діяльності Питель К. про те, що заява Пилипенка О.І. , в інтересах ОСОБА_1 була направлена за належністю до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві. Таким чином, направлення заяви Пилипенка О.І., в інтересах ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, за територіальним принципом відповідають положенням кримінального процесуального закону.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді адвокат Пилипенко О.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу на бездіяльність уповноважених осіб Центрального апарату Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про вчинення кримінальних правопорушень та зобов`язати внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати досудове розслідування на підставі заяви Пилипенка О.І. від 25.09.2020 про вчинення службовими особами СУ ГУ ДФС України в місті Києві, ДКІБ Служби безпеки України, Київської міської прокуратури та Національної поліції кримінальних правопорушень, передбачених ч.1ст.146-1, ч.2 ст.146-1, ч.2 ст.28, ч.2 ст.162, ч.2 ст.28, ч.3 ст.365, ч.2 ст.28, ч.1 ст.166, ч.2 ст.28, ч.1 ст.371, ч.1 ст.373, ч.2 ст.28, ч.2 ст.384, ч.2 ст.28, ч.2 ст.397 КК України, яка надійшла до Центрального апарату Державного бюро розслідувань 25.09.2020.

В обґрунтування апеляційного скарги Пилипенко О.І. зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною та винесеною з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Апелянт зазначає, що слідчий суддя не правильно застосував положення статті 218 КПК України, яка, навпаки, зобов`язує слідчого проводити досудове розслідування після подачі йому заяви про скоєння злочинів. Таким чином, бездіяльність уповноважених службових осіб Державного бюро розслідувань суперечить нормам ч.1 ст.214 КПК України, а тому скарга мала бути задоволеною.

При цьому, заява про скоєння кримінальних правопорушень фактично містила в собі посилання на те, що вона повинна бути подана саме до Центрального апарату ДБР, адже можливими злочинцями можуть бути прокурори Київської міської прокуратури, які можуть здійснювати процесуальне керівництво над досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, які здійснюють слідчим ТУ ДБР, розташованого у м. Києві. З огляду на вищевикладене, відмова в задоволенні скарги, фактично позбавила можливості заявника захистити свої права за допомогою органу, який був би незалежним від будь-якого впливу.

Крім того, слідчий суддя зазначає в ухвалі дані про іншого заявника - ОСОБА_3 (двічі згадує таку особу), а також щодо направлення заяви до ТУ ДБР, розташованого в м. Полтава, що свідчить про ймовірне плутання слідчого судді різних за змістом скарг, що також вказує на сумніви в законному постановленні ухвали.

Окрім цього, 15 січня 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання адвоката Пилипенка О.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 про розгляд апеляційної скарги без участі заявника.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Як вбачається із скарги Пилипенка О.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 вона була подана із підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.303 КПК України. Відповідно до цієї норми дійсно може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, пов`язана із невнесенням відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Так, дослідивши матеріали провадження слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність бездіяльності зі сторони уповноважених осіб Державного бюро розслідувань, оскільки заява Пилипенка О.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 була скерована до Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Києві, та на законних підставах відмовив у задоволенні скарги.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді про відсутність бездіяльності із сторони уповноважених осіб Державного бюро розслідувань.

Колегія суддів звертає увагу на те, що під поняттям бездіяльності в контексті положень п.1.ч.1 ст.303 КПК України необхідно розуміти не вчинення уповноваженою особою (слідчим чи прокурором) будь-яких дій, після надходження заяви чи повідомлення про вчинення злочину. Як вбачається із матеріалі провадження, Пилипенко О.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 25.09.2020 року звернувся до Державного бюро розслідувань із заявою про вчинений злочин. 29.09.2020 року дана заява була скерована до Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у м. Києва, що стверджується копією листа начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень запитів Управління забезпечення діяльності Питель К. (а.с. 29). Наведене указує на те, що органом, якому була адресована заява не було допущено бездіяльності оскільки мала місце відповідна дія із сторони цього органу.

Відтак, скерування заяви Пилипенка О.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 до конкретного органу за територіальним принципом, службові особи якого уповноважені на внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відповідає вимогам закону і не указує на наявність будь-якої бездіяльності. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст.214 КПК України правом внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань наділені тільки слідчий та прокурор. Ця норма закону у поєднанні із положеннями п.1 ч.1 ст.303 КПК України дає підстави стверджувати, що в порядку п.1 ч.1 ст.303 КПК України може бути оскаржена лише бездіяльність слідчого чи прокурора, а не будь-якого іншого органу, які входять до структури Державного бюро розслідувань.

Із урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість висновків слідчого судді про відсутність підстав для задоволення скарги Пилипенка О.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга Пилипенка О.І. не містить доводів, які би указували на незаконність ухваленого слідчим суддею рішення. Спростування мотивів, які наведені у мотивувальні частині цієї ухвали, апеляційна скарга не містить. Наведене указує на необґрунтованість апеляційної скарги Пилипенка О.І .

Щодо доводів апеляційної скарги Пилипенка О.І. про те, що слідчий суддя зазначає в оскаржуваній ухвалі дані про іншого заявника, а також щодо направлення заяви до ТУ ДБР, розташованого в м. Полтава, що свідчить про ймовірне плутання слідчого судді різних за змістом скарг, на думку колегії суддів є опискою, оскільки не впливає по суті на законність та обгрунтованість висновків слідчого судді та може бути виправлена у порядку, передбаченому ст.379 КПК України.

Ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2020 року про відмову у задоволенні скарги Пилипенка О.І. на бездіяльність уповноважених осіб Центрального апарату Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення, відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, у зв`язку із чим залишає цю ухвалу без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 422 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу адвоката Пилипенка Олександра Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року, якою відмовлено у задоволенні скарги Пилипенка Олександра Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб Центрального апарату Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення - залишити без змін.

Судді ________________ _________________ _________________

Рудніченко О.М. Ігнатюк О.В. Свінціцька О.П.