ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2006                                                                                             Справа № 6/20  

  10 серпня 2006 року                                                            Справа №6/20

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Швець В.В. (доповідач),

суддів: Павловський П.П., Сизько І.А.

при секретарі судового засідання: Стрюк Н.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Ботнаренко І.Ю. довіреність №1 від 9 січня 2006 року, представник;

від відповідача: представник Відповідача у судове засідання не з’явився про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

          розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

закритого акціонерного товариства “Новомиргородський цукор”, селище міського типу Капітанівка, Новомиргородського району, Кіровоградської області;

на постанову господарського суду Кіровоградської області від 22 березня 2006 року;

у справі №6/20;

за позовом закритого акціонерного товариства “Новомиргородський цукор”, селище міського типу Капітанівка, Новомиргородського району, Кіровоградської області;

до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції, міста Мала Виска, Кіровоградської області;

про визнання нечинними актів.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Закрите акціонерне товариство “Новомиргородський цукор” звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення:

№0000442310/0 від 28 липня 2005 року;

№0000442310/1 від 23 серпня 2005 року;

№0000442310/2 від 7 листопада 2005 року,

прийняті Відповідачем Новомиргородським відділенням Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції в частині донарахування Позивачу податку на додану вартість в сумі 9566,67 гривень та застосування штрафних санкцій в сумі 4783,34 гривень.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що висновок зроблений Відповідачем про неправомірне включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість на суму 9566,67 гривень не відповідає фактичним обставинам.

Податкова накладна №324 від 13 серпня 2003 року на суму 9566,67 гривень отримана підприємством Позивача від AT НТК “Укрпроменерго” та є в наявності з усіма обов’язковими реквізитами.

Тому ЗАТ “Новомиргородський цукор” не було порушено вимоги підпункту 7.4.5 пункта 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, щодо включення до податкового кредиту витрати по сплаті податку на додану вартість у сумі 9566,67 гривень на підставі податкової накладної №324 від 13 серпня 2003 року.          

Постановою господарського суду у справі №6/20 від 22 березня 2006 року (суддя Баранець О.М.) у позовних вимогах відмовлено повністю.

Приймаючи спірну постанову господарський суд виходив з наступного:

Відповідачем Головним державним податковим ревізором-інспек-тором відділу контрольно-перевірочної роботи Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Новомиргородського відділення Деркач Л.І. підтверджено відсутність податкової накладної №324 від 13 серпня 2003 року на суму 9566,67 гривень з податку на додану вартість на момент проведення перевірки.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункта 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Позивач не погодившись з постановою господарського суду подав апеляційну скаргу.

Вважає, що вона винесена з порушенням закону.

Господарський суд при винесенні постанови неповно з’ясував усі обставини справи тому неправильно застосував норми матеріального права.

Позивач просить спірну постанову скасувати та у позовних вимогах відмовити посилаючись на наступне:

Висновок господарського суду про відсутність податкової накладної на момент перевірки не відповідає обставинам справи, оскільки, податкова накладна №324 від 13 серпня 2003 року на суму 9566,67 гривень отримана позивачем від AT НТК “Укрпроменерго”, є в наявності з усіма обов’язковими реквізитами в матеріалах справи.

Оригінал був оглянутий в судовому засіданні, дана накладна відображена в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг).

Таким чином, Позивач вважає, що ним не було порушено вимоги підпункту 7.4.5 пункта 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, щодо включення до податкового кредиту в березні 2004 року витрат по сплаті ПДВ в сумі 9566,67 гривень на підставі податкової накладної №324 від 13 серпня 2003 року.

На апеляційну скаргу Відповідач надав заперечення у якому посилається на на те, що висновки, викладені в апеляційній скарзі безпідставні і необгрунтовані, тому просить постанову залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представника Позивача, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним в задоволені апеляційної скарги відмовити.

Постанову місцевого господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Відмовляючи в задоволені апеляційної скарги суддова колегія виходила з наступного:

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункта 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не дозволяється включення по податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

На день здійснення документальної перевірки працівниками органів державної податкової служби податкова накладна була відсутня про що зазначено в самому акті.

В судовому засіданні встановлено, що при підписанні акта перевірки ні керівник ні головний бухгалтер заперечень, щодо зазначеного порушення не відреагували. Витяг з акта документальної перевірки з відображенням підписів посадових осіб підприємства було надано суду для залучення до матеріалів справи.

Крім того у судовому засіданні свідок Деркач Л.І., яка здійснювала перевірку, підтвердила факт відсутності під час перевірки податкової накладної №324 від 13 серпня 2003 року, та свідок Коврига В.В., яка виконувала обов’язки головного бухгалтера пояснила, що акт документальної перевірки підписала без заперечень.

Крім того судова колегія погоджується з висновком господарскького суду про те, що, як видно з системного аналізу Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку.

При цьому зазначені етапи нерозривно пов’язані між собою сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

Тому право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з факту існування зобов’язання по сплаті такого податку в ціні товару.

Позивачем не надано господарському суду доказів надмірної сплати податку додану вартість у звітному періоді до Державного бюджету України.

З врахуванням вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну  скаргу залишити без задоволення, постанову залишити без змін.

На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 167, 200, 205, 206 КАС України суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства “Новомиргородський цукор”, селище міського типу Капітанівка, Новомиргородського району, Кіровоградської області, залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Кіровоградської області від 22 березня 2006 року у справі №6/20, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий                                                            В.В. Швець

          Судді                                                                      П.П. Павловський  

         

                                                           І.А. Сизько