КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.07.2007 № 7/688
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Губенко Н.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Сенчило В.В. – юрисконсульт (дов. № 114 від 26.06.2007);
від відповідача - Лейкіна Р.Р. – голова правління; Кириченко Т.В. – представник (дов. б/н від 19.10.2006);
від третьої особи - повідомлений, але не з’явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” в особі Розрахункового департаменту
на рішення Господарського суду м.Києва від 14.12.2006
у справі № 7/688
за позовом Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” в особі Розрахункового департаменту
до Житлово-будівельного кооперативу „Лепсе-1”
третя особа позивача Акціонерна енергопостачальна „Київенерго”
про стягнення 12967,43 грн.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2007 за клопотанням сторін відповідно до ст.ст. 69, 99 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги продовжено.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.12.2006 у справі №7/688позов Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” в особі Розрахункового департаменту до Житлово-будівельного кооперативу „Лепсе-1” про стягнення 12 967,43 грн. задоволено частково, за рішенням підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 2 921,98 грн. основного боргу, 29,22 грн. пені, 268,86 грн. інфляційної складової боргу, 87,66 грн. 3% річних, 33,16 грн. витрат по сплаті державного мита та 30,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду. У своїй скарзі позивач просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 14.12.2006 у справі № 7/688, посилаючись на те, що воно не відповідає дійсним обставинам справи, а саме положенням Закону України „Про питну воду та питне водопостачання”, Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.07.1994 № 65 та умовам договору № 05945/4-11 від 18.11.1998 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, укладеного між ВАТ „АК „Київводоканал” та ЖБК „Лепсе-1”.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Судом не прийнято до уваги пояснення у справі від 14.12.2006, в якому містилася інформація щодо порядку обліку та нарахуванню заборгованості ЖБК „Лепсе-1” по житловому будинку за адресою вул. Г.Юри, 18-а, а саме, те, що: облік за адресою вул. Г.Юри, 18-а з холодного водопостачання та водовідведення ведеться згідно із показниками працюючого повіреного та опломбованого водолічильника; облік холодної води, яка використовується для виготовлення гарячої води та стоків після її використання проводиться по о/рахунку 753-13, у виносному бойлері, який знаходиться за адресою: вул. Г.Юри, 18, встановлено водолічильник типу WPD-100 № 9857182, лічильник працюючий; нарахування за холодну воду, яка використовується для виготовлення гарячої води здійснюється відповідно до п. 11.3 Правил користування – у процентному співвідношенні пропорційно кількості мешканців, які споживають воду від вищезазначеного бойлера, для відповідача встановлено процентне співвідношення 10,328 % від загального об’єму води, що надходить на водопідігрівач. Вартість 1 куб. м. холодної питної води складає 0,516 грн. з ПДВ, вартість 1 куб. м. стоків складає 0,30 грн. з ПДВ згідно із розпорядженням КМДА від 28.08.2002 № 1680 „Про встановлення тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення”.
Скаржник вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевим господарським судом безпідставно не враховані вимоги нормативно-правових актів та умови договору, якими врегульовані відносини між позивачем та відповідачем. Так, статтею 19 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання” передбачено здійснення надання послуг питного водопостачання на підставі договору. ЖБК „Лепсе-1” є споживачем послуг питного водопостачання та водовідведення, які надаються ВАТ „АК „Київводоканал” відповідно до пункту 1 договору на послуги водопостачання та водовідведення від 02.12.1998 № 5992/4-11. Абзацом „б” п. 12.3 Правил користування чітко визначено, що розрахунки за воду здійснюються з житлово-експлуатаційними організаціями та ЖЕК – один раз на місяць, у тому числі за воду, що йде на гаряче водопостачання. Для приготування гарячої води, використовується та ж сама питна вода, єдиним виробником та постачальником якої у м. Києві є Водоканал, з метою отримання коштів за фактично надані послуги водопостачання питної води, використаної для приготування гарячої води та відповідного обсягу стоків, ВАТ „АК „Київводоканал”, керуючись ст. ст. 67, 144 Господарського кодексу України, ст. 19 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання”, та відповідно до п.п. 12.3, 12.7 Правил користування проводить нарахування за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод безпосередньо підприємствам та організаціям, які споживають воду та з якими у ВАТ „АК „Київводоканал” укладені договори питного водопостачання та водовідведення.
Оскільки ВАТ „АК „Київводоканал” є виробником та постачальником послуг центрального питного водопостачання підприємствам, що є споживачами таких послуг, та які перебувають з Водоканалом у договірних відносинах і відповідно зобов’язані сплачувати за такі послуги в разі їх отримання за визначеними тарифами. Отже дії ВАТ„АК „Київводоканал” по виставленню рахунків за постачання холодної питної води, яка використовується для виготовлення гарячої води та відповідного обсягу стоків, на підставі діючих тарифів на такі послуги, безпосереднім споживачам, які перебувають з ВАТ „АК „Київводоканал” у договірних відносинах, цілком відповідає нормам чинного законодавства України в сфері питного водопостачання.
В запереченнях на апеляційну скаргу Житлово-будівельний кооператив „Лепсе-1” просить рішення Господарського суду м. Києва від 14.12.2006 у справі № 7/688 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, зокрема, зважаючи на те, що оскаржуване рішення винесено судом при повному з’ясуванні обставин справи. При цьому відповідач зазначає, що: за договором ЖБК „Лепсе-1” отримував від ВАТ „АК „Київводоканал” холодну воду і розраховувався за холодну воду та за стоки, від АЕК „Київенерго” ЖБК „Лепсе-1” отримував гарячу воду і сплачував її вартість за тарифом у розмірі 12 грн. за гаряче водопостачання на 1 особу в місяць, виходячи з норми 3,5 куб. м., де 10,18 грн. – вартість підігріву 3,5 куб. м. води, 1,82 грн. – вартість 3,5 куб. м. води, що підігрівається (без урахування стоків); суд першої інстанції двічі зобов’язував позивача надати калькуляцію рахунку, проте позивач ухилився від його виконання, не зміг обґрунтувати свої вимоги доказами; позивач не надав суду в обґрунтування своїх позовних вимог складові на кожну із своїх послуг, не зміг обґрунтувати суму, яку він просить стягнути на користь ЖБК „Лепсе-1”.
При розгляді апеляційної скарги колегією суддів були заслухані пояснення представників сторін, досліджені наявні матеріали справи та встановлено наступне.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання договору на послуги водопостачання та водовідведення № 5992/4-11 від 02.12.1998 належним чином виконував та виконує свої обов’язки, а саме, надає відповідачу послуги з водопостачання та прийняття каналізаційних стоків. Відповідач, у свою чергу, свої обов’язки по оплаті за отримані послуги за вищевказаним договором виконує неналежним чином. Заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01.09.2005 по 01.10.2006 становить 12098,68 грн. Пункт 3.7 договору передбачає порядок узгодження розбіжностей з приводу незгоди абонента щодо кількості або вартості отриманих послуг – абонент зобов’язаний у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом. Відповідач у встановлений договором термін, повноважного представника не направив, обґрунтовані документи не надав, отже- відповідно до договору, сума, кількість та вартість отриманих послуг вважається прийнятою відповідачем. На момент пред’явлення позовних вимог до господарського суду першої інстанції, відповідач борг у розмірі 12098,68 грн., не сплатив, що і стало причиною для звернення позивача до господарського суду. Оскільки відповідач припустився прострочення платежів, то відповідно до п. 4.3 договору, статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний на вимогу кредитора сплатити пеню, суму боргу з урахуванням суми індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних.. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню окрім основного боргу пеня у розмірі 134,44 грн., інфляційні витрати за весь період прострочення у сумі 467,22 грн., а також три проценти річних у розмірі 267,09 грн.; загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача становить 12967,43 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.12.2006 у справі № 7/688 позов Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” в особі Розрахункового департаменту до Житлово-будівельного кооперативу „Лепсе-1” про стягнення 12 967,43 грн. задоволено частково.
Рішення суду мотивоване тим, що: оскільки побудинковий лічильник гарячої води у будинку відповідача відсутній, кількість гарячої води відповідно до пункту 13 „Правил надання послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1497 від 30.12.1997, у випадках часткового обліку води – при відсутності побудинкового обліку гарячої води сплачується споживачем за встановленими нормами; у будинку ЖБК „Лепсе-1” проживає 273 особи, що підтверджується довідкою ЖЕКу, отже, кількість стоків гарячої води за встановленими місячними нормами, виходячи з нормативу у 3,5 куб. м. на особу в місяць, загальний обсяг споживання гарячої води становить 955,5 куб.м. в місяць; об’єм стоків гарячої води відповідає кількості спожитої гарячої води, тобто об’єм стоків становить 955,5 куб.м., об’єм стоків холодної та гарячої води з вересня 2005 по вересень 2006 становить 35238,50 куб. м.; з урахуванням знижки у розмірі 5,5% сума, яка підлягає сплаті за холодну воду, стоки гарячої води та холодної води становить 21116,14 грн.; оскільки відповідач за спірний період сплатив 18194,16 грн., заборгованість відповідача складає 2921,98 грн.; на суму боргу нарахована пеня у розмірі 29,22 грн., 286,86 грн. індексу інфляції та 87,66 грн. – 3% річних. В решті позовних вимог відмовлено.
Колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції не знаходить підстав для скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.
02.12.1998 між Державним комунальним об’єднанням „Київводоканал” (за договором постачальник, правонаступником якого є позивач) та Житлово-будівельним кооперативом „Лепсе-1”( за договором абонент) укладено договір № 5992/4-11 від 02.12.1998 на надання послуг з водопостачання та водовідведення (далі – договір).
За договором постачальник зобов’язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 (пункт 1.1 договору).
Як вбачається із матеріалів справи спір між сторонами виник щодо сплати відповідачем вартості холодної води, використаної для виготовлення гарячої води.
Колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості питної води, що використовується для приготування гарячої води, є безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 902 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Пунктом 6.3. договору закріплено, що всі питання не передбачені цим договором, регулюються Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджені наказом Голови Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №65 від 01.07.1994 (надалі – Правила користування).
Пунктами 1.1., 1.2. Правил користування встановлений порядок користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод до комунальної каналізації та визначено взаємовідносини між об'єднаннями, виробничими управліннями водопровідно-каналізаційного господарства або іншими експлуатаційними організаціями, комбінатами комунальних підприємств (надалі - Водоканал) та абонентами міських, районних, селищних водопроводів і каналізацій на території України. Дотримання Правил користування є обов'язковим для всіх осіб, підприємств, установ, організацій, що користуються комунальними водопроводами і каналізаціями, незалежно від їхньої відомчої належності і форми власності.
Пунктом 3.1. договору № 5992/4-11 від 02.12.1998, укладеного між позивачем та відповідачем, закріплений порядок зняття показників водолічильників, а саме: зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника (позивача у справі) спільно з представником абонента (відповідача по справі). Правилами користування, зокрема, п. 10.1. останніх, встановлений порядок знімання показників водолічильників, ідентичний тому, який закріплений п. 3.1. даного договору.
Кількість води, що подається позивачем (постачальником по договору) та використовується відповідачем (абонентом по договору), визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником (пункт 3.1 договору); п. 11.1. Правил користування також встановлено, що кількість води, використаної абонентами, визначається за показниками перевірених водолічильників та інших приладів обліку, які мають бути опломбовані.
Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що періодичність зняття показників водолічильників може змінюватися, однак зняття показників водолічильників завжди має відбуватися у присутності представників як постачальника (позивача у справі), так і абонента (відповідача у справі); належним доказом, який підтверджує обсяги поданої позивачем відповідачу та використаної (спожитої) останнім води, є документи про зняття показань водолічильників, складені спільно двома представниками сторін.
У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Виходячи з цього саме позивач повинен довести, що за період з 01.09.2005 по 01.10.2006 ним було надано послуги з водопостачання відповідачу на суму 12098,68 грн., і, відповідно, відповідачем не сплачено зазначеної суми позивачу.
Частина 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Частиною другої цієї статті встановлено, що ці фактичні дані встановлюються як письмовими та речовими доказами, так і поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.
Частиною 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що, якщо поданих сторонами доказів недостатньо, господарський суд зобов’язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
З метою з’ясування усіх обставин справи апеляційний господарський суд ухвалами від 03.04.2007, від 26.04.2007, від 25.05.2007, від 12.06.2007 зобов’язував позивача надати детальний розрахунок суми позову, в якому зазначити: кількість поставленої відповідачу питної води з документальним обґрунтуванням по кожному спірному місяцю спірного періоду; кількість поставленої відповідачу питної води, яка була використана на підігрів гарячої води; докази звернення позивача з вимогою щодо сплати вартості поставленої відповідачу питної води та за каналізаційні стоки (п. 3.6 договору); розрахунок інфляційних витрат та 3% річних, в якому зазначити період за який підлягають стягненню інфляційні витрати та річні; розрахунок пені відповідно до п. 4.3 договору № 5992/4-11, в якому зазначити період за який підлягає стягненню пеня; окремо розрахунок пені за подвійною ставкою НБУ, в якому зазначити період за який підлягає стягненню пеня; документальне підтвердження присвоєння абоненту (відповідачу) кодів, зазначених в дебетових інформаційних повідомленнях, наявних в матеріалах справи (а.с. 61-87); докази, підтверджуючі постачання відповідачу холодної води, яка йде на підігрів в обсягах, зазначених в розшифровках рахунків абонента та в дебетових інформаційних повідомленнях по кожному спірному місяцю окремо.
На виконання вимог ухвал апеляційного господарського суду позивачем були надані пояснення від 19.04.2007, від 14.05.2007 № 08/2045 та від 02.07.2007 б/н.
Так, в поясненнях від 19.04.2007 позивач зазначив, що на виконання вимог ухвали апеляційного господарського суду надаються: розрахунок вартості наданих ЖБК „Лепсе-1” послуг з водопостачання та водовідведення помісячно та з відокремленням холодної питної води та холодної питної води, що використовується на підігрів та стоки; розрахунок пені за подвійною обліковою ставкою; розрахунок інфляційних втрат та 3% річних; маршрутні картки, у яких зазначено обсяг питної води, спожитої ЖБК „Лепсе-1” за показанням водолічильників, дійсність обсягів спожитої питної води за показаннями водолічильника, які зазначені в маршрутних картах, підтверджені підписом Голови правління ЖБК „Лепсе-1”; вищезазначені дані, тобто обсяг питної води, вноситься до електронної розрахункової бази, яка в свою чергу обраховує вартість спожитої питної води; розшифровки, в яких вказується розрахунок вартості спожитої питної води на підставі яких друкується платіжна вимога, яка відсилається на адресу відповідача.
Проте, як вбачається із наданих позивачем в обґрунтування заявлених вимог маршрутних листів про зняття показників лічильника вони не містять підписів представників відповідача поряд з даними обсягів поставленої води, як того вимагають умови договору та положення Правил користування. Отже, судова колегія вважає, що вищезазначені маршрутні листи про зняття показників лічильника не є належними доказами.
В додаткових нормативних та документальних обґрунтуваннях позовних вимог по справі № 7/688 від 14.05.2007 № 08/2045, які були надані на виконання вимог ухвали апеляційного господарського суду від 26.04.2007 позивач зазначив, що у спірний період з 01.09.2005 по 01.10.2006 у бойлері до якого подається холодна питна вода на підігрів, був непрацюючий водолічильник, тому в цей період показники водолічильника знімались відповідно до розділу 10 Правил користування та пункту 3.2 договору. Оскільки з 14.07.2004 лічильник не працював, тому кількість використаної питної води, яка йде на підігрів визначалась відповідно до п. 11.2 Правил, а саме – за середньодобовою витратою води, такий об’єм вираховується згідно з показниками лічильника, який був працюючим у період до 14.07.2004.
Відповідно до п. 11.2 Правил та пункту 3.2 договору, якщо вести облік води за водолічильником неможливо з причин, що не залежать від абонента (зняття водолічильника представником Водоканалу, запітніння скла, корозія циферблата, припинення нормальної роботи водолічильників через несправності, що виникли в його механізмі тощо), кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за попередні два розрахункові місяці. У разі тривалості роботи приладів обліку менше 2-х місяців кількість води визначається за період роботи водолічильника не менше 10 днів.
Враховуючи положення пункту 11.2 Правил та пункту 3.2 договору, від позивача були витребувані показники водолічильника за попередні два розрахункові місяці.
В письмових поясненнях від 02.07.2007 позивач зазначив, що обсяг середньодобової витрати води, яка йде на підігрів по бойлеру по вул. Гната Юри, 18 визначався відповідно до показників лічильника, які зафіксовано у маршрутній карті від 13.02.2004 та абонентській книзі споживача ЖБК „Лепсе-1”. Беручи до уваги те, що до бойлера приєднані, окрім ЖБК „Лепсе-1” інші споживачі, обсяг води, яка йде на підігрів і спожита відповідачем визначався в процентному співвідношенні в залежності від кількості мешканців, що мешкають у будинках.
Однак як вбачається із маршрутного листа та витягу з абонентської книги, наданого позивачем до вищезазначеного пояснення, маршрутний лист про зняття показників лічильника та витяг з абонентської книги споживача не містять підпису представника відповідача поряд з даними обсягів поставленої води, як того вимагають умови договору та положення Правил користування. Отже, вищезазначені маршрутний лист про зняття показників лічильника та витяг з абонентської книги споживача не є належними доказами.
Не доведено позивачем і процентне співвідношення пропорційно кількості мешканців, які споживають воду від спільного бойлеру.
На виконання вимог ухвал Київського апеляційного господарського суду документальне підтвердження присвоєння абоненту (відповідачу) кодів, зазначених в дебетових інформаційних повідомленнях, наявних в матеріалах справи (а.с. 61-87), позивач не надав.
Пунктами 3.6., 3.7. договору передбачається, що відповідач розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів. У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг відповідач зобов'язаний у триденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані позивача вважаються прийнятими відповідачем.
Надані позивачем розшифровки рахунків абонента не підтверджуються будь-яким доказами їх вручення, надсилання або виставлення відповідачеві і не є тими документами, які відповідно до умов вказаних договорів та вимог Правил, є підставою для їх оплати за послуги з водопостачання та водовідведення.
Розрахунки між підприємствами електронними повідомленнями не були передбачені умовами договору, така форма розрахункових документів не узгоджена позивачем з відповідачем в установленому порядку шляхом внесення відповідних змін або доповнень до умов договору, тому посилання позивача на надіслані банком позивача банку відповідача реєстри платіжних документів як на підставу, що згідно з пунктом 12.6 Правил надає йому право не виписувати рахунки абоненту, колегія суддів вважає помилковими, так як, рахунки за воду, складення і вручення (надсилання) абонентові яких передбачене пунктом 12.5 Правил, неможливо ототожнювати з банківським розрахунковим документам, а, крім того, вручення, надсилання або виставлення відповідачеві або доведення до нього у будь-який іншій спосіб таких платіжних повідомлень для їх оплати за послуги з водопостачання та водовідведення також не підтверджено позивачем.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено наявність підстав для стягнення з відповідача вартості холодної води, яка використовується для виготовлення гарячої води, за період з 01.09.2005 по 01.10.2006, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду першої інстанції в цій частині.
Колегія суддів погоджується із доводами скаржника стосовно неправомірного посилання господарського суду першої інстанції на розпорядження КМДА від 12.10.2005 № 1889 та на постанову Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, які втратили чинність і не можуть бути застосовані судом до правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем.
Однак, враховуючи, що неправильне застосування норм матеріального права не призвело до прийняття неправильного рішення, то у апеляційного господарського суду відсутні підстави для скасування рішення місцевого господарського суду.
Враховуючи, що господарським судом першої інстанції задоволено позов щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 2911,98 грн., то колегія суддів вважає, що судом правомірно було стягнуто з відповідача 29,22 грн. пені, 268,86 грн. індексу інфляції та 87,66 грн. 3% річних саме з цієї суми боргу.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення Господарського суду м. Києва від 14.12.2006 у справі № 7/688 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Матеріали справи № 7/688 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді
16.07.07 (відправлено)