Справа №2-57/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2010 року                                                           місто Білогірськ

    Білогірський  районній суду АР Крим у складі: головуючого - судді Борісенко Є.В. при секретарі Самбурської Н.О. з участю представника позивачки ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідачки ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Білогірськ цивільну справу за позовом: ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ВАТ НАСК «Оранат»  про  відшкодування матеріальної і моральної шкоди,   завданої   внаслідок   дорожньої - транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

    18 серпня 2009 р. ОСОБА_4 звернулася в районний суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до положень ст.ст. 27, 31 ЦПК України під час слухання справи 29 березня 2010 року булу поді доповнення до позивної заяви від 18 серпня 2009 року.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 21 грудня 2008 року близько 20 год. 30 хв., відповідач керував автотранспортним засобом ВАЗ 2107 (д.р.н. НОМЕР_2) на автодорозі Сімферополь – Феодосія  порушив та порушив правіла дорожнього руху  України та здійснив ДТП з автотранспортнім засобом ВАЗ 2107 (д.р.н. НОМЕР_1).

В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому костей тазу, лонної та седалищної кості праворуч, які кваліфіковано як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

З 21.12.2008 року по 16.01.2006 року ОСОБА_4 перебувала на стаціонарному лікуванні в Білогірської  РБ  на яке була втрачено 173 грн. та потім з 17.01.2009 по 05.03.2009 року на амбулаторному лікуванні сума якого склала 900 грн.

Внаслідок протиправної поведінки відповідача ОСОБА_4  була заподіяна матеріальна шкода яка склал  і моральна шкода, яку вона оцінює у 50 000 грн.

    За фактом ДТП була порушена кримінальна справа за ст. 286 ч. 1 КК України та у подальшому постановою Білогірського районного суду АР Крим від 20 липня 2009 року ОСОБА_2  звільнений від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію».

В судовому засіданні позивач та його представник уточненні позовні вимоги підтримали в повному обсязі , попросили стягнути з відповідача матеріальну шкоду, спричинену в результаті ДТП в сумі 900 грн., моральну шкоду в сумі 50000 грн., яка була завдана позивачу внаслідок ушкодження здоров'я та витрати на правову допомогу в сумі 1000 грн.

Відповідач  та його представник визнали частково позивні вимоги, зазначив про те що дійсно було ДТП в якому винен відповідач, але сумма моральної шкоди дуже велика, крім того особа була застрахована та саме страхова компанія повинна сплачувати матеріальну шкоду, що до матеріальної шкоди 900 грн., то вона складає не з знаходженням на лікарняному, а проходження  на санаторному курортних заходив.

Співвідповідач по справі – представник ВАТ НАСК «Оранат» в судовому засіданні проти позову заперечував, вказавши на те що у ОСОБА_4 не виникло право звертатися до суду що дій ВАТ НАСК «Оранта», оскільки вона до установи з заявою про виплату їй моральної шкоди в наслідок ДТП не зверталася. ОСОБА_4 зверталась в СК в наслідок виплати їй матеріальної шкоди щодо лікування, яка була сплачена їй.

Заслухавши пояснення позивача, його представника, відповідачів та їх представників, дослідивши докази по справі, оглянувши матеріали кримінальної справи № 1п-307/2009, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав:

    Як вбачається з кримінальної справи, яка оглянута в судовому засідання, ОСОБА_2 звільнений від кримінальної відповідальності внаслідок акту амністії.

Відповідно до довідки Білогірської  РЛ з 21.12.2008 року по 16.01.2009, з 17.01.2009 року по 05.03.2009  ОСОБА_4 перебувала на лікуванні./а.с.10/    

    Відповідно до довідки ВВК № 2805 ОСОБА_4 потребує в лікуванні в санаторії «Чорні води» та надана відповідна путівка з 21.09.2009 року по 11.10.2008 року.  (а.с 22)

    Відповідно процедурної книжці санаторія «Чорні води» ОСОБА_4 проходила санаторне лікування з 21.09 до 11.10. та сплатила благодійний внесок до цей установи в розмірі 900 грн. (а.с. 29).

      Відповідно до вимог ч.1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

    Відповідач ОСОБА_2 визнав, що він завдав позивачки матеріальну та моральну шкоду внаслідок ДТП.

Згідно до вимог ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до п.5  Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 обов'язковому з'ясовуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана фізичній особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Позивачка посилається в позивних вимогах на те, що вона була вимушена сплатити 900 грн. на санаторне курортне лікування «Чорні води» та відносіть цю суму до матеріальної шкоди, суд критично відноситься до цього оскільки, як було встановлено судом 900 грн. позивачка сплатила як благодійний внесок до санаторія «Чорні води». Законодавцем не передбачено відшкодування благодійних внесків в даному випадку. А тому суд не приймає квитанцію по сплаті 900 грн., як належні докази, оскільки він  не пов”язані з лікуванням, а позивачкою не доведено, що ці витрати були необхідні і безпосередньо пов”язані  з усуненням негативних наслідків, які настали для неї, як потерпілої особи.  

Згідно ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому витрати, викликані необхідністю придбання ліків тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно пункту 10 постанови Пленуму Верховного ОСОБА_3 України від 31.03.1995 р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", вказує, що при заподіянні особі моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Як встановлено в судовому засіданні відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, вказана ДТП сталась з вини відповідача ОСОБА_2, тому моральна шкода, завдана позивачу підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи обставини справи та надані суду обґрунтування рівня, характеру, тривалості та обсягу душевних страждань позивачки, характеру немайнових втрат, тяжкості вимушених змін у її житті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди підлягають частковому задоволенню і з ОСОБА_2 необхідно стягнути на користь ОСОБА_4 суму в розмірі  3840 грн.

    Відповідно до вимог п.1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

    Суд не задовольняє вимоги позивача до СК «Оранта» оскільки позивачка не зверталася до страхової компанії що до предмету спору за цім позовом, про що сама позивачка не заперечувала в судовому засіданні.

Судові витрати по оплаті юридичної допомоги підлягають відшкодуванню згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України в сумі 1000 грн.  

З квитанцій / а. с. 16,17/ вбачається, що ОСОБА_4  сплатила на користь держави витрати на інформаційне–технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 15 грн., судовий збір у розмірі 17 грн. Загальна сума судових витрат, які понесла ОСОБА_4 внаслідок звернення до суду з цим позовом, становить 27 грн. (15грн. + 17 грн. = 27 грн.).

Виходячи з того, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення її позовних вимог у розмірі 3840 грн., суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_4 понесені судові витрати у розмірі 2,03 грн. (27 грн. х 3840 грн. : 50900 грн. =2,03 грн.).

Окрім того, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 34 грн. (51 грн. – 17 грн. = 34 грн.) та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 15 грн. (30 грн. – 15 грн. = 15 грн.)

Керуючись ст.ст. 16, 1167, 1187, 1188, 1195 ЦК України, постановою Пленуму ВСУ від 27.03.1992 року № 6 „ Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” , постановою Пленуму ВСУ від 31.03.1992 року №4 / зі змінами та доповненнями/ „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної / немайнової/ шкоди”, ст.ст. 10, 15, 60,61, 81, 88, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги  ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 спричинену їй моральну шкоду у розмірі 3840 грн., понесені судові витрати у розмірі 2,03 грн., а всього стягнути 3842 гривень 03 копійок.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити через їх необґрунтованість.

           Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати по оплаті юридичної допомоги в розмірі 1000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 34 грн.

           Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 15 грн.