ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" липня 2006 р. Справа № 9/108
Суддя господарського суду Чернівецької області Чорногуз Михайло Георгійович
розглядаючи справу
за позовом Приватний підприємець ОСОБА_1
до відповідача Управління Пенсійного фонду України в Кельменецькому районі
про визнання недійсними вимог про сплату недоїмки зі страхових внесків на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування НОМЕР_1 від 22 лютого 2006 року та НОМЕР_2 від 22 березня 2006 року
за участю представників:
позивача: ОСОБА_1
відповідача: Гамбаровська О.В. доручення №372/07 від 30.01.2006р.
СУТЬ СПОРУ:
Позивач звернувся із позовною заявою про визнання недійсними вимог про сплату недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування НОМЕР_1 від 22.02.2006 року та НОМЕР_2 від 22.03.2006 року.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач у відзиві та його представник в судовому засіданні, позовні вимоги не визнає посилаючись на законність виставлених вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та заперечення проти позову, дослідивши докази які мають юридичне значення для розгляду позовної заяви суд встановив наступне.
З 01.01.2004 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", (далі - Закон) який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Згідно до положень ч.3 ст.18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески до Пенсійного фонду України є загальнообов'язковим платежем. Страховими внесками є кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно з законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (ст.1 Закону).
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати й сплачувати в установлені строки і в повному обсязі страхові внески. Для роботодавців страхові внески до солідарної системи, згідно ч. І ст. 19 Закону, нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної й додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних витрат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст.20 Закону, тобто не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч.3 ст.20 Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій (п.2 cт. 106 Закону).
Позивач, є платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвами про сплату єдиного податку 2005 - 2006 роки), а також платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і має заборгованість по платежах до Пенсійного фонду України.
На підставі поданих самим же позивачем розрахунків суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за січень-грудень 2005 року та січень-лютий 2006 року сума зобов'язання по сплаті страхових внесків підприємця ( в розмірі 32 % ) становить 6 175 грн. 83 коп., переплата станом на 1 січня 2005 року складала 22 грн. 22 коп., частка єдиного податку (в розмірі 42%) сплачена 1438 грн. 50 коп. Заборгованість з січня 2005 року по січень 2006 року ( включно) склала 4496 грн. 71 коп. Крім того позивач повинен був сплатити внески в розмірі 1-5 % за вказані періоди в сумі 380 грн. 76 коп., фактично сплачено позивачем 369 грн. 16 коп., заборгованість склала 11 грн. 60 коп. Позивачу як приватному підприємцю зараховано відповідачем частку єдиного податку в сумі 822 грн. в сплату внесків приватним підприємцем за вказаний період.
22 лютого 2006 року відповідачем була виставлена вимога про сплату боргу НОМЕР_1 на суму 4508 грн. 31 коп., а 22 березня 2006 року, вимога НОМЕР_2 на суму 218 грн. 40 коп. ( за лютий 2006 року).
УПФУ у Кельменецькому районі висталяючи вказані вимоги діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття вимог, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, та своєчасно, тобто протягом розумного строку
Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідач надав докази правомірності його дій. У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного ст. ст. 17, 18, 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та керуючись ст. ст. 2, 71, 86, 94, 160-163, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У позові відмовити.
Постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Порядок і строки апеляційного оскарження.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя М.Г. Чорногуз