ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Кіровоградської області
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"15" червня 2006 р. | Справа № 15/38 |
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Хилька Ю.І.розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 15/38
за позовом: ВАТ "Кіровоградобленерго" м. Кіровоград
до відповідача 1: ДП "Теплоенергоцентраль" ТОВ "Високі енергетичні технології" м. Кіровоград
до відповідача 2: КП "Теплоелектроцентраль" м. Кіровоград
про стягнення 314033 грн. 55 коп.
ПРЕДСТАВНИКИ:
Представники сторін:
від позивача - Григоренко В.В. , довіреність № 4470/07 від 02.09.05 ;
від 1-го відповідача - Малахотко І.І. , довіреність № 7 від 17.03.06 ;
від 2-го відповідача - участі не брали ;
В судовому засіданні 26.05.06 р. оголошувалась перерва до 17 год. 15.06.06 року.
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство “Кіровоградобленерго” (позивач) звернувся з позовом про стягнення з дочірнього підприємства “Теплоенергоцентраль” товариства “Високі енергетичні технології” ( відповідач) 314033 грн. 55 коп. підвищеної плати за перевищення договірних величин споживання електроенергії в жовтні 2003 року. В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав. Представник 1-го відповідача до суду не з’явився, по причини неявки не повідомив, ніяких клопотань не подавав. У відзиві позовні вимоги заперечив, посилаючись на те, що КП „Теплоелектроцентраль” з ЄДРПОУ не виключено, а також те, що на час розгляду справи реорганізація КП „Теплоелектроцентраль” не закінчена. Просить провадження по справі припинити. Представник 2-го відповідача позовні вимоги заперечив, надав відзив в якому посилається на невірне нарахування позивачем штрафних санкцій.
На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами та при даній явці сторін.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача і 2-го відповідача господарський суд з’ясував наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Ухвалою господарського суду від 13.04.05р. до участі у справі залучений інший відповідач КП „Теплоелектроцентраль”.
Між позивачем і КП „Теплоелектроцентраль” укладений договір № 17 від 01.02.01р. на користування електричною енергією. Предметом договору є умови поставки електроенергії постачальником та умови користування і оплати споживачем за використану електроенергію. Постачальник зобов’язується поставляти електроенергію, як різновид товарної продукції. Доводити споживачу щомісячно письмовим повідомленням або телефонограмою договірні величини споживання електроенергії та величину граничного споживання потужності в години максимального навантаження енергосистеми,. Споживач зобов’язується своєчасно оплачувати спожиту електроенергію, нарахування за перевищення договірних величин електроспоживання та потужності, пені за прострочку платежів, а також інші платежі за розрахунковий період згідно діючими в цьому періоді тарифами в строки та в обсягах, обумовлених договором. Розрахунки за електроенергію та інші платежі за розрахунковий період здійснюються за діючими тарифами та класу приєднання мереж споживача. Розрахунковий період з 30 / 31 / числа по 30 / 31 число. Дата надання звіту за фактично використану електроенергію 1 число. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття „розрахунковий період” та „розрахунковий місяць” вважати прирівняними. Платежі за електроенергію здійснюються споживачем платіжним дорученням у порядку передоплати в строк до 25 числа місяця перед наступним розрахунковим періодом в обсязі 100 % договірних величин електроспоживання наступного розрахункового періоду. Зобов’язання по цьому договору не передаються третім особам без письмової згоди контрагентів. Договір укладено на строк до 31 грудня 2000 року, набрав чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору, або його перегляд. Договір підписаний представниками сторін і посвідчений печатками підприємств.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.
16.09.03р. позивач надіслав відповідачу 2 лімітне повідомлення про погодження на жовтень 2003 року граничних / договірних / величин електроспоживання: електроенергія –1000 тис. кВт / год., потужність: ранок –1700 кВт, вечір –1500 кВт. Фактично в жовтні 2003 року відповідачем 2 спожито 524774 кВт / год. електроенергії. Для її оплати позивач виставив рахунок № 17/1 від 03.11.03р. зі строком оплати до 08.11.03р., який не був своєчасно оплачений.
26.11.03р. позивач надіслав КП „Теплоелектроцентраль” повідомлення, яким підприємству на жовтень 2003 року скоригована гранична / договірна / величина споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої за цей місяць величини її споживання 62416 кВт / год. Таким чином, перевищення договірної величини споживання електроенергії в жовтні 2003 року складає 462358 кВт / год. / 524774 кВт / год. –62416 кВт / год. /. Протягом жовтня 2003 року КП „Теплоелектроцентраль” спожито електроенергії понад договірну величину споживання 462358 кВт / год. на загальну суму 314033 грн. 55 коп. для оплати вказаної суми позивач виставив КП „Теплоелектроцентраль” рахунок № 17/1 від 01.12.03р., який не був оплачений.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 15.06.2005 року у даній справі позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення підвищеної плати за перевищення договірних величин споживання електроенергії в жовтні 2003 року у сумі 314033,55 грн. відмовлено.
Вмотивовуючи рішення, господарський суд з посиланням на норми Цивільного кодексу України, дійшов висновку про те, що правові підстави для задоволення позовних вимог до відповідача 1, оскільки:
- в силу ч. 4 ст. 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до державного реєстру запису про її припинення;
- юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення;
- Кіровоградське комунальне підприємство „Теплоенергоцентраль” значиться в ЄДРПОУ;
- відповідач 1 не є стороною договору № 17 від 01.02.01р. на користування електричною енергією.
За рахунок відповідача 2 позовні вимоги також не можуть бути задоволені, оскільки в процесі розгляду справи позивач не заявляв будь-яких вимог до останнього.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2005 року рішення господарського суду від 13.06.05 року скасовано, позов задоволено, стягнуто з відповідача 1 на користь позивача 314033 грн. 55 коп. заборгованості за спожиту електроенергію за жовтень 2003 року, 2550 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Вищого господарського суду України від 17.01.2006 року касаційну скаргу відповідача 1 задоволено частково, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2005 року та рішення господарськлого суду від 13.06.2005 року скасовано. За висновком касаційної інстанції при винесенні рішення та постанови судами не з’ясовано обставини, пов’язані з правовою природою заявленої до стягнення суми (основний борг за спожиту електричну енергію чи вид відповідальності за допущене порушення) відповідно до норм чинного законодавства.
Оскільки виставлений до оплати рахунок № 17/1 від 01.12.03р. включає у належну до сплати суму не тільки вартість спожитої за розрахунковий період електричної енергії, але й інші види платежів, судам належало з’ясувати також обґрунтованість суми, заявленої у позові до стягнення, однак будь-які документальні докази щодо розміру платежів за спірним рахунком та їх цільове призначенні відсутні у матеріалах справи.
Також дійшовши правильного висновку про визначальність у спірних правовідносинах факту правонаступництва, а не факту ліквідації підприємства, апеляційна інстанція не зазначила підстави та обставини, за яких вона вважає переданими підприємству –правонаступнику майнові права та обов’язки переданого підприємства (право вимоги та борги), та не дала оцінки поясненням КП “Теплоелектроцентраль” про самостійне одержання коштів за теплопостачання від своїх боржників (а.с. 103).
За приписом ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Господарським судом достовірно встановлено, що заявлена до стягнення позивачем сума є санкцією, особливим видом цивільної відповідальності споживача за вчинене правопорушення та встановлена актами цивільного законодавства. Такий висновок господарський суд зробив на підставі системного аналізу нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини. Оскільки, електроенергетика має стратегічне значення для стабільного функціонування економіки держави, засади організації та експлуатації енергосистем відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 92 Конституції України визначаються виключно законом. Чинним на час виникнення спірних правовідносин був та залишається таким на даний час Закон України "Про електроенергетику".
Згідно до преамбули Закону України "Про електроенергетику" ним визначаються правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і проводиться регулювання відносини, пов'язаних з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 "Обов'язки та відповідальність споживачів енергії", " Закону України "Про електроенергетику" споживачі (крім населення, державних професійно-технічних навчальних закладів) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 27 "Відповідальність за порушення законодавства про електроенергетику" Закону України "Про електроенергетику" правопорушенням в електроенергетиці, яке тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність, є, зокрема, споживання електроенергії понад договірні величини.
За приписом ч. 7 ст. 27 Закону України "Про електроенергетику" санкції, передбачені ч. 8 ст. 24, ч. 3,4,5 ст. 26 та ч. З ст. 27, застосовуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 13 "Порядку постачання електричної енергії споживачам", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 р. № 441, з наступними змінами і доповненнями, споживачі у разі перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності несуть відповідальність згідно з ч. 5 і 6 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику".
У відповідності до ст. 4 Цивільного кодексу України закони України та постанови Кабінету Міністрів І України є актами цивільного законодавства.
Поряд з цим, господарський суд приймає до уваги неможливість встановити цільове призначення платежів за рахунком №17/1 від 01.12.2003 року , оскільки платежі за цим рахунком споживачем не здійснювались і фактично це є предметом спору. Однак, посилання позивача в прохальній частині позовної заяви на необхідність розподілу стягнутої з відповідача суми коштів, засвідчує про його наміри отримати кошти в розмірі 314033 грн.55 коп. саме на рахунок зі спеціальним режимом використання (т.1 а.с. 4).
Нарахування належної до стягнення суми в розмірі 314033 грн.55 коп. за жовтень 2003 року підтверджується наданим позивачем розрахунком (т.2 а.с.35).
Висновок про обгрунтованість майнових вимог позивача господарський суд робить на підставі слідуючого. 01.02.2001 року між позивачем (постачальник) та відповідачем 2 був укладений договір №17 на користування електричною енергією, відповідно до якого позивач прийняв на себе зобов’язання щодо поставки електроенергії, а відповідач-2 –використання та оплати вартості останньої. При цьому сторони узгодили порядок доведення споживачу договірних величин споживання електроенергії (п.2.1.2 договору) та розрахунку за спожиту електроенергію (п.п. 2.2.1, 3.2, 3.3). Окрім того, у п. 3.7 договору сторони визначилися, що у разі споживання відповідачем-2 електричної енергії понад договірну величину, останній сплачує позивачу п’ятикратну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величиною потужності, як то передбачено пунктами 11, 13 Порядку постачання електричної енергії споживачам (надалі Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999р. № 441.
В подальшому постановою КМУ від 09.04.2002р. № 475 зазначений Порядок був змінений та встановлено, що за підсумками місяця гранична величина споживання електричної енергії для споживачів коригується до рівня фактично сплаченої за цей місяць величини її споживання.
Про внесення змін до договору у відповідності з приписами Порядку позивач повідомив відповідача-2 листом №1728/41 від 30.04.2002р. та зазначив про проведення коригування у лімітному повідомленні №4222/41 від 16.09.03р. на жовтень 2003р., яке є невід'ємною частиною договору.
В силу п. 6.7 договору постачальник має право вносити зміни (доповнення), відповідно до законодавчих актів, які набирають чинність після підписання договору, без погодження другої сторони. За викладених обставин господарський суд вважає, що зміни умов договору здійснені позивачем належним чином.
Зазначеним лімітним повідомленням відповідачу-2 встановлено граничну (договірну) величину електроспоживання на жовтень 2003 року у розмірі 1000 тис. кВт/год. Фактично в жовтні 2003 року відповдачем 2 спожито 524774 кВт/год електроенергії. Для її оплати позивач виставив рахунок № 17/1 від 03.11.03р. зі строком сплати до 08.11.03р., який своєчасно відповідачем-2 оплачений не був.
26.11.03р. позивач надіслав віджповідачу 2 повідомлення, яким підприємству за жовтень 2003 року була скоригована гранична (договірна) величина споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої за цей місяць величини її споживання - 62416 кВт/год. Таким чином, перевищення договірної величини споживання електроенергії в жовтні 2003 року складає 462358 кВт/год; протягом жовтня 2003 року КП „Теплоелектроцентраль” спожито електроенергії понад договірну величину споживання 462358 кВт/год на загальну суму 314033,55 грн., на оплату якої позивачем був виставлений рахунок №17/1 від 01.12.03р., який відповідачем-2 оплачений не був.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. В силу ст. 165 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.
Господарським судом залишається без задоволення клопотання відповідача 1 щодо припинення провадження у справі у відношенні відповідача 1 через відсутність факту правонаступництва між відповідачем 1 та відповідачем 2. Судом прийнято до уваги та враховано, що 18.02.04р. між управлінням власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради (орендодавцем) та Дочірнім підприємством „Теплоелектроцентраль” ТОВ „Високі Енергетичні Технології” (орендар) був укладений договір оренди № 18/17, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс КП „Теплоелектроцентраль”. Після укладення даного Договору КП „Теплоелектроцентраль” припиняє свою діяльність шляхом реорганізації через приєднання до Орендаря (п. 1.2 договору); Орендар виступає правонаступником усіх прав та обов’язків реорганізованого підприємства, у тому числі права вимоги та боргів (п. 1.3 договору); орендоване майно включається до балансу Орендаря із вказівкою того, що це майно є орендованим (п.1.4). 18.02.04р. підписаний акт прийому-передачі цілісного майнового комплексу КП „Теплоелектроцентраль” між управлінням власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради та ДП „Теплоенергоцентраль” ТОВ „Високі Енергетичні Технології” до договору оренди № 18/17 від 18.02.04р.
Рішенням ХІІ сесії ХХІV скликання Кіровоградської міської ради від 25.03.04р. № 836 вирішено:
- реорганізувати КП „Теплоелектроцентраль” шляхом приєднання до ДП „Теплоенергоцентраль” ТОВ „Високі Енергетичні Технології”;
- призначити ліквідаційну комісію з питань реорганізації КП „Теплоелектроцентраль” та зобов’язати її здійснити ліквідацію підприємства у встановленому законодавством порядку протягом двох місяців з дня прийняття даного рішення;
- реєстраційній палаті Кіровоградської міської ради скасувати державну реєстрацію КП „Теплоелектроцентраль” у встановленому законом порядку.
Організаційні відносини, пов’язані з передачею в майна оренду (у тому числі майна комунальних підприємств), регулюються положеннями Закону України „Про оренду державного та комунального майна”. Умови договору оренди узгоджуються з приписами зазначеного Закону.
Відповідно до ст. 14 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” припинення діяльності підприємства здійснюється шляхом його реорганізації через приєднання до орендаря з дати видання про це відповідного наказу органу, уповноваженого управляти майном.
Зазначена норма кореспондується і повністю узгоджується з ч. 1 ст. 104 Цивільного Кодексу України, в силу якої юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам-правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.
Статтею 59 Господарського кодексу України, яким визначаються основні засади господарювання в Україні та регулюються господарські відносини, що виникають в процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, регламентований порядок припинення діяльності суб'єкта господарювання.
Відповідно до зазначеної норми припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників.
У разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.
Зазначена норма узгоджується як з положеннями Цивільного кодексу України, так і з приписами Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.
Господарський суд вважає, що визначальним у спірних правовідносинах являється факт правонаступництва, а не факт ліквідації підприємства, як на те вказують підприємства-відповідачі.
Нормами чинного законодавства не встановлено, що перехід усіх майнових прав та обов’язків відбувається лише після дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення суб’єкта господарювання. Враховуючи викладене господарський суд зробив висновок, що правонаступництво виникає внаслідок реорганізації підприємства та припинення юридичної особи в результаті передання правонаступнику всього майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам –правонаступникам. Припинення юридичної особи без правонаступництва є ліквідація.
Матеріалами справи безспірно доведено факт передачі об’єкта оренди орендодавцем (Управлінням власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради) орендареві (ТОВ „Високі Енергетичні Технології” в особі дочірнього підприємства „Теплоенергоцентраль”) на підставі договору оренди згідно до акту від 18.02.2004р. прийому-передачі цілісного майнового комплексу у складі: основних засобів залишковою вартістю 10091,6 тис. грн., нематеріальних активів залишковою вартістю 49,1 тис. грн., малоцінних необоротних матеріальних активів вартістю 61,3 тис. грн. та службового дому залишковою вартістю 1,1 тис. грн., укладеному Управлінням власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради з ДП „Теплоенергоцентраль” ТОВ „Високі Енергетичні Технології”. Уповноваженим управляти комунальним майном органом (Кіровоградською міською радою), 25.03.2004 року виданий відповідний наказ про реорганізацію комунального підприємства „Теплоелектроцентраль” шляхом приєднання до ДП „Теплоенергоцентраль” ТОВ „Високі Енергетичні Технології”.
У разі приєднання одного підприємства до іншого до останнього переходять усі майнові права і обов’язки приєднаного підприємства в тому числі право вимоги і борги.
Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства та договору оренди ДП „Теплоенергоцентраль” ТОВ „Високі Енергетичні Технології” являється правонаступником прав та обов’язків Кіровоградського комунального підприємства „Теплоелектроцентраль” та відповідає за борги останнього.
На виконання викладених в постанові Вищого господарського суду України від 17.01.2006 року вказівок, господарським судом досліджено обставини щодо продовження відповідачем 2 господарської діяльності, зокрема у вигляді самостійного одержання коштів за теплопостачання від своїх боржників (а.с.103).
Згідно до пояснення відповідача 2 на підприємстві відсутні основні та оборотні фонди. Кошти за теплопостачання станом на 15.05.2005 року підприємство отримувало на свій рахунок лише за рішеннями судів через Державну виконавчу службу, яка використовує ці кошти на погашення кредиторської заборгованості КП “Теплоелектроцентраль”. Підприємство не розпоряджається коштами, які надходять на його рахунок. Пояснення відповідача 2 підтверджується довідками ДВС в Ленінському (№20971/з від 05.05.2006 р.) та Кіровському (№24689 від 12.05.06 р.) районах м.Кіровограда щодо наявності виконавчих документів для примусового стягнення заборгованості з відповідача 2.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості за споживання електричної енергії понад договірну величину за жовтень 2003 року у сумі 314033,55 грн. Зазначений борг підлягає до стягнення за рахунок ДП „Теплоенергоцентраль” ТОВ „Високі Енергетичні Технології”, як правонаступника комунального підприємства „Теплоелектроцентраль”.
У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача 1 покладаються витрати по сплаті державного мита.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33,36,43,44,49,82, 84,85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Дочірнього підприємства „Теплоенергоцентраль” товариства з обмеженою відповідальністю „Високі енергетичні технології” м. Кіровоград, вул. Енергетиків,20, п/р №26002067 в Кіровоградській філії ВАТ „Мегабанк”, МФО 323721, код 32718692 на користь Відкритого акціонерного товариства „Кіровоградобленерго” м. Кіровоград, пр. Комуністичний,15, п/р 26008302331850 ЦВ ПІБ м. Кіровограда, МФО 323301, код 23226362- 314033 грн. 55 коп. заборгованості за спожиту електроенергію за жовтень 2003 року, 1700 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати.
Згідно ч. 3 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в установленому законом порядку.
Суддя |
| Ю. І. Хилько |