ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ К-12079/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Весельської Т.Ф.,
Горбатюка С.А.,
Мороз Л.Л.,
Панченка О.Н.,
Смоковича М.І.,
розглянула в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Оболонського районного суду м.Києва від 23 грудня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Верховної Ради України про визнання факту розколу СРСР незаконним, визнання нормативних актів, що прийняті на території України незаконними, визнання незаконним зупинення дії Конституції СРСР, –
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_5 звернувся з позовом до Верховної Ради України про визнання факту розколу СРСР незаконним, визнання нормативних актів, що прийняті на території України незаконними, визнання незаконним зупинення дії Конституції СРСР.
Ухвалою Оборонського районного суду м. Києва від 23 грудня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2010 року, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_5 до Верховної Ради України про визнання факту розколу . на підставі п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України. .
Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі ОСОБА_5 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій, а справу направити до суду першої інстанції на новій судовий розгляд, посилаючись на порушення сумами норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню
Ухвалюючи рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що даний спір не належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, п.1 ч.1 ст.3 КАС України визначено, що справа
адміністративної юрисдикції –переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У відповідності до ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії, дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; спори щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки фактично предметом спору у справі, що розглядається, є визнання факту розколу СРСР незаконним, а тому зазначений спір не пов’язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 –229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.
Керуючись ст.220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, ухвалу Оболонського районного суду м.Києва від 23 грудня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає, крім як у випадках, встановлених ст. ст. 237 –239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді:
Суддя Л.Л. Мороз