У К Р А Ї Н А
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Cправа № 22ц –1050/10 Головуючий 1 інстанції: Попова О.М.
Категорія: 18 Доповідач: Фарятьєв С.О.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 травня 2010 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого – Фарятьєва С.О.
суддів – Іванової І.П., Свинцової Л.М.
при секретарі – Мороз О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою Луганського відділення Донецької обласної філії акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк” на рішення Ленінського районного суду м.Луганська від 10 листопада 2009 року за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк”, 3-тя особа Луганська регіональна торгово-промислова палата про зобов’язання відстрочити виконання зобов’язання,-
В С Т А Н О В И Л А :
В червні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом до Акціонерного комерційного банку соціального розвитку (АКБ СР) „Укрсоцбанк”, в якому просила зобов’язати його розстрочити виконання нею зобов’язання за договором кредиту №550-3/1-000785 від 15 січня 2007 року за основним боргом на 24 місяці і за відсотками на 12 місяців, а також зобов’язати 3-тю особу Луганську регіональну торгово-промислову палату видати їй свідоцтво про настання обставин непереборної сили (форс-мажора) згідно з умовами вищевказаного договору кредиту, посилаючись на те, що в зв’язку з фінансовою кризою у світі та в Україні на сьогодні і збільшення інфляції на грошовій одиниці вона не має можливості виплачувати у повному обсязі основну заборгованість та відсотки по укладеному між нею та відповідачем договору кредиту.
Рішенням Ленінського районного суду м.Луганська від 10 листопада 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Суд зобов’язав АКБ СР „Укрсоцбанк” відстрочити виконання ОСОБА_1 зобов’язання за договором кредиту №550-3/1-000785 від 15.01.2007 року за основним боргом на 24 місяці і за відсотками на 12 місяців.
В іншій частині заявлених позовних вимог відмовив за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову позивачці у здоволенні позову, в зв’язку з тим, що воно є незаконним, необгрунтованим та таким, що суперечить чинному законодавству.
В запереченнях на апеляційну скаргу позивачка просить апеляційну скаргу позивача відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без зміни, оскільки вважає його законним.
Про день та час слухання справи в апеляційному суді позивачка була повідомлена належним чином та своєчасно за останньою відомою суду адресою, але до суду вона не з’явилась, повідомлень про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження по справі, як того вимагає ч.1ст.77 ЦПК України, від неї не надходило.
Представник позивачки – ОСОБА_2 та 3-тя особа – Луганська регіональна торгово-промислова палата про день та час слухання справи також були повідомлені належним чином, але до суду апеляційної інстанції не з’явились.
Відповідач у своєму клопотанні від 18 травня 2010 року просив суд розглянути справу за відсутності його представника.
Тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та 3-ї особи.
Вислухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.
Згідно з вимогами ч.1.ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Відповідно до вимог ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ст.525 ЦК України одностроння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Задовольняючи позовні вимоги позивачки частково і зобов’язуючи відповідача відстрочити виконання нею зобов’язання за договором кредиту №550-3/1-000785 від 15.01.2007 року за основним боргом на 24 місяці і за відсотками на 12 місяців, суд першої інстанції посилався на те, що обставини, якими керувалися сторони при укладанні цього договору істотно змінилися і вони не могли це передбачити.
Між тим, з такими висновками суду першої інстанції судова колегія погодитись не може, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи та наданим доказам.
Судом встановлено, що 15 січня 2007 року між позивачкою по справі ОСОБА_1 та Луганською обласною філіїю АКБ СР „Укрсоцбанк” було укладено договір кредиту, відповідно до п.1.1 якого позивачці у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання було надано грошові кошти в сумі 59400 дол. США зі сплатою 13,0 відсотків річних.
Однак на протязі тривалого часу дії вказаного Договору позивачем неодноразово порушувались умови та строки повернення кредитних коштів та відсотків по ним, в зв’язку з чим їй були направлені листи претензії з вимогою сплатити заборгованість за кредитом та попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення напису у разі непогашення заборгованості.
З посиланням суду в своєму рішенні на те, що суттєвою зміною обставин за договором кредиту є збільшення вартості долара США відносно національної валюти, тобто гривні, а також, що станом на цей час позивачка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, що підтверджується свідоцтвом Луганської регіональної торгово-промислової палати від 21.09.2009 року, яка вважає, що всі ці обставини є умовами непереборної сили, погодитись не можна за таких підстав.
При укладенні вищезазначеного договору кредиту між сторонами позивачці були відомі всі його умови та не існувало ніяких інших умов, які б примусили її прийняти ці умови на вкрай невигідних для себе умовах.
Статтею 5 п.5.1. договору кредиту передбачені обставини, які знаходяться поза межами контролю сторін, за якими сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов’язань за цим договором, зокрема це у випадку настання військових дій, незалежно від факту оголошення війни, повстання чи стихійного лиха, тобто цей перелік є вичерпним, а тому обставини, які викладені у вищезазначеному свідоцтві від 21.09.2009 року не є обставиною яку можна вважати як умову непереборної сили.
Крім того, відповідно до ст.36 Закону України „Про національний банк України”, офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком.
Згідно ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, валютні курси встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Положенням про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України №496 від 12.11.203 року, передбачено, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США, встановлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інфомація про користування іноземних валют станом на останню дату.
З вищенаведеного можна зробити висновок, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавче взагалі не закріплено, на що суд першої інстанції певної уваги не звернув.
Таким чином, при укладенні кредитного договору в іноземній валюті та беручи на себе певні обов’язки щодо погашення цього кредиту, позивачка повинна була усвідомлювати, що курс національної валюти України по відношенню до долара США не є незмінним, а тому враховувати підвищення валютного ризику за цим договором, чого не зробила.
У п.5.3. ст.5 вказаного договору зазначено, що у випадку настання обставин, визначених п.5.1. цього договору, тобто військові дії, незалежно від факту оголошення війни, повстання, стихійні лиха, строк виконання зобов’язання відсовується на строк дії таких обставин, але не більше як на один місяць.
За таких обставин у суда першої інстанції не було підстав для задоволення позовних вимог позивачки в частині зобов’язання відповідача відстрочити їй виконання зобов’язання за кредитним договором від 15.01.2007 року за основним боргом на 24 місяця і за відсотками на 12 місяців.
Тому судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, з постановленням по ній, на підставі ст.309 ЦПК України, нового рішення.
Разом з тим, рішення суду в частині відмови позивачці у задоволенні вимог щодо зо-
бов’язання Луганської регіональної торгово-промислової палати видати їй свідоцтво про нас-
тання обставин непереборної сили (форс-мажору) є законним і підлягає залишенню без зміни.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Луганського відділення Донецької обласної філії акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк” задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м.Луганська від 10 листопада 2009 року змінити, скасувати його в частині зобов’язання Акціонерного комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк” відстрочити виконання зобов’язання ОСОБА_1 за договором кредиту №550-3/1-000785 від 15.01.2007 року за основним боргом на 24 місяця, за відсотками на 12 місяців та постановити в цій частині нове рішення яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк” про зобов’язання відстрочити виконання зобов’язання відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом 2-х місяців з дня його проголошення.
Головуючий:
Судді: