Справа №22ц - 644/10 Головуючий в 1 інстанції: Гордійчук В.М.
Категорія : 20 Доповідач: Завидовська –Марчук О.Г.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
____________________________________________________________________
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"14"травня 2010 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді Завидовської – Марчук О.Г.,
суддів Данилюк В.А., Осіпука В.В.,
при секретарі Дуткіній Ж.П.
з участю :
позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2
представників відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Боровенської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області, комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації», співвідповідача ОСОБА_8 про визнання рішення сільської ради, свідоцтва про право власності на житловий будинок та договору купівлі-продажу недійсними за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Камінь-Каширського районного суду від 18 лютого 2010 року,-
В С Т А Н О В И Л А :
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, покликаючись на неправомірність та несправедливість рішення суду, просила рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Оскаржуваним рішенням Камінь-Каширського районного суду від 18 лютого 2010 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.
В даному судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали із наведених у ній підстав, просили рішення суду скасувати.
Представники відповідачів апеляційну скаргу заперечили, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
При розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено і це підтверджується належними, безспірними доказами, що в АДРЕСА_1, знаходиться житловий будинок з господарськими будівлями. В 1970 році на батька позивачів і відповідача - ОСОБА_9 було виготовлено будівельний паспорт (а.с. 19-20), свідоцтво на забудову індивідуальної садиби (а.с. 21-24), акт про відведення в натурі присадибної ділянки для будівництва житлового будинку (а.с. 25-27) Після закінчення будівництва житлового будинку в 1976 році в ньому залишився проживати відповідач з батьками. Всі позивачі вибули на інше місце проживання і з того часу участі у веденні господарства, яке відносилось до колгоспного двору, ні своєю працею, ні коштами не брали.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові № 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», до правовідносин, що виникли до прийняття 15.04.91 р. Закону «Про власність», застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.91р., мають вирішуватися за нормами, що регулюють власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.91 не втратили права
на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору ( в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).
Отже, за таких обставин суд дійшов правильного висновку, що позивачі втратили право на частку в майні колгоспного двору та згідно ст. 50 ч.2 Закону України «Про власність» від 07.02.1991 року, пропустили трирічний строк звернення до суду з питанням витребування своєї частки майна.
Крім цього, судом встановлено, що в 1994 році померла мати, а в 1995 році помер батько сторін. Ніхто з позивачів не вступив у спадкові права, а відповідач, проживаючи в спірному будинку, фактично прийняв спадщину після смерті батьків у відповідності зі ст. 529, ст. 549 ч. 1 п. 1 ЦК (в редакції дії 1963 року), що підтверджується будинковою книгою (а.с. 67-71) та записами в погосподарських книгах (а.с. 136-144).
В липні 2007 року за відповідачем було оформлено право власності на спірне будинковолодіння. На підставі рішення Боровенської сільської ради (а.с.31) йому було видано свідоцтво про право власності (а.с.119).
Позивачка ОСОБА_1 мала намір купити будинок у відповідача, що свідчить про визнання нею права власності на спірне будинковолодіння за відповідачем. 9 червня 2008 року відповідач продав житловий будинок ОСОБА_8
Даних обставин позивачі не заперечували.
Оскільки позивачі після смерті батьків у встановлені ст. 549 ЦК (в редакції 1963 року) строки не вчинили будь-яких дій, які свідчили б про прийняття ними спадщини, то вони не мають права на спірне майно, як спадкоємці, а тому суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Доводи апелянта ОСОБА_1 про те, що спірний житловий будинок є спільною власністю їх всіх , тому що вони будували його всі разом з батьками, не заслуговують на увагу, оскільки позивачами не надано і судом не добуто доказів на підтвердження домовленості при будівництві про спільну сумісну власність на будинок для їх спільного проживання, а допомога позивачів в будівництві не свідчить про створення такої власності.
Доводи апеляційної скарги з приводу прийняття позивачкою ОСОБА_1 спадщини після смерті батьків спростовуються наявними у справі довідками Камінь-Каширського РВУМВС (а.с.29), Боровенської сільради (а.с.30,32) з яких вбачається, що до 2007 року в спірному будинку проживав відповідач і вибув з нього в травні 2007 року, дозволивши сестрі ОСОБА_1 наглядати за будинком.
Та обставина, що позивачка пропустила шестимісячний строк для подання заяви про прийняття нею спадщини підтверджується ухвалою Камінь-Каширського районного суду від 15.05.2008 року (а.с.122) якою було закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Боровенської сільської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, в зв’язку з відмовою ОСОБА_1 від позову ( а.с.122).
Рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування чи зміни немає.
Керуючись ст. ст. 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Камінь-Каширського районного суду від 18 лютого 2010 року по даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до судової палати в цивільних справах Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий /-/ підпис
Судді /-/ /-/ підписи
З оригіналом згідно
Суддя апеляційного суду
Волинської області О.Г. Завидовська-Марчук