Справа №22ц-7547 Головуючий у І інстанції Ткачук С.С.
Категорія 37 Доповідач Барков В.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2008 року м. Донецьк
Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого судді Резникової Л. В.,
суддів Баркова В.М., Рецебуринського Ю.Й.,
при секретарі Голубцові А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення за померлим подружжя частки в спільному майні, встановлення факту родинних відносин, визнання договору дарування частково недійсним, визнання права власності в порядку спадкування та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої власності на житловий будинок
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 16 вересня 2008 року
ВСТАНОВИЛА:
В березні 2008 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до матері ОСОБА_2 та брата ОСОБА_3 в якому просив визнати за батьком ОСОБА_4, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1, із спільного сумісного майна подружжя 1/2 частку жилого будинку АДРЕСА_1, та визнати в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_4 за ним право власності на 1/4 частину зазначеного будинку, оскільки на день смерті батька він разом з матір'ю проживали в будинку і прийняли спадщину. У зв'язку з цим визнати частково недійсним договір дарування 1/4 частки спірного будинку, укладеного і нотаріально посвідченогоЗО листопада 2004 року між матір'ю ОСОБА_2 та братом ОСОБА_3.
В процесі розгляду справи доповнив свої вимоги та просив встановити факт родинних відносин між ним та батьком ОСОБА_4, оскільки при видачі свідоцтва про народження була допущена помилка при написанні прізвища (буква „і" замість букви„и").
В квітні 2008 року ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом в якому просила визнати за нею право особистої власності на домоволодіння АДРЕСА_1, посилаючись на те, що будинок збудований її батьками бо чоловік хворів і мав інвалідність.
Рішенням Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 16 вересня 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Встановлено, що ОСОБА_4, померлий ІНФОРМАЦІЯ_1, є батьком ОСОБА_1
Визначено за померлим ОСОБА_4 в розмірі 1/2 ідеальної частки подружжя житлового будинку з надвірними господарськими спорудами: двома літніми кухнями, сараєм убиральнею, льохом, парканами, воротами, замощенням, колодязем за адресою: АДРЕСА_1.
Визнано за ОСОБА_1 право власності а порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_4 на 1/4 ідеальну частку житлового будинку з надвірними господарськими спорудами: двома літніми кухнями, сараєм убиральнею, льохом, парканами, воротами, замощенням, колодязем за адресою: АДРЕСА_1.
Визнано частково недійсним договір дарування, укладений 30 листопада 2004 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в частині дарування Ул частки житлового будинку з надвірними господарськими спорудами: двома літніми кухнями, сараєм убиральнею, льохом, парканами, воротами, замощенням, колодязем за адресою: АДРЕСА_1.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на садибний житловий будинок з надвірними господарськими спорудами: двома літніми кухнями, сараєм убиральнею, льохом, парканами, воротами, замощенням, колодязем за адресою: АДРЕСА_1, відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 солідарно судові витрати в сумі 96 грн. 50 коп.
В апеляційній скарзі відповідачка за первісним позовом ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову. Посилається не те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, які не доведені, положенням матеріального та процесуального закону: суд не вправі був розглядати разом вимоги окремого та позовного провадження; позивачу було відомо про укладення договору дарування і він пропустив строк позовної давності, не надавши доказів про поважність причин його пропуску; її чоловік не мав права на 1/2 частку будинку, оскільки не приймав участі в його будівництві; суд неправомірно стягнув солідарно з неї та ОСОБА_3 судові витрати і не правильно визначив їх розмір.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1, який просив скаргу відхилити, відповідачку ОСОБА_2, яка просила апеляційну скаргу задовольнити, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав:
Відповідно до положень ст. 309 ЦПК України апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове рішення або змінює його у випадку неповного з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи та невідповідності висновків суду обставинам справи.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції правильно визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, прийшов до висновку про те, що спірний будинок є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в рівних частках, що після смерті батька ОСОБА_4 позивач разом з матір'ю прийняв спадщину батька, оскільки постійно проживав за місцем відкриття спадщини, як син померлого, є спадкоємцем за законом першої черги на 1/4 частку спадкового майна і строк позовної давності не пропустив.
Проте повністю погодитися з таким висновком суду не можна.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі, зареєстрованому 18 лютого 1956 року в Олексіївській сільській раді Голопристанського району Херсонської області, актовий запис № 4 (а.с. 29).
В період зареєстрованого шлюбу на ім'я ОСОБА_2, рішенням Яковлівської сільської ради від 24 квітня 1967 року № 10 під забудову за адресою: АДРЕСА_1 була виділена земельна ділянка площею 1139,0 м2 (а.с.7).
На підставі рішення виконавчого комітету Спартаківської сільської Ради № 54 від 09 грудня 1992 року ОСОБА_2 після завершення будівництва отримала свідоцтво про право власності на спірний будинок (а.с. 111).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (а.с. 78).
На день його смерті в спірному будинку був зареєстрованим та проживав позивач ОСОБА_1 (а.а.с. 56-68).
30 листопада 2004 року ОСОБА_2 за договором дарування, посвідченим приватним нотаріусом Ясинуватського районного нотаріального округу за № 1846, подарувала ОСОБА_3 жилий будинок на земельній ділянці в Спартаківській сільській Раді, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 8).
На підставі наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що будинок АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в рівних долях, тобто по 1/2 частці і після смерті останнього позивач фактично прийняв спадщину.
Сторони не заперечують, що після смерті ОСОБА_4 ніхто із спадкоємців померлого до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини не звертався і в судовому порядку право на спадщину не встановлював.
Із пояснень в судовому засіданні апеляційного суду відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що не заперечувалося і позивачем і підтверджується випискою із домової книги та відміткою про реєстрацію (а.а.с. 56-68), вбачається, що в спірному будинку на час смерті ОСОБА_4 був, крім матері, зареєстрований і ОСОБА_3
Таким чином, у відповідності з вимогами ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року) спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 крім позивача та відповідачки ОСОБА_2 є відповідач ОСОБА_3 і доля кожного з них у спадковому майні складає 1/3 частину від частки ОСОБА_4
Між тим, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про те, що позивач має право на спадкування 1/4 частини спірного будинку не врахувавши при цьому частку ОСОБА_3, який фактично прийняв спадщину.
Тому в цій частині колегія суддів вважає за необхідне рішення суду змінити та визнати за позивачем право власності на 1/6 (1/2 : 3) частину будинку АДРЕСА_1.
Оскільки ОСОБА_2 подарувала будинок без врахування спадкової частки позивача, то і в цій частині рішення суду підлягає зміні з урахуванням спадкової частки позивача.
Посилання відповідачки на те, що позивач пропустив строк позовної давності є безпідставними, оскільки він до цього часу продовжує проживати у спадковому будинку.
Доводи ОСОБА_2 про те, що вказаний будинок є її особистою власністю є неспроможними, оскільки не відповідають положенням закону і спростовуються матеріалами справи.
Згідно із ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Доказів тому, що її померлий чоловік без поважних причин не мав самостійного заробітку чи інших доходів, ухилявся від участі у придбанні чи утриманні майна, витрачав спільне майно на шкоду інтересам сім'ї, не надано і апеляційному суду.
Тому суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про недоведеність зустрічного позову ОСОБА_2
Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду в суді першої інстанції, висновків суду не спростовують і не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального чи матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Вирішуючи питання про стягнення судових витрат суд першої інстанції помилково визначив їх розмір та безпідставно стягнув з відповідачів суму витрат у солідарному порядку. Так, виходячи із положень ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», вартості будинку у 34071 грн. та заявлених вимог, розмір судового збору складає 85 грн. 15 коп., витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи 30 грн. Позивачем було сплачено 75 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи.
Оскільки суд позовні вимоги ОСОБА_1 задовольняє частково, згідно із ст. 88 ЩІК України, судові витрати необхідно присудити позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідачів на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати у розмірі 86 грн. 78 коп., тобто по 43 грн. 39 коп. з кожного.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, судова колегія
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 16 вересня 2008 року в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на частку будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування та визнання частково недійсним договору дарування цього будинку - змінити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину будинку АДРЕСА_1 з надвірними господарськими спорудами в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.
Визнати частково недійсним, в 1/6 частині, договір дарування будинку АДРЕСА_1 з надвірними господарськими спорудами, укладений 30 листопада 2004 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Ясинуватського районного нотаріального округу ОСОБА_5 за № 1846
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по 43 грн. 39 коп. з кожного.
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.