Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-2001-2010 р. Головуючий у 1 інстанції – Павелко І.Л.
Категорія 57 Доповідач – Суровицька Л.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„19” травня 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
г оловуючої судді – Авраменко Т.М.,
суддів – Пономаренко В.Г., Суровицької Л.В.
при секретарі : Ткач І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді про визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити певні дії.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2009 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, визнання дій неправомірними та зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплату підвищення пенсії.
Зазначала, що вона має статус дитини війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії їй у 2006-2007 роках не виплачувалось, а у 2008 році виплачувалось у значно меншому розмірі, просила поновити строк звернення з позовом в суд , визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати відповідача здійснити відповідні перерахунки за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а також з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 січня 2010 року позов задоволено частково.
Суд встановив, що причини пропуску строку звернення до суду є поважними, тому порушене право підлягає захисту. Суд визнав неправомірною бездіяльність відповідача в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року і зобов’язав відповідача нарахувати та виплатити позивачці кошти, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за вказаний період. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо невиплати щомісячної державної соціальної допомоги та зобов’язання провести перерахунок та виплату позивачці підвищення пенсії. В іншій частині постанова суду не оскаржена.
Посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Зазначає, що суд при розгляді справи не врахував, що підвищення до пенсії дітям війни є соціальною надбавкою, яка виплачується за рахунок коштів Державного бюджету, а не коштів Пенсійного фонду. Крім того, фонд не є розпорядником бюджетних коштів, відповідно не є належним відповідачем, суд повинен був замінити його на належного відповідача – Державне казначейство України.
Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, оскільки ухвалене судом першої інстанції рішення є законним і обґрунтованим, вимоги матеріального і процесуального права при розгляді справи додержано, а доводи апеляційної скарги не є істотними.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції (ч.1 ст.303 ЦПК України).
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Отже відповідно до положень вказаного закону пенсія позивача повинна виплачуватись із збільшенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком.
При цьому розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» , оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першої цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Таким чином, суд дійшов правильного висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а бездіяльність відповідача щодо не нарахування вказаного підвищення є незаконною.
Крім того, враховуючи положення ч.2 ст.152 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 суд дійшов правильного висновку, що перерахунок пенсії позивачці необхідно здійснювати з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Доводи апеляційної скарги щодо відмови в позові з підстав відсутності бюджетних асигнувань на виплату соціальної надбавки дітям війни не можуть бути прийняті, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань.
Посилання скаржника на те, що належним відповідачем має бути Державне казначейство України є безпідставним, оскільки згідно з п.п.7 п.2.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.
В межах доводів апеляційної скарги підстав для зміни або скасування рішення суду в частині, в якій воно оскаржено, не встановлено.
Керуючись п.1 ч.1ст. 307, ст.ст.308, п.1 ч.1 ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді відхилити, а постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 січня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуюча суддя: підпис
Судді: підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Кіровоградської області Л.В.Суровицька