Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2010 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Девляшевського В.А.,
суддів: Матківського Р.Й., Фединяка В.Д.
секретаря Балагури М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду від 03 березня 2010 року
з участю: представника апелянта – ОСОБА_2,
в с т а н о в и л а:
В лютому 2010 року ОСОБА_3 пред’явила до ОСОБА_1 позов про стягнення додаткових витрат на дитину. Позовні вимоги аргументовано тим, що їх неповнолітня дочка – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у серпні 2009 року вступила на платну форму навчання на перший курс Тернопільського національного економічного університету. ОСОБА_3 вважає, що відповідач, крім сплати аліментів до повноліття дитини, повинен приймати участь у додаткових витратах на дитину, викликаних особливою обставиною – її навчанням. Тому просила стягнути з ОСОБА_1 2450 грн, тобто половину коштів, понесених нею у зв’язку із навчанням дочки ОСОБА_4 у вищому навчальному закладі.
Рішенням Калуського міськрайонного суду від 03 березня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції дійшов до безпідставного висновку про наявність у нього можливості сплатити додаткові витрати на навчання дочки в університеті. На думку апелянта, судом не враховано, що згідно рішення
_____________________________________________________________________________
Справа № 22-ц-808/2010р. Головуючий у 1 інстанції - Л.О.Галущак
Категорія 48 Доповідач - В.А. Девляшевський
Калуського міськрайонного суду від 22.12.2009 року він сплачує ОСОБА_3 на утримання неповнолітніх дітей щомісяця 1/3 частину свого заробітку, тобто по 600 грн. ОСОБА_1 вказує, що середньомісячна зарплата позивачки становить 1327 грн, і є більшою, ніж у нього. Тому, на його думку, правової підстави для стягнення з нього коштів в сумі 2450 грн , понесених ОСОБА_3 на навчання дочки, немає.
У зв’язку із наведеним вище ОСОБА_1, вважаючи оскаржене рішення незаконним і необґрунтованим, просить його скасувати, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення з нього додаткових витрат.
ОСОБА_3 в засідання Апеляційного суду не з’явилась, хоч була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи. Отже , є правові підстави для розгляду спору у її відсутності. В поданому суду запереченні ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги заперечила, вважаючи, що з відповідача на законних підставах стягнуто кошти на оплату навчання дочки. Вона зазначила, що ОСОБА_1 повинен згідно ст. 150 СК України не тільки сплачувати аліменти, а й створювати належні умови для розвитку дитини. Вважаючи рішення по даній справі законним і обґрунтованим, ОСОБА_3 просить залишити його без змін.
Представник ОСОБА_1 в засіданні Апеляційного суду апеляційну скаргу з наведених підстав підтримав. Крім того, він зазначив, що дочка відповідача – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, досягла повноліття і в даний час працює і має самостійний заробіток. Не заперечив того факту, що ОСОБА_1 має можливість і погоджується сплатити позивачці кошти в сумі 1000 грн на оплату навчання дочки. Вважаючи у зв’язку із наведеним оскаржене рішення незаконним, представник ОСОБА_1 просить його скасувати.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Суд першої інстанції на підставі частини 1 статті 185 Сімейного Кодексу України дійшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_1, крім сплати аліментів, зобов’язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, яка не досягла повноліття, у зв’язку із необхідністю отримання нею освіти. Однак, на думку колегії суддів, при визначенні розміру участі відповідача у додаткових витратах суд всупереч частині 2 статті 185 СК України не врахував обставини, що мають істотне значення.
З матеріалів справи вбачається, що у відповідності з договором від 10.08.1009 року про навчання ОСОБА_4 на заочному відділенні Тернопільського національного економічного університету в серпні 2009 року оплачено 2450 грн, тобто половина коштів, передбачених в якості оплати за навчання щороку (договір та квитанції – а.с.7-9). Інших документальних доказів про те, що ОСОБА_3 в послідуючому продовжувала сплачувати кошти за навчання дочки, немає.
При порівнянні доходу позивача та відповідача слід відмітити, що вони, враховуючи стягнення з ОСОБА_1 аліментів на дітей, є фактично рівними: становлять щомісячно орієнтовно 1500-1800 грн ( довідки з місця роботи – а.с.11;23-25). Наданими суду довідками підтверджується, що ОСОБА_1, крім сплати аліментів, утримує дружину, яка не працює, та щомісячно з його заробітку стягується 120 грн за користування гуртожитком (довідки – а.с.20;22:28). Цього суд при ухваленні рішення не врахував.
За таких обставин колегія суддів вважає, що сторони повинні нести витрати у зв’язку із навчанням дитини за перше півріччя в рівному розмірі, тобто по 1225 грн кожен.
Крім того, необхідно зауважити, що 01.04.2010 року, тобто через місяць після постановлення рішення по даній справі , ОСОБА_4 досягла повноліття. А обов’язок батьків утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання, регулюється іншою правовою нормою – статтею 199 СК України.
У зв’язку із вище наведеним колегія суддів вважає, що оскаржене рішення по даній справі підлягає зміні.
Керуючись ст. ст.209;307;309; 316;319;324;325 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Калуського міськрайонного суду від 03 березня 2010 року по даній справі змінити: зменшити стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 додаткових витрат на дитину – ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1, з 2450 грн до 1225 (однієї тисячі двісті двадцять п’ять) грн.
Рішення набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців після дня його проголошення.
Головуючий: В.А. Девляшевський
Судді Р.Й.Матківський
В.Д.Фединяк
Згідно з оригіналом
Суддя В.А. Девляшевський