АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-1480\2010 Головуючий у 1-й інстанції
Геєць Ю.В.
Доповідач Бочарников С.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2010р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Бочарникова С.О.,
суддів: Осоцького І.І.,
Бабак А.М.,
при секретарі : Бабенко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2009 р. по справі за позовом за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа ВАТ Корпорація «Арсенал» про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, відшкодування шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи ВАТ Корпорація «Арсенал», приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Сердюк Вікторія Олександрівна про визнання добросовісним набувачем, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Сердюк Вікторія Олександрівна про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу квартири,
ВСТАНОВИЛА:
В грудні 1996 року ОСОБА_4 звернулась з позовом до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя до ОСОБА_8, третя особа ОСОБА_9 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_4 посилалась на те, що 29.05.1996 року через Біржу нерухомості «Арсенал» придбала спірну квартиру АДРЕСА_1 у ОСОБА_8 через ОСОБА_9, яка діяла на підставі нотаріально посвідченої довіреності № 2326 від 28.05.1996 року від імені ОСОБА_8 Гроші за квартиру нею були сплачені, та зареєстровано право власності за нею на квартиру в БТІ. Після цього ОСОБА_8 дала розписку, що звільнить квартиру, але потім відмовилась це робити, чим порушила її права.
29.10.1996 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_8 була виписана із спірної квартири. Посилаючись на зазначені обставини просила суд усунути перешкоди в користуванні житловим приміщенням.
21.01.1997 року до суду з зустрічним позовом звернулась ОСОБА_8 посилаючись на те, що жила у цій квартирі з 1972 року. Приватизована квартира була в 1992 році. ОСОБА_5 - племінниця померлого чоловіка, інших родичів у них не було, тому у 1996 році ОСОБА_5 запропонувала об'єднати їхнє житло в одне. Оскільки вона, як інвалід 2-ої групи потребувала сторонньої допомоги, дала згоду на об'єднання квартир, сподіваючись на те. що буде жити разом з племінницею і одержувати від неї допомогу.
За цих же підстав не могла займатись оформленням необхідних документів, а тому на прохання ОСОБА_10 оформила у нотаріуса генеральну довіреність на здійснення необхідних юридичних дій по об'єднанню житлових приміщень. Після цього виявила, що з квартири зникли всі документи на квартиру та її особисті документи. З цього приводу вона звернулась з заявою в Орджонікідзевський РО ЗГУ УМВС України в Запорізькій області.
Восени їй стало відомо, що її вже виписано з квартири у зв'язку з продажем житла.
Посилаючись на зазначені обставини, та стверджуючи, що ОСОБА_5, скориставшись її віком та станом здоров'я, заволодівши обманним шляхом документами на квартиру та її особистими документами, продала квартиру без її згоди. ОСОБА_8, просила суд визнати договір купівлі-продажу недійсним, стягнути з ОСОБА_5 на відшкодування завданої матеріальної шкоди 1050 грн., з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 компенсації за завдану моральну шкоду в розмірі 3000 грн. та витребувати у ОСОБА_5 та ОСОБА_4 паспорта на ім'я ОСОБА_8 та свідоцтва про приватизацію квартири АДРЕСА_1.
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29.11.2004 року залишеною без змін, ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 26.11.2005 року позовна заява ОСОБА_4 до ОСОБА_8, третя особа ОСОБА_9 про усунення перешкод з користуванні жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 залишена без розгляду.
11.09.2004 року ОСОБА_8 померла, а ухвалою суду від 08.08.2006 року в якості її правонаступника до участі у справі залучений ОСОБА_3
Крім того, у червні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_6, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Сердюк В.О. про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 19 липня 2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Сердюк В.О., посилаючись нате, що ОСОБА_4 як продавець за договором купівлі-продажу спірної квартири з навмисною незаконною метою, шляхом прямого омани та шахрайства, з підстав того, що мала на увазі отримання прибутку незаконним шляхом, надала неправдиві відомості ОСОБА_6 про відсутність прав третіх осіб на це майно. Крім того, неправдиві відомості ОСОБА_4 надала і нотаріусу, що посвідчив зазначену угоду. Вчинений правочин є оспорюваним, оскільки був укладений з метою завідомо суперечною інтересам власника майна, тобто позбавити ОСОБА_3 власності. Така угода, на думку позивача, була спрямована на використання всупереч закону приватної власності з корисливою метою, а саме одержання незаконного прибутку продавцем від реалізації майна, спрямованої на перешкоджання позивачу, як спадкоємцю, права отримати свідоцтво про спадщину та зареєструвати за собою право власності на вказане майно.
В свою чергу ОСОБА_6 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи ВАТ Корпорація «Арсенал», приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Сердюк В.О. про визнання добросовісним позивачем. У позові вказав, що 19 липня 2005 року між ним та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Договір посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Сердюк В.О. та зареєстрований в реєстрі за № 964. Згідно Витягу з прав власників реєстрація його права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 ОП ЗМБТІ відбулася 21.07.2005 року.
З 19 липня 2005 року, він постійно проживав в спірній квартирі, утримував її, доводив до належного стану, сплачував всі витрати по квартирі, в нього на руках знаходиться вся технічна документація, а саме, технічний паспорт на квартиру, ключі від вказаного помешкання, під арештом, забороною квартира не перебувала. Про те, що з приводу його квартири маються судові спори йому не було нічого відомо. Тому просив визнати його добросовісним набувачем та правомірним власником квартири АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 19 липня 2005 року.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2009 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа ВАТ Корпорація «Арсенал» про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, відшкодування шкоди – залишено без задоволення; позов ОСОБА_3 до ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Сердюк Вікторія Олександрівна про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу квартири - залишено без задоволення; позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 ОСОБА_12, ОСОБА_5, треті особи ВАТ Корпорація «Арсенал», приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Сердюк Вікторія Олександрівна про визнання добросовісним набувачем – задоволено.
Не погоджуючись з рішенням ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на зазначене рішення суду в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3, у задоволенні зустрічного позову відмовити.
Вислухавши доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Статтею 308 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон їх регулює.
Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_8 була власником квартири АДРЕСА_1, та 28.05.1996 року надала довіреність ОСОБА_5 на право розпоряджатися (продавати) належною їй квартирою від свого імені, у зв'язку з чим ОСОБА_8 уповноважила ОСОБА_5 підписати від її імені договір, отримувати необхідні довідки та документи, робити від її імені заяви, розписуватись за неї та здійснювати всі дії, пов'язані з даною довіреністю (ах. 45).
Нотаріусом, у зазначеної довіреності, встановлена особа довірителя та її дієздатність.
Відповідно до договору купівлі-продажу № 3372.К від 29.05.1996 року, укладеного на Запорізькій регіональній біржі нерухомості, квартира була продана ОСОБА_13, за якою 30.05.1996 року зареєстровано право власності в БТІ (а.с. 5).
Під час укладення цього договору відповідач ОСОБА_5 діяла на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 28.05.1996 року, виданої їй ОСОБА_8 строком на один рік.
Оскільки порушувалися права ОСОБА_4 щодо користування квартирою належним чином, так як ОСОБА_8 не виселялася з квартири, ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_8 про усунення перешкод в користуванні квартирою.
В зустрічній позовній заяві ОСОБА_8 ставила питання про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29.05.1996 року між ОСОБА_8, в інтересах якої по довіреності діяла, ОСОБА_5, та ОСОБА_4, як здійснений протиправно, шляхом омани та шахрайства, а також з підстав не відповідності його вимогам закону.
Суд першої інстанції у відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України від 10.12.1991 року № 1956-ХІІ «Про товарну біржу», який слід застосувати до спірних правовідносин, згідно якої - угоди зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню, і у відповідності до ч. 2 п. 49 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від И.06.1994 року № 18/5, згідно якого - договір купівлі-продажу, що зареєстрований на біржі, якраз і є одним з документів, що підтверджує право власності на жилий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, що відсуджуються, прийшов до висновку що укладений договір купівлі-продажу від 29.05.1996 року відповідає вимогам чинного законодавства.
??? доводи апеляції ??? Судом першої інстанції повністю проігноровано того, що у відповідності до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978, у редакції зі змінами від 1992р. та 1993р., що у разі непосвідчення нотаріально договору купівлі - продажу (у тому числі укладені на товарних біржах) житлового будинку (квартири) або його (її) частки, така угода підлягає визнанню недійсною. А це була одна з підстав позовних вимог.
??? пояснення ОСОБА_5 ??? Згідно ст. 227 ЦК України (63 р.), договір купівлі-продажу квартири, якщо хоча б однією із сторін якого є громадянин, підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню. Тобто законом для таких договорів передбачена обов'язкова нотаріальна форма.
Таким чином договір, зареєстрований на біржі, якщо однією із сторін якого є громадянин, не має повної юридичної сили, так як ЦК України була встановлена його обов'язкова нотаріальна форма.
Згідно ч. 1 ст. 47 ЦК України, недодержання нотаріальної форми угоди у встановлених законом випадках, тягне за собою недійсність такої угоди (договору) з наслідками, що були передбачені ст. 48 ЦК. В таких випадках угоди не мали юридичної сили і, як наслідок, не породжували тих прав та обов'язків (наслідків), на досягнення яких були направлені.
Пункт 27 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» № 18/5 містить виключний перелік угод, по яких законодавством встановлена обов'язкова нотаріальна форма і серед яких першими вказані договори відчуження жилого будинку, іншого нерухомого майна (ст. ст. 227,242,244).
Положення п.49 цієї Інструкції про те, що одним з документів, що підтверджує право власності на майно у осіб, які його відчужують, є договір купівлі-продажу, зареєстрований на біржі, а також ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу», яка передбачала що угоди, зареєстровані на біржі, не піддягають нотаріальному посвідченню, не відносяться до договорів купівлі-продажу нерухомості, укладеними між громадянами.
Біржа не має права реєструвати договори, якщо однією із сторін є громадянин. Це суперечило ст. 227 ЦК України (63 р.).
Така угода, зареєстрована на біржі, є простою письмовою угодою, оскільки законодавство передбачає усні, письмові (прості чи нотаріальні).
До нотаріальних угод законодавець прирівняв серед інших і договір купівлі-продажу згідно ст. 227 ЦК України (будинку, квартири).
Згідно ст. 1 ЗУ «Про товарну біржу» від 10.12 1991 р. №1956-Х11, ТБ є організацією, що об'єднує юридичних та фізичних осіб, що здійснюють виробничу та комерційну діяльність (тобто фізичних осіб — підприємців, а не громадян).
Тому біржа має право реєструвати угоди, якщо вони укладені між юридичними особами або фізичними, - що здійснюють виробничу та комерційну діяльність і укладають угоди на виконання (в зв'язку з цією діяльністю).
Тільки такі угоди не підлягають нотаріальному посвідченню, що і передбачено законодавством.
Але не угоди, що укладаються між громадянами.
Тому і містила Інструкція «Про порядок вчинення нотаріальних дій два види договорів в якості правовстановлюючих документів - нотаріально посвідчені для підтвердження права власності громадян, та зареєстровані біржею - для юридичних осіб, А перелік Інструкції «Про порядок держреєстрації права власності на нерухоме майно»,- також два види пра вовстановлюючих документів: нотаріально посвідчені - для громадян: зареєстровані біржею - для юридичних осіб.
Про це було вказано і в роз'ясненні, що викладені в п. 4 Постанови Пленуму ВС України М 3 від 28.041978р. «Про судову практику у справах про визнання угод недійсними»: «...5 підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними угоди, які згідно діючому законодавству підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори купівлі-продажу, в тому числі і при придбанні на біржевих торгах. В такому випадку угода підлягає обов'язковому послідуючому нотаріальному оформленню».
Оспорюваний договір купівлі-продажу квартири від 29.05 1996 р. № 3372.К до цього часу,- на протязі 13-ти років - нотаріально не оформлений.
Запорізьке ОП ЗМБТІ не мало правових підстав реєструвати 30.05.1996 р. право власності на спірну квартиру за ОСОБА_4, т.я. п.1 додатку № 1 до Інструкції «Про порядок реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебуває у власності юридичних та фізичних осіб», затвердженої наказом Держкомітету України з питань будівництва та архітектури (що діяла на той час), передбачав правовстановлюючі документи для реєстрації права власності на нерухоме майно, - договори, посвідчені в нотаріальному порядку для фізичних осіб, а п.9,-договори, зареєстровані біржею, для юридичних осіб.
Суд першої інстанції встановив, що договір купівлі-продажу спірної квартири був оформлений Запорізькою регіональною біржею нерухомості 29.05.1996 року, а квартира передана у власність відповідачці ОСОБА_4,
При укладенні зазначеної угоди ОСОБА_8 була власником спірної квартири, та особисто уповноважила ОСОБА_15 на розпорядження її майном, для укладення спірної угоди видала довіреність, надала Свідоцтво № 103 про право власності на житло, видане Запорізьким титано-магнієвим комбінатом 03.08.1993 року, а також довідку характеристику Запорізького міжміського бюро технічної інвентаризації від 28 05.1996 року за № 18-492.
Будь-яких даних які б свідчили, що у цей період учинялись які-небудь обманні дії щодо ОСОБА_8 з боку відповідачів чи інших осіб не було встановлено.
Допустимих доказів на підтвердження доводів про умисне введення в оману ОСОБА_8, та вчинення відносно неї обману та шахрайства, яке вплинуло на її волевиявлення, ні позивачем ОСОБА_3, ані його представником суду не було надано.
В матеріалах справи міститься нотаріально посвідчена довіреність, яка повністю відповідає вимогам закону.
З пояснень ОСОБА_8 які викладені у позовній заяві, остання мала намір здійснити відчуження квартири у зв'язку з чим і видала довіреність ОСОБА_5
Позивачка ОСОБА_8 визнавала факт видачі довіреності, проте правові підстави з якими можна було б вважати, що вона помилково приймала умови довіреності відсутні.
Як вбачається з матеріалів справи в провадженні Орджонікідзевського РО ЗГУ УМВД України в Запорізькій області знаходиться кримінальна справа порушена за фактом шахрайства відносно ОСОБА_8, по справі проводяться слідчі дії, проте вироку щодо цих обставин не винесено.
Вимоги позивача про визнання договору купівлі-продажу спірної квартири від 2У.05.1996 року укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_4., за яким остання придбало в ОСОБА_8 спірну квартиру, недійсним, із названих підстав не ґрунтуються на вимогах ст.ст. 47, 48, 57 ЦК У РСР та недоведені в судовому засіданні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 не надано належних, допустимих і достовірних доказів на підтвердження обґрунтованості цих вимог, позивачем не доведено факту погроз та обману ОСОБА_8 з боку інших осіб, а також невідповідність правочину вимогам закону.
??? доводи апеляції ??? в частині шахрайських дій
З висновками суду погоджується і колегія суддів, залишаючи рішення без змін.
Посилання у апеляційній скарзі на те, що договір купівлі–продажу від 29.05.1996 р. № 3372.К не відповідає вимогам діючого законодавства і був укладений шляхом омани та шахрайства - є безпідставними.
Керуючись ст.ст. 331, 1218, ЦК України, ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа ВАТ Корпорація «Арсенал» про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, відшкодування шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи ВАТ Корпорація «Арсенал», приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Сердюк Вікторія Олександрівна про визнання добросовісним набувачем, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Сердюк Вікторія Олександрівна про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу квартири – залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя: С.О. Бочарников
Судді: І.І. Осоцький
А.М. Бабак