Номер провадження: 22-ц/813/7278/20

Номер справи місцевого суду: 520/44/15-ц

Головуючий у першій інстанції Куриленко О. М.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2021 року                                                                 м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М.

                        за участю секретаря: Томашевської К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника  ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси, ухваленого під головуванням судді Куриленко О.М. 01 квітня 2015 року у м. Одеса, –

встановила:

У січні 2015 року ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку», звернулася до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості (т.1 а.с. 2-5).

В обгрунтування позову ПАТ «Дельта Банк» посилалось на те, що 04 липня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», який в подальшому змінив назву на ПАТ «УкрСибанк», та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11368868000, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 31 163 доларів США, який зобов`язався повернути в строк до 07 липня 2015 року або достроково, зі сплатою процентів за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором, між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 215852, відповідно до якого ОСОБА_2 поручилась перед Кредитором за належне виконання взятих ОСОБА_1   зобов`язань згідно Кредитного договору.

На час пред`явлення позовних вимог боргові зобов`язання відповідачами не були виконані, тому позивач звернувся з позовом до суду та просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк»  заборгованість за Кредитним договором, яка станом на 12 грудня 2014 року складала 58 319,47 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 12 грудня 2014 року було еквівалентом 916 239,75 гривень. Судові витрати покладено на відповідачів.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2015 року позов ПАТ “Дельта Банк” було задоволено. Стягнуто з солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк»  заборгованість за Кредитним договором № 11368868000 від 04 липня 2008 року  в розмірі 58 319,47 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 12 грудня 2014 року еквівалентно 916 239,75 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк»  судовий  збір у розмірі  3 654  грн. (т. 1 а.с. 54-57).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 23 лютого 2017 року заяву представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду від 01 квітня 2015 року було залишено без задоволення (т. 1 а.с. 84).

Заочне рішенням Київського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2015 року було оскаржене у апеляційному порядку представником ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 92-96).

Постановою апеляційного суду Одеської області від 08 лютого 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було задоволено частково. Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк»  заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11368868000 від 04 липня 2008 року у розмірі 58 319,47 доларів США, що еквівалентно на день винесення постанови 1 581 624,03 грн., та судові витрати у розмірі  3 654  грн. В іншій частині позову відмовлено (т. 1 а.с. 188-196).

Постанова апеляційного суду Одеської області від 08 лютого 2018 року була оскаржена у касаційному порядку Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк».

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 травня 2020 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку», було задоволено частково.

Постанову Апеляційного суду Одеської області від 08 лютого 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості скасовано, справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Таким чином, колегією суддів розглядаються позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в частині стягнення заборгованості з поручителя за кредитним договором - ОСОБА_2 .

Сторони у справі, відповідно до вимог ст.ст. 128, 130 ЦПК України, про час, дату і місце слухання справи 19 січня 2020 року сповіщались належним чином, у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 липня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСибанк», та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11368868000, за яким позичальник отримав грошові кошти в іноземній валюті в?розмірі 31 163 доларів США, на споживчі цілі на строк до 07 липня 2015 року із сплатою 13,5 відсотків річних за користування кредитними коштами, з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно згідно Графіку (т.1 а.с. 6-19).

Одночасно, з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором, між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №215852, відповідно до якого ОСОБА_2 поручилась перед Кредитором за належне виконання взятих ОСОБА_1 зобов`язань згідно Кредитного договору т.1 (а.с. 25-26).

08 грудня 2011 року своє право вимоги, що виникло з кредитного договору від 07 липня 2008 року та договору поруки у повному обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора, ПАТ «УкрСиббанк» було передано ПАТ «Дельта Банк» на підставі договору купівлі-продажу (т.1 а.с. 32-33).

У порушення зазначених норм закону та умов договору, відповідачі зобов`язання за вказаним кредитним договором не виконали, що знайшло своє відображення у розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого відповідач ОСОБА_1 станом на 12 грудня 2014 року мав заборгованість у сумі 58 319, 47 доларів США, з яких: тіло кредиту – 29 498, 74 дол. США, відсотки – 28 820, 73 дол. США (т.1 а.с. 24).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до поручителя ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що порука відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України припинилася з 06 липня 2012 року у зв`язку із спливом шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Згідно положень статті 526 ЦК України, зобов`язання повинно бути виконано належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Згідно частини четвертої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

У постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14 зазначено, що у разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України, порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. Разом із тим, правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов`язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов`язань, та в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів.

У пункті 3.1 Договору поруки № 215852 від 07 липня 2008 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , сторони обумовили, що порука діє до повного припинення всіх зобов`язань Боржника за Основним договором.

У пункті 1.2.2 Договору про надання споживчого кредиту №11368868000 від 07 липня 2008 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , сторони погодили, що ОСОБА_1 зобов`язаний щомісячно, до 07 числа кожного місяця, здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані відсотки ануїтетними платежами у розмірі 580 дол США та здійснити   погашення кредиту у повному обсязі не пізніше 07 липня 2015 року.

Таким чином, строк дії поруки у Договору поруки № 215852 від 07 липня 2008 року встановлено Договором про надання споживчого кредиту №11368868000 від 07 липня 2008 року, тобто, до 07 липня 2015 року.

Матеріали справи не містять належних доказів того, що кредитор, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, скористався своїм правом вимоги щодо дострокового повернення кредиту.

Таким чином, колегія суддів доходить виновку, що строк дії основного зобов`язання, за виконання якого поручилась ОСОБА_2 станом на час розгляду справи судами не припинився.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами основного зобов`язання було погоджено графік погашення кредиту, до якого вносились зміни, шляхом укладення Додаткової угоди до Договору про надання споживчого кредиту № 11368868000 від 07 липня 2008 року (т.1 а.с. 15-23).

Згідно розрахунку заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №11368868000 від 07 липня 2008 року, ОСОБА_1 не здійснював погашення кредитної заборгованості з 06 січня 2012 року, та має заборгованість станом на 12 грудня 2014 року у загальному розмірі 916 239,75 грн (т.1 а.с.165).

Таким чином, оскільки кредитним договором передбачено виконання основного зобов`язання шляхом здійснення щомісячних платежів (згідно з графіком), колегія суддів доходить до виновку, що порука ОСОБА_2 не припинилась за окремими платежами.

Враховуючи, що позов був пред`явлений 06 січня 2015 року, колегія суддів вважає, що з поручителя ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню прострочена (за період з 06 липня 2014 року по 12 грудня 2014 року) заборгованість за кредитним договором за шість місяців до звернення до суду, що відповідно до розрахунку заборгованості, наданого банком, становить загальну суму у розмірі 13 102, 01 доларів США, яка складається з: 9 353, 06 доларів США - тіло кредиту, та 3 748, 95 доларів США - відсотки за користування кредитними коштами.

В іншій частині зобов`язань по сплаті щомісячних платежів до 06 липня 2014 року порука припинилась на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України.

Що стосується необхідності стягнення заборгованості саме у іноземній валюті, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, відповідно до чинного законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Згідно зі статтею 524 Цивільного кодексу України, зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до статті 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.

Заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Отже, у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення правочинів, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому, з огляду на положення частини першої статті 1046 Цивільного кодексу України, а також частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України, належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, вносить двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Аналогічні висновки Верховного Суду про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 у справі № 761/12665/14-ц, від 16 січня 2019 у справах № 373/2054/16-ц, № 464/3790/16-ц та від 23 жовтня 2019 у справі № 723/304/16-ц.

При вказаних обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі визначився з характером спірних правовідносин, що, відповідно, призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку із чим заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2015 року підлягає скасуванню із постановленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку», до ОСОБА_2 .

Згідно п.п. 1-3 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Також, на підставі положень ст. 141 ЦПК України, колегія суддів доходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» суму судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у розмірі 1 895, 35 гривень.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2015 року – скасувати в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку», до ОСОБА_2 .

Ухвалити у цій частині нове судове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку», до ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»  (код за ЄДРПОУ 34047020, адреса місця знаходження: 01001, м. Київ, вул.. Щорса, буд. 36, корп. Б) заборгованість за Кредитним договором № 11368868000 від 04 липня 2008 року у розмірі 13 102, 01 доларів США, яка складається з: 9 353, 06 доларів США - тіло кредиту, та 3 748, 95 доларів США - відсотки за користування кредитними коштами.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»  (код за ЄДРПОУ 34047020, адреса місця знаходження: 01001, м. Київ, вул.. Щорса, буд. 36, корп. Б) суму судового збору у розмірі1 895, 35 гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 29 січня 2021 року.

Головуючий                                                        С.О. Погорєлова

Судді                                                        А.П. Заїкін

                                                       О.М. Таварткіладзе