Постанова

Іменем України

27 січня 2021 року

м. Київ

справа № 752/9697/19

провадження № 61-13706св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації,

третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Сквирської районної державної адміністрації Київської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Ратнікової В. М., Борисової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Служби у справах дітей Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про зміну порядку участі батька у вихованні дітей та спілкування з ними.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що з літа 2013 року вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народились дочки - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

З 24 грудня 2014 року будь-які відносини між сторонами припинились і вони почали проживати окремо. Малолітні діти залишись проживати разом з нею за адресою їх реєстрації: АДРЕСА_1 .

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 17 листопада 2015 року у справі № 752/9459/15-ц, яке змінено рішенням Апеляційного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року, визначено ОСОБА_2 порядок участі у виховання та спілкуванні з малолітніми дочками: ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , та встановлено графік побачень.

Вказувала на те, що встановлений судовим рішенням порядок участі батька у вихованні дітей та спілкуванні з ними систематично порушується батьком дітей ОСОБА_2 та не відповідає інтересам дітей. Відповідач у присутності дітей грубо поводив себе стосовно до неї та невиконував своїх батьківських обов`язків під час зустрічей з дітьми.

Зазначала, що на час визначення порядку участі у виховання та спілкуванні з малолітніми дочками їм було по 1,5 роки та діти не могли вільно висловлювати власні погляди і бажання. Станом на день пред`явлення цього позову вік дітей 4,9 роки і за цей час змінилися життєві обставини.

Так, з 29 грудня 2017 року діти навчаються у центрі розвитку та зайняті у будні дні до 19 год. 00 хв., у той час як рішенням Апеляційного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року у справі № 752/9459/15-ц визначено час спілкування батька з дітьми кожної першої та третьої середи місяця з 17 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила змінити способи участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітніми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначені рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 листопада 2015 року та рішенням Апеляційного суду міста Києва від 11 лютого 2016 року у цивільній справі № 752/9459/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та встановлення графіка побачень.

Визначити способи участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді побачень кожної першої неділі кожного календарного місяця з 12 год. 00 хв. по 14 год. 00 хв. за зареєстрованим місцем проживання дітей у присутності матері ОСОБА_1 або іншої уповноваженої нею особи, за сприятливих погодних умов та стану здоров`я дітей, з урахуванням розкладу додаткових занять та особистого бажання дітей на момент такого побачення.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 24 лютого 2020 року у складі судді Мазура Ю. Ю. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Змінено спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітніми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , визначений рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 17 листопада 2015 року та рішенням Апеляційного суду міста Києва від 11 лютого 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та встановлення графіка побачень.

Визначено ОСОБА_2 такий порядок участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а саме:

- кожної першої та третьої неділі місяця з 10 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв. за місцем зареєстрованого проживання дітей у присутності матері ОСОБА_1 або іншої уповноваженої нею особи, за сприятливих погодних умов та стану здоров`я дітей;

- з 10 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв. наступного дня, після дня народження малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а саме - ІНФОРМАЦІЯ_2 кожного року, за місцем зареєстрованого проживання дітей у присутності матері ОСОБА_1 або іншої уповноваженої нею особи, за сприятливих погодних умов та стану здоров`я дітей.

У решті позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, установивши, що неможливо забезпечити спілкування батька з дітьми по середам з 17 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв, оскільки діти ще перебувають на навчанні у дошкільному закладі, а переривання навчання дітей суперечить їхнім інтересам та нормальному розвитку, а також те, що діти дещо втратили зв`язок зі своїм батьком, у зв`язку з чим необхідний час для відновлення стосунків між ними, враховуючи те, що графік (регламент) спілкування дітей з батьком має бути визначений із врахуванням інтересів дітей та має бути таким, що не порушує режиму дня та в майбутньому навчання дітей, не відриватиме їх від нормального, звичайного для них середовища і не порушуватиме принципу рівності прав батьків при участі у вихованні дітей, дійшов висновку про доцільність визначити дні спілкування дітей з батьком за таким графіком:

- кожної першої та третьої неділі місяця з 10 год. 00 хв. до 14 год.00 хв. за місцем зареєстрованого проживання дітей у присутності матері ОСОБА_1 або іншої уповноваженої нею особи, за сприятливих погодних умов та стану здоров`я дітей;

- з 10 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв. наступного дня, після дня народження малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме - ІНФОРМАЦІЯ_2 кожного року, за місцем проживання дітей у присутності матері ОСОБА_1 або іншої уповноваженої нею особи, за сприятливих погодних умов та стану здоров`я дітей.

Постановою Київського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24 лютого 2020 року скасовано та ухвалено нове.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що спосіб участі батька у спілкуванні та вихованні дітей, який визначений судовими рішеннями у справі № 752/9459/15-ц, є таким, що відповідатиме якнайкращим інтересам дітей, їх віковим потребам, а тому відсутні правові підстави для зміни порядку участі батька у вихованні дітей та спілкування з ними.

При цьому суд апеляційної інстанції врахував, що рішення суду, яким визначено порядок спілкування батька з дітьми, не виконується з вини позивача.

Апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_2 бажає брати участь у вихованні та спілкуванні зі своїми дітьми: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , та вживав активних дій щодо усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, а державним виконавцем Голосіївського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві вживались заходи щодо притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за невиконаннярішення суду, яке набрало законної сили.

Також апеляційний суд зазначив, що для відновлення стосунків між батьком та дітьми необхідно більше часу проводити разом, тому зменшення обсягу часу і кількості побачень з батьком не відповідатиме інтересам дітей.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У вересні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні її позовних вимог, не врахував, що визначений судом у справі № 752/9459/15-ц графік побачень батька з дітьми, а саме кожної першої та третьої середи місяця з 17 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв., неможливо виконати, оскільки з 29 грудня 2017 року діти навчаються у центрі розвитку та зайняті у будні дні до 19 год. 00 хв.

Суд першої інстанції, змінюючи порядок участі батька у вихованні дітей та спілкування з ними, правильно врахував режим дня та зайнятість дітей навчанням.

При цьому змінений графік участі батька у спілкуванні з дітьми не звужує обсягу прав та не порушує охоронювані законом інтереси дітей.

Апеляційний суд не врахував, що порядок участі батька у вихованні дітей та спілкування з ними був визначений судом, коли вік дітей був 1,5 роки, а на час пред`явлення цього позову дітям 4,9 роки (на час подання касаційної скарги вік дітей 6 років). Зустрічі з батьком посеред навчального тижня у період часу, коли у дітей здійснюється навчання, не відповідає інтересам дітей.

Посилання апеляційного суду на те, що спілкування дітей з батьком має перевагу над перебуванням дітей у дошкільному закладі, є помилковим, оскільки перебування дітей у колективі, проведення педагогами підготовки їх до школи сприяє розвитку комунікативних навиків дітей, їх адаптації до нового шкільного періоду у житті, засвоєння необхідних для успішного навчання у школі знань та забезпечує можливість у майбутньому відповідати вимогам сучасного світу.

Апеляційний суд не врахував, що висновок органу опіки та піклування, який наданий на вимогу апеляційного суду, за обсягом часу і кількістю побачень тотожний рішенню суду першої інстанції.

Відхиляючи вказаний висновок органу опіки та піклування, апеляційний суд не навів мотивів такого відхилення.

Також апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, оскільки прийняв нові докази (постанови державного виконавця), які не були подані до суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. При цьому заявник вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 159 СК України при розгляді справ за позовами про зміну раніше визначеного порядку та способу участі одного з батьків у вихованні дітей та щодо визначення критеріїв для зміни раніше встановленого порядку.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після розірвання стосунків між сторонами малолітні діти залишились проживати разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 17 листопада 2015 року у справі № 752/9459/15-ц позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та встановлення графіку побачень задоволено частково.

Визначено батькові ОСОБА_2 порядок участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та з малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановивши такий графік їх побачень:

- кожної першої та третьої середи місяця з 17 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв., у попередньо узгодженому з матір`ю ОСОБА_1 місці у присутності матері ОСОБА_1 або іншої уповноваженої нею особи;

- кожної другої та четвертої суботи місяця з 10 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв., у попередньо узгодженому з матір`ю ОСОБА_1 місці, у присутності матері ОСОБА_1 або іншої уповноваженої нею особи;

- з 10 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв. дня, наступного, після народження малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 кожного року, у попередньо узгодженому з матір`ю ОСОБА_1 місці, у присутності матері ОСОБА_1 або іншої уповноваженої нею особи.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 11 лютого 2016 року рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 листопада 2015 року змінено.

Визначено батькові ОСОБА_2 порядок участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою ОСОБА_4 та з малолітньою ОСОБА_3 , встановивши такий графік їх побачень:

- кожної першої та третьої середи місяця з 17 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв., за місцем зареєстрованого проживання матері дітей ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , у присутності матері ОСОБА_1 або іншої уповноваженої нею особи;

- кожної другої та четвертої суботи місяця з 10 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв., за місцем зареєстрованого проживання матері дітей ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , у присутності матері ОСОБА_1 або іншої уповноваженої нею особи;

- з 10 год. 00 хв. по 14 год. 00 хв. дня, наступного після народження малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 кожного року, за місцем зареєстрованого проживання матері дітей ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , у присутності матері ОСОБА_1 або іншої уповноваженої нею особи.

В іншій частині рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 листопада 2015 року залишено без змін.

Із 29 грудня 2017 року діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з понеділка по п`ятницю з 11 год. 00 хв. по 19 год. 00 хв. відвідують Центр розвитку та догляду за дитиною «Веселка plus», що розташований за адресою: вул. Велика Китаївська, 10а у м. Києві, що підтверджується договором про надання послуг від 04 січня 2018 року.

26 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Служби у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації зі скаргою на безвідповідальне ставлення батька до дітей, який фактично залишав їх без догляду та піклування, погано розуміє, як потрібно поводитись із маленькими дітьми і як за ними потрібно доглядати. Також зазначала, що ОСОБА_2 погано впливає на психоемоційний стан їхніх малолітніх дітей.

Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 16 травня 2018 року № 100/09-1978 повідомила позивача про те, що 10 травня 2018 року з ОСОБА_2 проведено профілактичну бесіду, ознайомлено з адміністративною та кримінальною відповідальністю за ухилення від виконання батьківських обов`язків та вчинення насильства над малолітніми дітьми.

18 липня 2018 року позивач звернулась до Голосіївського УП ГУНП у м. Києві із заявою про те, що ОСОБА_2 , прийшовши до місця роботи позивача, де вона перебувала разом із дітьми, ввірвався до приміщення та погрожував силоміць забрати дітей. Також на очах у дітей допускав неналежну в соціумі поведінку стосовно неї.

Відповідно до висновку за результатами психологічного дослідження дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , складеного 19 квітня 2019 року практичним психологом ОСОБА_6 , для дівчат постать батька ОСОБА_2 є джерелом негативних переживань (тривожність, напруження, дискомфорт), він є агресивно налаштованим, загрозливим об`єктом.

Необхідною й обов`язковою умовою подальшого контактування малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з їхнім батьком ОСОБА_2 є реабілітація образу батька у сприйнятті дітей й налагодження їх дитячо-батьківських стосунків.

Відновлення позитивного образу батька ОСОБА_2 вимагає, в першу чергу, від нього самого відмови від його конфліктної (ворожої стосовно ОСОБА_1 ) позиції, зміни манери спілкування з доньками та їх матір`ю.

Допоки контакт батька з дітьми буде мати травматичний вплив на них і викликати у них напруженість, емоційний дискомфорт, тривогу, а надто страх перед реакціями і поведінкою батька, спілкування з батьком залишатиметься небажаним для дітей.

Враховуючи, що у взаємодії з батьком малолітні діти почуваються тривожно, втрачають відчуття стабільності й безпеки, на сьогоднішній день в інтересах дівчат доцільною є присутність їх матері при спілкуванні дітей з батьком, адже з мамою діти почуваються захищено і впевнено.

Лише після відновлення у свідомості і сприйнятті дітей позитивного образу батька, створення позитивного емоційного фону у взаємодії ОСОБА_2 з дочками, зникне потреба у опосередкуванні їх спілкування з матір`ю, а регулярне й тривале спілкування дівчат з батьком без присутності інших осіб відповідатиме інтересам дітей, створюючи умови для реалізації близьких довірчих татусево-дитячих стосунків.

Також апеляційним судом установлено, що місце проживання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 , а фактичне місце проживання позивача та дітей - АДРЕСА_1 .

Згідно з висновком Служби у справах дітей та сім`ї Сквирської районної державної адміністрації Київської області від 22 липня 2020 року (протокол № 9/20) в інтересах дітей доцільно встановити такий графік побачень ОСОБА_2 з неповнолітніми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,: кожної першої та третьої неділі місяця з 12 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв., за місцем зареєстрованого проживання матері дітей ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 , у присутності матері або іншої уповноваженої нею особи.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (пункти 1 і 3 статті 9 Конвенції про права дитини).

Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначає контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

За статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.

Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Зміна обставин чи правовідносин, що мають істотне значення при визначенні способу участі одного з батьків у вихованні дитини, в тому числі з врахуванням віку дитини, її прихильності до кожного з батьків, не позбавляє права батьків у майбутньому звернутись до суду з позовом про встановлення іншого способу участі одного з батьків у вихованні дитини.

Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства).

Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Статтями 12-15 Конвенції про права дитини визначено право дитини висловлювати свою думку (право бути почутою). На рівні внутрішнього законодавства України це право дитини конкретизовано, зокрема у статті 171 СК України, яка регулює врахування думки дитини при вирішенні питань, які стосуються її життя.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

У справі, що переглядається, апеляційним судом установлено, що між сторонами склались стосунки, які позбавляють батька можливості регулярно спілкуватися з дочками, а позивач не виконує рішення суду, яким визначено порядок спілкування батька з дітьми.

Суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що особисті конфліктні відносини між сторонами не повинні порушувати інтереси дітей, спричиняти на них негативний вплив.

Апеляційний суд, врахувавши інтереси дітей, які мають пріоритет над інтересами батьків, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та норм чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дітьми та участь у їх вихованні, активне бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні зі своїми дітьми, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази, сімейні обставини та фактори, які впливають на зміну порядку участі батька у вихованні дітей, і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 81, 89 ЦПК України, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для зміни порядку участі батька у вихованні дітей та спілкуванні з ними, встановленого рішенням суду.

Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що визначений судом спосіб участі батька у спілкуванні та вихованні дітей є таким, що відповідатиме якнайкращим інтересам дітей. А оскільки для відновлення стосунків між батьком та дітьми необхідно більше часу проводити разом, то не відповідатиме інтересам дітей зменшення обсягу часу і кількості побачень з батьком.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не врахував висновок Служби у справах дітей та сім`ї Сквирської районної державної адміністрації Київської області від 22 липня 2020 року, є безпідставними, оскільки вказаний висновок є лише доказом у справі, якому апеляційний суд надав належну оцінку в сукупності з іншими доказами, а суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець