243/5189/17

1-кп/243/82/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року                                                                        м. Слов`янськ

Колегія суддів Слов`янського міськрайонного суду Донецької області у складі:

головуючого  -                        судді Старовецького В.І.

суддів Гончарової А.О. Проніна С.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання        Жигаліна Р.Р.

прокурора                                Булгакова О.В.

потерпілого                                 ОСОБА_1

захисників                                Пікуліна Р.М., Камак Р.В., Клечановської Ю.І.

обвинувачених                         ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні за допомогою звуко – та відеозаписувальних технічних засобів в режимі відеоконференції в залі  № 3 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження що внесене до ЄРДР за № 12017050000000057, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних  правопорушень, передбачених   ч.4 ст. 189, ч.3 ст. 146, ч.4 ст. 187 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Слов`янського міськрайонного суду знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних  правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч.3 ст. 146, ч. 4 ст. 187  КК України.

13 січня 2021 року на адресу суду від обвинуваченого ОСОБА_4 було подано клопотання в порядку ст. 201 КПК України про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання, яке він обґрунтував тим, що вказаний вид запобіжного заходу не був розглянутий колегією суддів під час розгляду клопотання прокурора та продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Під час судового засідання обвинувачений ОСОБА_4 підтримав своє клопотання, просив його задовольнити.

Прокурор Булгаков О.В. в судовому засіданні просив колегію суддів відмовити обвинуваченому ОСОБА_4 в задоволенні його клопотання про зміну запобіжного заходу, з огляду на необгрунтованість. Зазначив, що ОСОБА_4 згідно обвинувального акту по даному кримінальному провадженню обвинувачуються у скоєнні тяжких кримінальних правопорушень, а тому відсутні підстави для зміни відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який та такий, що не пов`язаний з триманням під вартою, зокрема на особисте зобов`язання, оскільки вказаний запобіжний захід не зможе в достатній мірі запобігти ризикам, передбаченим ст.. 177 КПК України, які наявні по даній справі.

Потерпілий ОСОБА_1 - просив відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_4 .

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та не заперечував проти задоволення його вимог.

Обвинувачений  ОСОБА_2 підтримав заявлене клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 з приводу зміни відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу.

Захисник Пікулін Р.М. підтримав позицію обвинуваченого ОСОБА_4 , у зв`язку з чим просив клопотання ОСОБА_4 задовольнити.

Захисник Клечановська Ю.І. під час судового засідання не заперечувала проти клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 .

Захисник Камак Р.В. під час судового засідання не заперечував проти клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 .

Заслухавши думку всіх учасників судового засідання, при вирішенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Так відповідно до ст. 9 КПК України - суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Ст.6 Конституції України закріплює положення, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Крім того, положення ст.19 Конституції України наголошує на тому, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до засад державної політики України в галузі прав людини, затверджених Постановою Верховної Ради України від 17.06.1999 року №757-XIV, обмеженість свободи держави, її органів і посадових осіб визнається відповідно до принципу, згідно з яким дозволено лише те, що прямо передбачається законом.

Запобіжні заходи є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, вони мають застосовуватися з метою досягнення дієвості цього провадження (стаття 131 КПК України).

Згідно ч.1 ст. 201 КПК України - підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу, продовження строку дії такого запобіжного заходу, скасування, зміна запобіжного заходу, буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобода практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), що узгоджується з вимогами ч.5 ст.9 КПК України.

Так колегія суддів вказує, що за даним кримінальним провадженням у відповідності до ч.2 ст.177 КПК України підставою для продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 стала зазначена прокурором в судовому засіданні наявність обґрунтованої підозри щодо можливої причетності ОСОБА_4 до скоєння ним тяжких злочинів та наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений у випадку зміни запобіжного заходу може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

Ухвала суду в цій частині містить всебічний та детальний опис доводів прокурора та обґрунтування вказаних ним ризиків.

Крім того ухвала суду від 04 грудня 2020 року містить аналіз колегією суддів всіх інших альтернативних запобіжних заходів, які передбачені ст. 176 КПК України, а тому доводи обвинуваченого, викладені в клопотанні, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання не брався колегією суддів до уваги – не приймається до уваги та спростовується змістом самої ухвали суду від 04 грудня 2020 року.

Колегія суддів також зазначає, що під час винесення ухвали від 04 грудня 2020 рокута врахувавши всі встановлені під час судового розгляду кримінального провадження відомості про сукупність пред`явленого обвинувачення ОСОБА_4 та обсяг відомостей, які були повідомленні в судовому засіданні потерпілим та вже допитаними свідками, було встановлено, що висновки органу досудового розслідування, викладені в клопотанні прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - не є явно необґрунтованими чи очевидно недопустимими.

Колегія суддів зазначає, що ризиками про які було зазначено прокурором у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Так прокурор 04 грудня 2020 року, під час розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу, на думку колегії суддів довела існування ризиків незаконного впливу ОСОБА_4 на вже допитаних свідків, проте існує неймовірна можливість про повторний їх допит, а також та можливість переховування від правосуддя у випадку зміни йому запобіжного заходу.

Як зазначає Європейський суд з прав людини – у будь якій справі тривале тримання під вартою може виявитися виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення у справі «W. Проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року).

Заслухавши думку всіх учасників кримінального провадження, дослідивши надані сторонами кримінального провадження матеріали та докази, оцінивши у сукупності всі обставини, у тому числі: сукупність наявних відомостей про вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 особливо тяжких та тяжкого кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватими у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушеннях, а також врахувавши ризики, передбачені

ст. 177 КПК України, які були зазначені прокурором у клопотанні, доведені нею та повністю знайшли своє підтвердження під час судового засідання, колегія суддів вважає, що будь-яких обґрунтованих та об`єктивних обставин, які б свідчили про те, що захід забезпечення кримінального провадження застосований відносно ОСОБА_4 не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі розгляду кримінального провадження не встановлено та обвинуваченим і його захисником не доведено на теперішній час, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає недостатнім застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, оскільки він є недостатнім для запобігання наявним ризикам, що передбачені ст. 177 КПК України. А відтак, колегія суддів приходить до висновку про доцільність збереження застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та про відмову у задоволенні клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу, поданому в порядку ст. 201 КПК України.

Під час даного судового розгляду, колегією суддів не встановлено обставин, які б не були враховані під час продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не були б покладені в основу мотивування ухвали суду від 04 грудня 2020 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.177, 183, 331, 376 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 подане в порядку ст. 201 КПК України про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання - відмовити.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя                                                        В.І. Старовецький

судді                                                                        А.О. Гончарова

                                                                               С.Г. Пронін