ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2010 р.                                                            Справа № 66/43-10

вх. № 1506/4-66

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Молочко Н.П.  відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом КП "Міський інформаційний центр", м. Харків  

до  ФОП ОСОБА_3, м. Харків  

про стягнення 19968,47 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач – КП “Міській інформаційний центр” звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача – Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 19968,47 грн., з яких заборгованість за щомісячне користуванням місцем – 863,88 грн.; пеня 196,65 грн.; штраф за прострочення повернення місця –18300 грн. 00 коп., а також просить суд зобов’язати відповідача повернути позивачеві на підставі акту прийму-передачі місце, яке знаходиться у комунальній власності за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 319; окрім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати. Свої вимоги позивач мотивує порушенням відповідачем своїх зобов’язань по договору № 1381 від 19.01.2007 р про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 березня 2010 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17 березня 2010 року о 15:00 год.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 17 березня 2010 року, 31 березня 2010 року, у зв’язку з неявкою відповідача у судове засідання та невиконання сторонами вимог суду щодо надання доказів, розгляд справи відкладався.

Позивач у призначеному судовому засіданні 21 квітня 2010 року надав суду копію квитанції №2835648П на суму 1992,00 грн. та копію акту прийому передачі місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, які судом долучені до матеріалів справи. В судовому засіданні позивач заявив усне клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення  заборгованості за щомісячне користуванням місцем у розмірі 863,88 грн., пені у розмірі 196,65 грн., а також в частині зобов’язання відповідача повернути позивачеві на підставі акту прийому-передачі місце, яке знаходиться у комунальній власності за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 319.

Відповідач 20.04.2010 року через канцелярію суду надав клопотання (вх. №905) в якому зазначив, що 19.04.2010 року ним погашена заборгованість перед позивачем у розмірі 1992,82 грн. та підписано акт прийому-передачі з позивачем. У зв'язку з неможливістю з'явлення повноважного представника у судове засіння просить суд розглядати справи за його відсутності.

Присутній в судовому засіданні 21 квітня 2010 року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

19 січня 2007 року між Комунальним підприємством "Міський інформаційний центр" (позивач) та ФОП ОСОБА_3 (відповідач) був укладений договір № 1381 про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (далі- договір), відповідно до умов якого, позивач по справі надав в користування відповідачу місце, яке знаходиться у комунальній власності, для розміщення спеціальної конструкції –щит стаціонарний (1,20х1,80х2) за адресою: АДРЕСА_1, строком з 19 січня 2007 р. по 30 червня 2007р. (п.1.4 Договору).

Факт передачі місця підтверджується актом приймання-передачі, підписаний сторонами 19 січня 2007 року та скріплений печатками сторін.

Відповідно до п.п.  3.4.6., 4.1.,4.5. Договору  та Додатку № 1 до Договору №1381 від 19.01.2007 р. відповідач зобов’язаний кожний місяць здійснювати оплату за користування наданими йому місцями авансом до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата, у розмірі 233 грн. 28 коп., у т.ч. ПДВ 20%.

У зв’язку з порушенням відповідачем своїх зобов’язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати за фактичне користування місцем, на час звернення позивача з позовом до суду, у відповідача  за період з березня 2007 року по червень 2007 року виникла заборгованість у сумі 863,88 грн.

22.11.07 р. на адресу відповідача було направлено претензію (вих.№4796) з вимогою сплатити позивачеві загальну заборгованість за Договором №1381 від 19.01.07 р., але відповідач на неї не прореагував, ніяких дій не вчинив, що і стало підставою позивачу для звернення з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених  цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи, відповідач сплатив заборгованість перед позивачем за щомісячне користування місцем у повному обсязі та повернув позивачеві на підставі акту прийму-передачі від 19.04.2010 року місце, яке знаходиться у комунальній власності за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 319; що в судовому засіданні було підтверджено представником позивача та підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Отже, враховуючи вищевикладене, провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості за щомісячне користуванням місцем у розмірі 863,88 грн., пені у розмірі 196,65 грн., а також в частині зобов’язання відповідача повернути позивачеві на підставі акту прийому-передачі місце, яке знаходиться у комунальній власності за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 319; підлягає припиненняю на підставі п. 1.1. ст. 80 ГПК України.

В частині стягнення штрафу за прострочення повернення місця у розмірі 18300,00 грн., суд відмовляє у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно частини 1 статті 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Так, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п. 5.1. Договору № 1381 від 19.01.2007 р., протягом трьох днів після припинення дії Договору на будь-яких підставах, передбачених пунктами 8.1., 8.3. Договору, Користувач зобов'язаний звільнити надані в користування місця і передати їх "КП".

Оскільки Договір припинив свою дію 30.06.2007р., відповідач мав повернути місце до 03.07.2007р., включно. Тобто, позивач довідався про порушення його права 04.07.2007р.

Таким чином, строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за прострочення повернення місця сплив 04.07.2008р.

Відповідач звернувся до суду з клопотанням про застосування строків позовної давності до позовних вимог щодо стягнення штрафу за прострочення повернення місця в розмірі 18300,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи те, що про застосування строку позовної давності заявлено відповідачем, суд вважає, що право на судовий захист прав позивача відносно стягнення штрафних санкцій сплило ще 04.07.2008р.

Виходячи із зазначеного господарський суд вважає, що позовна вимога позивача про стягнення штрафу за прострочення повернення місця в розмірі 18300,00 грн. задоволенню не підлягає.

 Враховуючи викладене та керуючись статтями  6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 15,16, 232, 257, 258, 267, 526, 530,546,548, 598,610,611,612, Цивільного кодексу України, статтями 179, 193, 230,231,статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 47, 49, 75, 80, 82-85, ГПК України, суд -  

ВИРІШИВ:

В частині стягнення штрафу за прострочення повернення місця у розмірі 18300,00 грн. у позові відмовити.

В частині стягнення заборгованості за щомісячне користуванням місцем у розмірі 863,88 грн. та пені у розмірі 196,65 грн. провадження у справі припинити.

В частині зобов’язання відповідача повернути позивачеві на підставі акту прийому-передачі місце, яке знаходиться у комунальній власності за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 319; провадження у справі припинити.

Суддя