Справа № 163/3290/20

Провадження № 1-кп/163/84/21

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2021 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Шеремети С.А.

з участю секретаря Голядинець О.В.,

прокурора Романюка С.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Войтюка О.Л.,

перекладача Дмитрук Є.Л.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області кримінальне провадження № 12020030150000420 про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Старгард Республіки Польща, що проживає по АДРЕСА_1 , громадянина Республіки Польща, вищої освіти, одруженого, приватного підприємця, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.369 КК України,

в с т а н о в и в :

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він близько 13 години 14.10.2020, слідуючи по смузі руху «зелений коридор» на виїзд з України в Республіку Польща через МАПП «Ягодин», що в селі Старовойтове Любомльського району Волинської області, з метою безперешкодного перетину кордону, залишивши свій вантажний автомобіль марки «Івеко», номерний знак НОМЕР_1 , на вказаній смузі руху, підійшовши до вартового шлагбаума, діючи умисно, усвідомлюючи значення та суспільно-небезпечний характер власних дій та керуючи ними, надав інспектору прикордонного контролю 3-ї категорії 1-ї групи інспекторів прикордонного контролю ВПС «Римачі» Луцького прикордонного загону ОСОБА_2 , який відповідно до ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» та Закону України «Про Державну прикордонну службу України», є службовою особою правоохоронного органу, у зв`язку із здійсненням правоохоронних і правозастосовних функцій, та який згідно посадової інструкції, затвердженої наказом начальника Луцького прикордонного загону від 14.09.2018 №265-од наділений повноваженнями з виявлення та затримання порушників законодавства з прикордонних питань, неправомірну вигоду в розмірі 10 євро, банкнотою номіналом 10 євро, які передав ОСОБА_2 з контрольним талоном та своїм паспортом за те, щоб останній з використанням наданого службового становища посприяв йому в порушення розділу 2 «Технологічної схеми пропуску осіб, транспортних засобів та вантажів через державний кордон у міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Ягодин», затвердженої наказом Луцького прикордонного загону від 28.02.2018 №46-од та п.2.9 наказу адміністрації Державної прикордонної служби від 29.08.2011 №627, у зміні смуги руху зі смуги «зелений коридор» на «червоний коридор» позачергово без фактичного виїзду з території МАПП «Ягодин». Від одержання неправомірної вигоди інспектор відмовився і повідомив про такий факт по радіостанції, а згодом особисто в усній формі старшого зміни прикордонних нарядів - начальника групи паспортного контролю відділення інспекторів прикордонного контролю «Ягодин» ОСОБА_3 та на лінію «102».

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.369 КК України.

У суд обвинувальний акт надійшов з угодою про визнання винуватості.

Згідно із цією угодою ОСОБА_1 повністю визнає вчинення інкримінованого йому злочину за фактичними обставинами і погоджується з кваліфікацією його дій.

В угоді сторони підтверджують, що ознайомлені з наслідками її укладення та невиконання.

Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди буде призначене покарання за ч.1 ст.369 КК України у вигляді 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень.

Під час розгляду питання про затвердження угоди, суд дійшов наступних висновків.

За інкримінованим обвинуваченням ОСОБА_1 в підготовчому судовому засіданні визнав себе винуватим повністю.

Згідно з п.1 ч.4 ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винуватим, віднесений до категорії нетяжких злочинів, внаслідок якого шкода завдана лише суспільним інтересам, та, виходячи з положень статей 468, 469 КПК України, угода про визнання винуватості за викладених вище обставин може бути укладена.

Зміст угоди відповідає положенням обвинувального акта та вимогам ст.472 КПК України, а обвинувачення, з яким погоджується ОСОБА_1 , є обґрунтованим і свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості, яке не суперечить інтересам суспільства і не порушує права, свободи чи інтереси сторін та інших осіб.

Міра покарання, погоджена сторонами угоди, відповідає санкції ч.1 ст. 369 КК України.

При узгодженні покарання, сторонами враховано обставини, згідно ст.ст.66, 67 КК України, ступінь суспільної небезпеки та тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення.

Суд встановив, що обвинувачений цілком розуміє положення ч.4 ст. 474 КПК України, в тому числі, щодо права на судовий розгляд та щодо обмежень у правах, а також усвідомлює наслідки невиконання угоди відповідно до ст.476 КПК України.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Про це заявили в судовому засіданні обвинувачений та його захисник, а також свідчать вивчені судом матеріали кримінального провадження. Скарги стороною захисту під час досудового розслідування не подавались.

Таким чином, судом встановлено, що умови угоди відповідають положенням ст.472 КПК України, не суперечать іншим вимогам КПК України та КК України, а також інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність підстав для визнання винуватості.

В підготовчому засіданні прокурор вважав за необхідне затвердити угоду.

Обвинувачений та його захисник просили затвердити угоду і погодились на призначення узгодженого покарання.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для затвердження угоди.

Готівкові кошти, як речові докази належить конфіскувати в порядку ст.ст.96-1, 96-2 КК України.

Питання про долю відео реєстратора та оптичного диску вирішити згідно вимог ст.100 КПК України.

Судові витрати згідно із ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не застосований, клопотання про застосування такого заходу не заявлено.

Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд

у х в а л и в :

Угоду про визнання винуватості від 09.12.2020 у кримінальному провадженні №12020030150000420 від 14.10.2020, укладену начальником Любомльського відділу Ковельської місцевої прокуратури та підозрюваним ОСОБА_1 , затвердити.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.369 КК України, і за цим законом призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Долю речових доказів і документів визначити таким чином :

- грошові кошти загальною сумою 10 євро, а саме: 1 купюру номіналом 10 євро з серійним номером ЕВ2076429852, яка передана на відповідальне зберігання до ПАТ КБ «Приватбанк» (проспект Відродження, 1, м. Луцьк Волинської області), - конфіскувати у власність держави, а накладений на них арешт, згідно ухвали слідчого судді Любомльського районного суду Волинської області від 16.10.2020, - скасувати;

- нагрудний відео реєстратор (первинний носій інформації) з серійним номером NS90376, який передано на зберігання в кімнату зберігання Любомлського ВП ГУНП у Волинській області повернути власнику, знявши накладений ухвалою слідчого судді Любомльского районного суду Волинської області від 16.10.2020 року арешт;

- оптичний диск DVD-R з заводським маркуванням «Verbatim», на якому міститься інформація скопійована з відео реєстратора NS90376 та який зберігається в матеріалах кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь держави 817 (вісімсот сімнадцять) гривень 25 копійок судових витрат на залучення експерта.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Любомльський районний суд Волинської області.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий : суддя С.А. Шеремета