ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2021 року                                                        

м.Суми

Справа №577/3079/20

Номер провадження 22-ц/816/234/21

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),

суддів -          Собини О. І. ,  Ткачук С. С.

сторони:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 09 грудня 2020 року про зупинення провадження у справі, у складі судді Гетьмана В.В., постановлену у м. Конотоп,

                                                  в с т а н о в и в :

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 09 грудня 2020 року провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та примусове виселення зупинено до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку цивільного судочинства у Конотопському міськрайонному суді Сумської області за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, просить скасувати ухвалу про зупинення провадження у справі, як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 577/4193/20, не мотивував належним чином свою ухвалу, не зазначив яким чином рішення справі № 577/4193/20 може у майбутньому вплинути на підстави та вимоги її позову.

Вказує, що наявні у даній справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом розгляду у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 проти апеляційної скарги заперечує і вважає, що суд правильно зупинив провадження по справі внаслідок об`єктивної неможливості здійснити розгляд даної справи до вирішення справи № 577/4193/20, бо без вирішення питання про власність на частину будинку неможливо ухвалити рішення про примусове виселення його з даної частини будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

За пунктом 14 частини 1 статті 353 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 – 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що в апеляційному порядку оскаржується ухвала про зупинення провадження у справі (п. 14 ч. 1 ст. 353 ЦПК України), розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

У ч. 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що справу про виселення ОСОБА_2 з належного ОСОБА_1 на праві приватної власності будинку АДРЕСА_1 , неможливо розглянути до вирішення цивільної справи про визнання об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 19/50 части будинку з надвірними будівлями, що розташований у АДРЕСА_1 .

Колегія суддів не погоджується із висновком  місцевого суду, виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що з серпня 2020 року в провадженні Конотопського міськрайонного суду Сумської області перебуває справа № 577/3079/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та примусове виселення.

Також з жовтня 2020 року у провадженні Конотопського міськрайонного суду Сумської області знаходиться справа № 577/4193/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (а.с. 98).

Як вбачається, предметом спору у справі, ухвала у якій переглядається (№ 577/3079/20), є визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням – будинком АДРЕСА_1 (а.с. 2-5).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилалася на те, що з 22 лютого 2000 року вона є власником 19/50 частин житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Цей будинок не є спільною сумісною власністю її та відповідача, як подружжя, оскільки придбаний до укладення шлюбу за її особисті кошти, а ОСОБА_2 зареєстрований за цією адресою з листопада 2004 року. Вказує, що після розірвання між ними шлюбу 07 травня 2018 року ОСОБА_2 не є членом її сім`ї і не був таким на час реєстрації у спірному житлі, оскільки шлюб було укладено 14 січня 2006 року.  

Предметом спору у справі № 577/4193/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є визнання об`єктом права спільної сумісної власності частини будинку з надвірними будівлями, що розташований у АДРЕСА_1 (а.с. 97).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Передбачена законом необхідність у зупиненні розгляду однієї справи до вирішення іншої полягає в тому, що в іншій справі можуть бути встановлені або спростовані факти, що матимуть значення для вирішення цієї справи та які можуть вплинути на наявність підстав для задоволення позову повністю або частково, або відмови у ньому, або якщо ці справи є взаємовиключними.

Разом з тим, суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про зупинення провадження у справі, не навів мотивів, які факти можуть бути встановлені або спростовані за наслідками розгляду цивільної справи № 577/4193/20, яка перебуває у провадженні Конотопського міськрайонного суду Сумської області, та їх вплив на вирішення цієї справи.

Окрім того, суд першої інстанції не перевірив належним чином, чи є спільним предмет доказування в обох справах та, чи є вимоги в цих справах такими, що нерозривно пов`язані між собою, що давало б підстави встановити об`єктивну неможливість розгляду цієї справи до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Крім того, межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Такі ж правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року (справа № 755/4039/17, провадження № 61-19434св18).

З роз`яснень, наданих у п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» вбачається, що визначаючи наявність передбачених статтею 201 ЦПК (у новій редакції – ст. 251 ЦПК України) підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті – неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Колегія суддів вважає, що ухвала про зупинення провадження є передчасною, суд не вказав, яким чином може вплинути розгляд цієї справи на результати розгляду справи № 577/4193/20, в чому полягає неможливість її розгляду іншої справи, зокрема, не навів обставини, які б давали обґрунтовані підстави для висновку про те, що наявність спору у справі № 577/4193/20 виключає можливість на підставі наданих доказів встановити та оцінити при розгляді цієї справи обставини, які є предметом судового розгляду.

За таких обставин, апеляційний суд вважає такими, що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про незаконність ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у справі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. п.  1, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні процесуального питання щодо зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 577/4193/20, яка перебуває у провадженні Конотопського міськрайонного суду Сумської області, допущено неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, а тому ухвала суду підлягає скасуванню, а справа – направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст. 374, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 379,  ст.ст. 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

                                                      п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 09 грудня 2020 року про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та примусове виселення, до набрання законної сили судовим рішенням по цивільній справі № 577/4193/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а справу направити для продовження розгляду до Конотопського міськрайонного суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий -                                                                              О.Ю. Кононенко

Судді:                                                                                            О.І. Собина

                                                                                                       С.С. Ткачук