Справа № 2 – 485 / 2009р.

РІШЕННЯ

іменем      України

16 грудня 2009 року                                             Личаківський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді                  судді Гирича С.В.

при секретарі судових засідань                  Чвак Л.М.

з участю позивача                                              ОСОБА_2

в м. Львові

у відкритому судовому засіданні

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ВАТ «Винниківське управління механізації» про повернення майна, суд –

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась в суд із позовом про зобов’язання відповідача повернути їй фундаментні блоки ФБС 24,4,6 у кількості 35 шт., які  залишенні на тимчасове зберігання відповідачу згідно договору від 7 липня 2004 р., або грошову компенсацію їх ринкової вартості та стягнення відшкодування заподіяної моральної шкоди в сумі 5000 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що працюючи в ВАТ «Винниківське управління механізації», 07.07.2004 р. отримала в рахунок заробітної плати фундаментні будівельні блоки ФБС 24,4,6 в кількості 35 штук, які відповідач отримав, як оплату за надані послуги від ВАТ «Львівський завод залізобетонних виробів №1». Вказані блоки позивач здала  на тимчасове зберігання на склад ВАТ «ВУМ» на умовах договору укладеного між ними від 07.07.2004 р. про тимчасове зберігання матеріальних цінностей на складі ВАТ «ВУМ» з оплатою 5 грн. в місяць. На виконання договору позивач оплатила 70 грн. за зберігання блоків на складі відповідача до вересня 2005 р. Передача та зберігання вказаних цінностей підтверджується накладною прийому-передачі від 07.07.2004 р.,  місячними звітами про рух матеріалів на складі, інвентаризаційним описом товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться на складі ВАТ «ВУМ» станом на 01.10.2004 р. та актом дооцінки будівельних матеріалів від 31.03.2005 р.

Починаючи з вересня 2005 р. позивач неодноразово в усній та письмовій формі зверталась до відповідача з вимогою повернути належне їй майно, зокрема нею були направлені письмові заяви від : 06.10.205 р., 17.10.2005 р., 27.10.2005 р., 31.10.2005 р. та 15.12.2005 р. про вивіз майна зі складу ВАТ «ВУМ». Не зважаючи на звернення позивача, відповідач відмовив у видачі їй вказаного майна, жодних листві від відповідача про можливість повернення блоків не отримувала. Враховуючи наведене просить суд зобов’язати відповідача повернути належне їй майно в натурі або його грошову компенсацію та стягнути з відповідача відшкодування заподіяної моральної шкоди в сумі 5000 грн.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримала дала пояснення аналогічні вищенаведеним.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.09.2009 р. позовні вимоги заперечив, пояснив, що у ВАТ «Винниківське управління механізації» відсутні будь-які документи, щодо передачі товариству та зберігання ним належного позивачці майна.

В останнє судове засідання представник відповідача не з’явився з невідомих суду причини. Про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Суд вважає можливим проводити розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши  та перевіривши зібрані по справі докази, суд позов задовольняє частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.    

Згідно ч. 1 ст. 936 ЦК України за    договором   зберігання   одна   сторона   (зберігач)
зобов'язується зберігати річ,  яка  передана  їй  другою  стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

У відповідності до ч. ст. 949 ЦК України зберігач  зобов'язаний  повернути поклажодавцеві річ,  яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого
самого роду та такої самої якості.

Згідно договору від 7 липня 2004 р. укладеного між ВАТ «ВУМ» та ОСОБА_2 (а.с. 7)  сторони домовились про здачу позивачем будівельних матеріалів, згідно накладних, на тимчасове зберігання ВАТ «ВУМ». Відповідно до розділу 2 договору, такий починає діяти з 07.07.2004 р., вартість послуг становить 5 грн. за один місяць зберігання, термін зберігання договором не визначено.

Відповідно до копії накладної від 07.07.2004 р. (а.с. 8) ВАТ «ВУМ» прийняло від ОСОБА_2 будівельні матеріали серед яких – блоки фундаментні залізобетонні в кількості 35 штук.

Також факт наявності у відповідача на зберіганні 35-ти фундаментних блоків позивачки підтверджується інвентаризаційним описом товарно-матеріальних цінностей від 01.10.2004 р. (а.с.15), звітами про рух і залишок матеріалів за: липень 2004 р., жовтень, вересень, серпень 2005 р. (а.с. 27-32, 35-36)

Позивач оплатила послуги зберігання ВАТ «ВУМ» в сумі 70 грн., з розрахунку 5 грн. за місяць, що підтверджується квитанцією від 27.09.2005 р. № 43 (а.с. 8)

Таким чином виходячи з умов вказаного вище договору позивач оплатила послуги зберігання строком на 14 місяців.

Частина 2 ст. 938 ЦК України передбачає – якщо   строк   зберігання   у   договорі зберігання   не встановлений і не може  бути  визначений  виходячи  з  його  умов,
зберігач  зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

З пояснень позивачки вбачається, що вона неодноразово зверталась до відповідача з усними заявами про повернення належного їй майна, починаючи з вересня 2005 р. тобто після спливу оплаченого нею строку зберігання речей. Також факт звернення підтверджується копією заяви позивачки від 06.10.2005 р. (а.с.9), яка зареєстрована в журналі вхідної кореспонденції ВАТ «ВУМ» (а.с. 158-161) Крім цього у вказаному журналі 17.10.2005 р. зареєстровано повторну заяву ОСОБА_2 про вивіз будівельних матеріалів.

Отже в судовому засіданні доведено, що позивач передала відповідачу на зберігання 35 фундаментних, залізобетонних блоків ФБС 24,4,6, на підставі договору від 07.07.2004 р. Відповідач в супереч умовам договору та вимогам законодавства відмовляється добровільно повернути належне позивачці майно, хоча в своїх листах позивачу (а.с. 96-124) відповідач підтверджує факт неотримання позивачкою блоків та просить якнайшвидше їх забрати. В зв’язку з наведеним відповідача слід зобов’язати передати ОСОБА_2 фундаментні блоки ФБС 24,4,6 (довжина 2.4 м., висота 0,6 м., ширина 0,4 м.) в кількості 35 штук. Альтернативна вимога позивачки про компенсацію вартості блоків готівкою по ринковій ціні, не може бути задоволена, оскільки згідно ст. 951 ЦК  грошове відшкодування зберігачем проводиться у разі втрати речі, або її пошкодження, фактів які б свідчили про наявність таких обставини в судовому засіданні не встановлено. Позивач вправі  на стадії виконання рішення, у разі необхідності звернутись із заявою про зміну способу його виконання.

Позовні вимоги в частині  відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають оскільки, відповідно  до ст.  611 ЦК України   у разі порушення  зобов'язання  настають  правові  наслідки,  встановлені договором або законом, зокрема і відшкодування моральної шкоди. Нормами ЦК України  не  передбачають відшкодування  моральної  шкоди, як  наслідок  порушення    договору зберігання.   Не передбачено це також і договором укладеним між сторонами (а.с.7 ) А тому  підстави  для  задоволення позову в цій частині відсутні.

Крім цього з відповідача слід стягнути в користь позивачки понесені нею судові витрати.

Керуючись ст.ст.10, 60,174, 209, 212, 218, 294 ЦПК України, ст. 525, 526, 611, 936, 938, 949, 951  ЦК України,  суд –

в и р і ш и в:

Позов задоволити частково. Зобов’язати  ВАТ «Винниківське управління механізації» передати ОСОБА_2 фундаментні блоки ФБС 24,4,6 (довжина 2.4 м., висота 0,6 м., ширина 0,4 м.) в кількості 35 штук, які передані на зберігання відповідачу згідно договору від 07.07.2004 р.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ВАТ «Винниківське управління механізації» в користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 16,00 грн.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в строки і порядок передбачені               ст.ст. 294 ч.1,295 ч.4 ЦПК України до апеляційного суду Львівської області через місцевий суд.

Суддя: