Справа № 2-637/2009р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2009 року                                 Личаківський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді                             Гирича С.В.

при секретарі судових засідань                 Бучинському А.Б.

 з участю позивача                                       ОСОБА_2

представника позивача                                ОСОБА_3

представника відповідача                           Приступа Л.Л.

пред. 3-ї особи ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»       ОСОБА_10

в м. Львові

у відкритому судовому засіданні  

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства „Будівельна фірма „Квартал-Плюс”, 3-іх осіб: ОСОБА_6, ОКП ЛОР „БТІ та ЕО” про визнання дійсним договору доручення та визнання права власності на  нерухоме майно, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся із позовом в суд до відповідача, третіх осіб про визнання дійсним договору доручення №78 від 02.03.2007року та договору доручення № 78/1 від 02.03.2007року на будівництво квартири та гаражу у будинку АДРЕСА_1 та визнання за ним права власності на об’єкт нерухомого майна однокімнатну квартира №2 площею 61м.кв. на першому поверсі п’ятиповерхового будинку за адресою АДРЕСА_2 площею 37,50м.кв. у п’ятиповерховому будинку за адресою АДРЕСА_2 та покладення обов’язку на ОКП ЛОР „БТІ та ЕО” здійснити реєстрацію права власності ОСОБА_2 на вказане нерухоме майно та видати ОСОБА_2 витяг про реєстрацію прав власності та витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Позов мотивує тим, що відповідно до договору доручення №78 від 02.03.2007 року відповідач за кошти позивача зобов’язувався здійснити будівництво однокімнатної квартири №2 площею 61.0 м.кв. у житловому будинку АДРЕСА_2, а відповідно до   договору доручення № 78/1 від 02.03.2007року на будівництво гаражу №1 площею 37.50 м.кв. у будинку АДРЕСА_2. Вартість будівництва відповідно до названих угод позивач сплатив повністю, за винятком  вартості частки за гараж, яка відповідно до умов договору мала доплачуватися після оформлення правовстановлюючих документів.

Планова здача  об’єктів нерухомості мала бути здійснена у другому кварталі 2007року, але з вини відповідача будівництво вчасно не було закінчено. Рішенням виконавчого комітету Винниківської міської ради № 522  від 30.12.2008року затверджено акт державної приймальної комісії від 19.12.2008року «Про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта» . Відповідно до умов договору відповідач повинен актом передати позивачу об'єкти нерухомості для оформлення права власності. Однак відповідач відмовляється здійснити передачу об'єктів, крім цього, він почав оспорювати чинність договорів доручення, покликаючись на те, що директор товариства ОСОБА_7 на час укладення угод не мав повноважень на їх укладення, а тому вважають, що жодних зобов'язань відповідач перед позивачем не має.

Однак відповідач не представив суду належних доказів, яким є відповідний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у якому б були обмеження повноважень директору. З долученого суду запису Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що на час укладення спірних угод директор товариства ОСОБА_7 мав право представляти ітререси товариства та від його імені укладати угоди. У відповідності до вимог ст.18 ч.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважають достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. У відповідності до вимог ч.3ст.18 названого Закону передбачено, що якщо відомості, які    підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього,  вони не можуть  бути використані в спорі третьою особою,  крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.Тому твердження відповідача про відсутність у диретора ПП ОСОБА_7 повноважень на укладення договорів з позивачем є безпідставним, а укладені угоди є дійсними.

Відповідно до ч.1 ст. 599 ЦК України передбачається, що зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

Оскільки позивач свої зобов'язання виконав, а відповідач відмовляється передати у власність спірну квартиру та гараж, просить визнати дійсними угоди та визнати за ним право власності та ці об'єкти нерухомості, та зобов'язати Львівське обласне державне комунальне підприємство ЛОР «БТІ та ЕО» здійснити реєстрацію права власності за позивачем та видати витяги з реєстрації права власності.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача Приступа Л.Л. позов не визнав з підстав недійсності укладених угод між позивачем та ПП «Будівельна фірма «Квартал-плюс»» через наявність обмежень у директора товариства ОСОБА_7 на укладення вказаних угод на час їх укладення.

Представни третьої особи ОСОБА_10 у вирішенні позову покладається на суд, пояснив, що  відповідно до наявних у матеріалах інвентаризації документів вбачається, що будинок зданий у експлуатацію згідно акту державної приймальної комісії від 19.12.2008року, який затверджено рішенням виконавчого комітету Винниківської міської ради № 522 від 30.12.2008 року, при цьому будинку змінено адресу  з АДРЕСА_1. Право власності на квартиру АДРЕСА_1 - Винники ні за ким не зареєстровано.

 Третя особа ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримав.

 Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд позов задовільняє частково з таких підстав.

  З копії договору доручення від 2 березня 2007року №78 (а.с.8-13) вбачається, що відповідач за кошти позивача зобов’язувався здійснити будівництво одно-кімнатної квартири АДРЕСА_1, а відповідно до договору доручення № 78/1 від 02.03. 2007року здійснити  будівництво гаражу №1 площею 37.50 м. кв. у будинку АДРЕСА_2. (а.с.36-40).

  Відповідно до п.2.1. договору №78 та п.2.1 договору № 78/1 вартість квартири становить – 29280 доларів США або 147864грн., вартість гаражу становить- 10720доларів США, або 54 136грн. При цьому відповідач взяв зобов’язання збудувати будинок та здати в експлуатацію у другому кварталі 2007року. Позивач відповідно до угоди №78 повну вартість квартири мав сплатити до моменту здачі будинку у експлуатацію, а гаражу останній внесок у розмірі 2170доларів США до момнту здачі будинку в експлуатацію,але не пізніше підписання акту приймання-передачі квартири.

Вказані угоди від імені ПП «Будівельна Фірма Квартал плюс» підписані директором ОСОБА_7

Відповідно до вимог ст.203 ЦК України встановлені  загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Суд вважає, що укладаючи угоди доручення № 78 та 78/1 від 02.03.2007року сторонни цих вимог закону дотрималися.

Заперечення представника відповідача про те, що директор ПП ОСОБА_7 мав обмеження на укладення вказаних угод належними доказами не підтверджено.

З довідки Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців (а.с.24,25) вбачається, що без довіреності мав право від імені ПП «Будівельна Фірма «Квартал-Плюс» на час укладення спірних угод підписувати договори мав право керівник підприємства ОСОБА_7.

Відповідно до вимог ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»  визначено:

1. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

2. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

3. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Таким чином, оскільки у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців відповідачем на час укладення угод жодні обмеження повноважень керівництва підприємства ОСОБА_7 не були внесені, відомості які були внесені вважаються достовірними, а відповідач у спорі з позивачем  не вправі посилатися на недійсність угоди через наявність у керівника підприємства обмежень на укладення спірної угоди. Крім цього, відповідачем взагалі не представлено доказів, того, що такі обмеження взагалі у встановленому законом порядку директор ПП ОСОБА_7 мав.

Відповідно до вимог ст. 60 ч.1 ЦПК України на відповідача покладено обов’язок довести свої заперечення та представити докази в їх обгрунтування.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що жодних обмежень на укладення спірних угод на час їх укладення не було, угоди укладені із дотриманням загальних  вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до вимог ст. 204 ч.1 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

 Згідно вимог ст.1000 ч.1 ЦК України передбачено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

 З долучених до справи платіжних доручень (а.с.14,15) вбачається, що на виконання укладеної угоди між сторонами позивач перерахував відповідачу на будівництво квартири згідно платіжного доручення №1 від 13 вересня 2007року суму 97 864грн.,та згідно платіжного доручення №2 від 13версеня 2007року позивач перерахував відповідачу на будівництво квартири 50000грн.,всього ним перераховано 147864грн., як і передбачено угодою № 78 від 02.03.2007року.

З копії квитанції до касового прибуткового ордеру від 20.03.2007р. (а.с.122)   на виконання умов договору доручення № 78/1 від 02.03.2007року позивачем внесено у касу ПП «»БФ «Квартал Плюс» 50000грн.

З копії квитанцій  від 15 травня 2009 року № № 1,2 (а.с.123)  вбачається, що позивачем сплачено вартість гаражу у сумі 4136грн.   а всього на будівництво гаражу сплачено 54136грн.,як і передбачено угодою № 78/1 від 02.03.2007року.

Однак, як встановлено у судовому засіданні, відповідач ухилявся від виконання взятих зобов’язань, як під час будівництва будинку, уклавши аналогічний договір доручення на будівництва спірної квартири без розірвання договору з позивачем із 3-ю особою, при цьому визначивши вартість квартири 51293.68 євро, так і після завершення будівництва, відмовляючись передати квартиру позивачу відповідно до п.4.2.5 договору № 78 та гараж відповідно до п.4.2.5 угоди №78/1.  

При цьому суд враховує, що на час заявлення цього позову та забезпечення його представники відповідача доводили (а.с.46, 55), що жодні права позивача відповідачем не порушені, що розірвавши договір на будівництво даної квартири з третьою особою ОСОБА_6,який був укладений 07.05.2008року (а.с.16) підприємство виконуватиме зобов’язання перед позивачем.  

Відповідно до вимог ст. 526 ч.1 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З копії акту Державної приймальної комісії про прийняттю в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту від 19.12.2008 року (а.с.90) вбачається, що 20 квартирний житловий будинок по вул.. Винна Гора в м. Винники, у якому знаходиться квартира, вартість будівництва якої оплачував позивач збудований та зданий у експлуатацію.

З копії рішення виконавчого комітету Винниківської міської ради № 552 від 30.12.2008року (а.с.87) вбачається, що акт Державної приймальної комісії про прийняттю в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту від 19.12.2008 року затверджено, будинку присвоєно юридичну адресу АДРЕСА_3.

У відповідності до вимог  ст.328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зок рема із правочинів.

 Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

 Згідно вимог ст.392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.  

Отже, оскільки відповідач збудував за кошти позивача квартиру та гараж, але безпідставно відмовляється від виконання зобов’язань по передачі цих об’єктів нерухомості по акту позивачу та заперечує право власності позивача на ці об’єкти нерухомості, права позивача підлягають захисту у судовому порядку.

Тому слід задоволити позов та визнати дійсними договори    доручення №78 від 02.03.2007року та  № 78/1 від 02.03.2007року на будівництво квартири та гаражу у будинку АДРЕСА_1 та визнати  за позивачем право приватної власності на об’єкт нерухомого майна однокімнатну квартира №2 площею 61м.кв. на першому поверсі п’ятиповерхового будинку за адресою АДРЕСА_2 площею 37,50м.кв. у п’ятиповерховому будинку за адресою АДРЕСА_1.

В той же час вимоги про  покладення обов’язку на ОКП ЛОР „БТІ та ЕО” здійснити реєстрацію права власності ОСОБА_2 на вказане нерухоме майно та видати ОСОБА_2 витяг про реєстрацію прав власності та витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно до задоволення не підлягають, оскільки жодний спір з приводу відмови у реєстрації права власності не існує. Як ствердив представник 3-ї особи, при наявності правовстановлюючих документів право власності на об’єкти нерухомості буде зареєстровано у встановленому законом порядку. Крім цього, суд не може покладати обов’зок по виконанню рішення суду на третю особу.

Керуючись ст.ст.10,60,208,209 ЦПК України,ст.ст.203.204,328,392.526,599 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково. Визнати дійсними договір доручення № 78 від 02.03.2007року укладений між ОСОБА_2 та Приватним підприємством «Будівельна фірма «Квартал Плюс» на будівництво однокімнатної квартири за рахунок коштів отриманих від довірителя   площею 61м. кв. на першому поверсі п’ятиповерхового будинку за адресою АДРЕСА_1 та гараж №1 площею 37,50 м.кв. у п’ятиповерховому будинку за адресою АДРЕСА_1 та договір доручення № 78/1 від 02.03.2007року укладений між ОСОБА_2 та Приватним підприємством «Будівельна фірма «Квартал Плюс» на будівництво  гаражу АДРЕСА_1.

Визнати право власності за ОСОБА_2 на однокімнатну квартиру № 2 площею 61 м.кв. на першому поверсі п’ятиповерхового будинку за адресою АДРЕСА_2.

Визнати право власності за ОСОБА_9 на гараж  № 1 площею 37.5 м.кв. у п’ятиповерховому будинку за адресою АДРЕСА_2.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу у порядку та в строки передбачені ст.294 ЦПК України до апеляційного суду Львівської області через місцевий суд.

Суддя: