Справа №2-а- 2779/2009р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 жовтня 2009 р. Личаківський районний суд м. Львова
в складі головуючого судді Гирича С.В.
з участю секретаря судових засідань Бучинського А.Б.
представника відповідача УПФУ
у Личаківському районі м. Львова Зачек Г.М.
в м. Львові
у відкритому судовому засіданні,
розглянувши у місті Львові адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова, Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області, 3-х осіб Міністерства фінансів України, Міністерства праці і соціальної політики України, Головного Управління Державного казначейства у Львівській області про покладення обов’язку здійснити перерахунок щомісячної соціальної допомоги дитині війни, суд
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача, 3-х осіб, просить визнати протиправними дії суб’єкта владних повноважень, які проявились у не проведенні нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та стягнути з відповідача недоотриману суму такої за 2006-2008 р.р. в розмірі 3891,80 грн. Свої вимоги позивач мотивує тим, що, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни, має право на отримання щомісячної соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак, внаслідок прийняття Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року, та в подальшому Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» дію вказаної статті було призупинено, виплата допомоги не проводилась. Неконституційність положень Законів України «Про державний бюджет» на 2007 та 2008 роки, якими обмежувалась дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», була підтверджена рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008. Тому просить визнати дії відповідача протиправними та стягнути суму недоотриманих коштів, яка зазначена вище. У зв’язку з цим просить поновити пропущений строк звернення до суду, оскільки такий пропущений з поважної причини за відсутності інформації про належні їй виплати та порушення її законних прав.
У судове засідання позивач не з’явилась, заявою до суду від 19.08.2009р. (а.с. 26) просить справу слухати у її відсутності, позов підтримує повністю. Враховуючи представлені суду докази і за погодженням з представником відповідача, суд вважає можливим розглянути справу у її відсутності.
Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова Зачек Г.М., що діє на підставі належної довіреності, у судовому засіданні проти позову заперечила. Пояснила, що на законодавчому рівні не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено, які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати його розмір за відсутності поняття «мінімальна пенсія за віком», як розрахункової величини. Жодних змін не було внесено до видаткової частини Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, тому кошти на виплату оскаржуваного підвищення в 2007 році були відсутні. Крім цього, позивачу у 2008 році виплачувалася щомісячна державна соціальна допомога «Дітям війни» у розмірі 10% від прожиткового мінімуму. Вважає позов безпідставним, просить відмовити у задоволенні такого. Також звертає увагу на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши представлені суду документи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Закон України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року установлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Відповідно до ст.1 цього Закону до дітей війни належить особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7) і підпадає під категорію «дитина війни», що також ствердила представник відповідача.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було обмежено, у зв’язку з чим, відповідач не проводив нарахування та доплату позивачу підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Однак, Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими обмежується дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей, що визнані неконституційними.
Отже, з цього часу прийняття рішення Конституційного Суду України дію статті 6 згаданого Закону, а тому відповідач зобов’язаний був здійснити донарахування та виплату підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком .
Встановлено, що всупереч Рішенню Конституційного Суду України Управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова оспорювана позивачем надбавка з липня по грудень 2007 року не виплачувалась.
Тому слід визнати обґрунтованими вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. у відповідності до ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Також підлягають до задоволення вимоги позивача про покладення обов’язку на відповідача провести нарахування та виплату позивачу недоплачене підвищення до пенсії у 2008 році у зв’язку з прийняття рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, яким положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», які обмежували ці доплати визнані неконституційними і втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України, тобто з 22 травня 2008 року по 31.12.2008р.
Виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, визначеного у відповідності до ст. 58 Закону Укр аїни «Про Державний бюджет України на 2008 рік», позивачу має бути донарахована та виплачена надбавка до пенсії за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року з врахуванням отриманої позивачем допомоги у 2008 році в розмірі 10 % від прожиткового мінімуму.
Оскільки визначення розміру такої надбавки до пенсії покладається на відповідача, тому суд не може взяти до уваги розрахунок заборгованості по цій доплаті за вказаний , яку визначає позивач, а тому вимоги задовольняє частково і покладає обов’язок на відповідача провести нарахування та виплату позивачу за вказані вище періоди надбавки до пенсії, виходячи із розміру встановленого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Суд не погоджується із доводами представника відповідача про те, що вимоги позивача не можуть бути задоволені, оскільки для нарахування надбавки не визначено у законодавстві розмір мінімальної пенсії за віком, виходячи із наступних обставин.
Дійсно, у пенсійному законодавстві розмір мінімальної пенсії за віком вказаний лише у Законі України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір немає. При цьому ч.3 ст. 28 зазначеного Закону зазначено , що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом.
Разом з тим, відповідно до ст.22 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст.9 п 7 КАС України передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Тому виходячи із принципу законності встановленого ст. 9 КАС України слід застосувати аналогію закону і визначати розміру доплати до пенсії виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком визначеного Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Вирішуючи питання обґрунтованості позову за вказаний період, суд вважає, що строк звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України, пропущений з поважних причин, оскільки позивачка є пенсіонером, інвалідом 3-ї групи, в силу свого віку та наявної вади здоров’я вчасно до суду не звернулася та не знала про порушення її законних прав та інтересів відповідачем. Оскільки її права порушені, строк звернення до суду слід поновити.
Поряд з цим, суд відмовляє в задоволенні позову в частині покладення обов'язку на відповідача по здійсненню нарахування та виплати недоплаченої соціальної допомоги як дитині війни за період з 01.01.2006р. по 31.12.2006р.виходячи із наступних мотивів.
Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року дію ст. 6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено. Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте, у 2006 році доплати до пенсії, встановлені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” запроваджені не були. Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”, оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім, передбачені нею виплати, не запроваджені.
Таким чином, вимоги за 2006 рік задоволенню не підлягають, як не підлягають вимоги за період з 01.01.2007р. по 09.07.2007р. та за період з 01.01.2008р. по 22.05.2008р., оскільки до прийняття рішення Конституційним Судом України положення Законів України «Про Державний бюджет на 2007 та на 2008р.р. були чинними.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 17-19, 158 –161 КАС України, ст.22 Конституції України, ст..ст.1,6 Законом України “Про соціальний захист дітей війни“, ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування“, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Поновити строк на звернення до суду. Адміністративний позов ОСОБА_3 задоволити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова провести нарахування та виплату ОСОБА_3 щомісячної доплати до пенсії згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни“ з розрахунку, встановленого Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування“ за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року за виключенням суми 10 % доплати до пенсії за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, що нарахована і сплачена позивачу.
В решті вимоги залишити без задоволення за безпідставністю.
На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку та в строки передбачені ст.186 КАС України.
СУДДЯ: