Справа № 2-434/2010

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И  

19 травня 2010 року  Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді – Замши О.В.,

при секретарі – Машковій О.В.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бобринець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі про визнання бездіяльності неправомірною, перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, суд, -  

В С Т А Н О В И В:

      Позивач  звернувся до суду з позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі, в якій  просить визнати неправомірною дії відповідача щодо недоплати їй підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату йому підвищення пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбачену ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», за період з 2007 року по 2009 рік.

Позивач в судове засідання не з’явилася, але в позовній заяві просить розглянути справу в її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

    Представник відповідача надав заяву про розгляд справи без його участі, надавши заперечення на позов, в якому позов не визнав, зазначив, що Пенсійним Фондом за рахунок коштів Державного бюджету України у 2007 році та у 2008 році в межах асигнувань  проводилася виплата пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених згідно із Законом України  "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням пункту 12 ст.71 та ст..111 ЗУ "Про Державний бюджет на 2007 рік" з розрахунку 20,04 грн. на одну особу. Зазначає, що питання пов’язані з підвищенням пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" слід вирішувати шляхом внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Законом України "Про соціальний захист дітей війни" та Законом України "Про державний бюджет на 2009 рік" не передбачено коштів для проведення виплат підвищення до пенсії, у зв’язку з чим Управління Пенсійного Фонду не мало змоги здійснити виплату даного підвищення.

    Суд вважає можливим розглянути справу без участі сторін на підставі наявних матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку що позовна заява підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

    Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    За змістом ч.1 ст. 58 Закону України "Про загальнообов’язкове пенсійне страхування" Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для   її   виплати,   забезпечує  своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням  коштів  Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних  активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

    З матеріалів справи вбачається, що позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни, вказані обставини підтверджуються також  відміткою в пенсійному посвідченні.

На підставі того, що позивач належить до категорії «дітей війни» у відповідності до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", суд вважає, що на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі й право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як це передбачено статтею 6 зазначеного Закону.  

    Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

При цьому статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Однак, суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Також суд вважає, за необхідне застосувати дану норму Закону, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою названої статті мінімального розміру пенсії за віком.

      Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для «дітей війни» є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є «дітьми війни». Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації Конституційного права громадян, які є «дітьми війни», на соціальний захист.  

Враховуючи те, що позивач є «дитиною війни», він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на підвищення до пенсії.  

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» «дітям війни» до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

    Дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була призупинена п.12 ст.71 і ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

    Рішенням Конституційного суду України № 6-рп від 09.07.2007 року положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо призупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані неконституційними.

    Законом  України “Про Державний бюджет на 2008 рік”, а саме  п.2 ч.41 ст.85 було  внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та визначено, що на 2008 рік щомісячна соціальна допомога виплачується в розмірі надбавки встановленої для учасників війни.

    Рішенням Конституційного Суду України  №10-рп/2008 від 22.05.2008 року  вищезазначені зміни визнані неконституційними та втратили чинність з дня їх ухвалення.

    Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов’язковим  до виконання на території України та відповідно до ст.73 Закону України “Про Конституційний Суд України” у  разі, якщо акти  або  їх  окремі  положення  визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони  оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність .

    Таким чином, після прийняття вищезазначених рішень Конституційного Суду України, а також враховуючи те, що дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не зупинялася на 2009 рік чинним законодавством, відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивачу у розмірах, передбачених ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідно з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік та з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року.

    Встановлені в судовому засіданні обставини дають підставу суду зробити висновок про те, що в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік та з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року право позивача на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", було обмежено відповідачем, який незаконно не здійснив відповідний перерахунок та виплату пенсії у відповідності до зазначеної норми Закону без належних для цього правових підстав, а тому суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача по справі управління Пенсійного фонду України у Бобринецькому районі, щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” є протиправною.

    Порушені позивачем права підлягають усуненню шляхом зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу пенсії у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з  22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.

    Доводи представника відповідача про відсутність порядку перерахунку та виплати зазначеного підвищення пенсії та відсутності відповідного фінансування не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, так як саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов'язок перерахування та виплати пенсії з відповідними підвищеннями.

    Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати.

    На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 6, 10 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 28, 58 Закону України "Про загальнообов’язкове пенсійне страхування", 213-215 ЦПК України, суд, -    

В И Р І Ш И В :

               Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі про визнання бездіяльності неправомірною, перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни – задовольнити частково.  

      Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі по не нарахуванню ОСОБА_1 підвищення пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року,  з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по  31.12.2009 року.        

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплату пенсії  ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з  09.07.2007 року по 31.12.2007 року,  з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по  31.12.2009 року.

  В іншій частині позовних вимог відмовити.

   Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі на користь ОСОБА_1  45 грн.50 коп. судових витрат.  

          Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Бобринецький районний суд Кіровоградської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції  протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду та подання апеляційної скарги протягом  двадцяти днів з дня  подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду.

    В повному обсязі рішення виготовлене 20.05.2010 року.

    Суддя                                 Замша О.В.