Дата документу 02.02.2021

Справа № 320/216/19

Провадження 1-кп/937/180/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про застосування запобіжного заходу

02 лютого 2021 року                                                                  м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Іваненко О.В.,

за участю секретаря - Захарової І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали об`єднаних кримінальних проваджень № 12018080140003924, № 12018080140004118, №12019080140001106, №12019080140000061 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Скадовськ Херсонської області, громадянина України, який зареєстрован за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України;

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Терпіння Мелітопольського району Запорізької області, громадянина України, який мешкає: АДРЕСА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.3 ст.357 КК України;

за участю сторін кримінального провадження:

за участю прокурора - Дем`янчук Ю.Є .,

за участю захисника ОСОБА_1 - адвоката Ігнатова Є.Є.,

за участю захисника ОСОБА_2 - адвоката Стукалова А.В.,

обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області перебувають затверджені обвинувальні акти в кримінальних провадженнях за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 185, ч.2 ст.186 КК України та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.3 ст.357 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 2 місяці у зв`язку з тим, що обвинуваченому оголошено про підозру у вчиненні тяжкого злочину та злочину середньої тяжкості, він раніше судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, після зміни запобіжного заходи з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, був відсутній за місцем проживання, чим порушив умови домашнього арешту, змінивши адресу проживання. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, не встановлено.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 про обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 2 місяці заперечував, та просив обрати йому домашній арешт із можливістю покидати місце мешкання, оскільки він з 8 до 11 години дня проходить лікування у туберкульозному диспансері.

Захисник обвинуваченого адвокат Стукалов А.В. в судовому засіданні підтримав думку свого підзахисного.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1,2 ст.331КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. 2. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Суд враховує, що обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження (зміну) запобіжною заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обгрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ у справі «Белевитський проти Росії», пункти 111-112 рішення від 1 березня 2007 року; п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).

Згідно п.9 Листа від 04.04.2013  № 511-550/0/4-13 ВСС УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК та не підлягає розширеному тлумаченню. Запобіжний захід застосовується з метою запобігання спробам підозрюваного, обвинуваченого (ризикам): 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-які з речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Урахування такої обставини для прийняття рішення передбачає встановлення правдоподібності та достовірності заявлених органом досудового розслідування фактичних обставин; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому ця особа підозрюється, обвинувачується.

Згідно п.10 Листа, у кожному випадку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення. У такий спосіб встановленню підлягає обґрунтованість підозри органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення підозрюваним, обвинуваченим. Слід звернути увагу слідчого судді, суду на те, що відповідно до положень ст. 198 КПК висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік (неповнолітня особа, особа похилого віку) та стан здоров`я (наявність тяжких хвороб, інвалідності, нездатність самостійно пересуватися) підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого у місці його постійного проживання, в тому числі наявність у нього родини й утриманців. Необхідно з`ясувати сімейний стан цієї особи, стан здоров`я членів його сім`ї, кількість та вік дітей, строк фактичного проживання у цій місцевості тощо; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого. При врахуванні цієї обставини слідчий суддя, суд зобов`язаний проаналізувати матеріали сторін кримінального провадження, об`єктивно оцінити надані характеристики підозрюваному, обвинуваченому з місця роботи, навчання, проживання; дані, що свідчать про перебування підозрюваного, обвинуваченого на обліку у наркологічному, психоневрологічному диспансері, тощо; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого. Слід встановити наявність належного цій особі нерухомого майна у місцевості проживання та інших місцевостях, транспортних засобів, грошових банківських вкладів, їх розмір (за наявності відомостей, наданих стороною захисту); 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Слідчому судді, суду слід мати на увазі, що перелік обставин, які слід враховувати при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, не є вичерпним та підлягає розширеному тлумаченню з огляду на фактичні обставини, встановлені у кримінальному провадженні.

Згідно п.12 Листа, суду слід зважати, що будь-які твердження чи заяви підозрюваного, обвинуваченого, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані для доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, або у будь-якому іншому правопорушенні (ч. 5 ст. 193 КПК).

Так пункту (b) ч. 1 ст. 5 Європейської Конвенції з прав людини дозволяє позбавлення волі у випадку: затримання особи за І) невиконання законного припису суду або 2) для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом. Всі вишепереліченні обставини не відносяться до обвинуваченого, бо він суддівського припису попередньо не порушував, обов`язки на нього не покладались.

Питання допустимості доказів під час обрання запобіжних заходів повинно забезпечити захист особи, її прав і свобод, інтересів суспільства і держави від протиправної діяльності особи, яка підозрюється у скоєнні злочину та також мають забезпечити захист від необгрунтованого обрання запобіжного заходу та незаконного обмеження прав і свобод людини і громадянина. З точки зору ч. 2 ст. 177 КПК України, в якій визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, визначальними пунктами ст. 184 КПК України будуть п.3.5,6,7ч.1 ст. 184 КПК України.

Згідно ч.3 ст. 176 КПК України прокурор повинен довести судді, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Фактичною підставою застосування запобіжних заходів є наявність системи належних та допустимих доказів, які вказують: по перше, на вчинення особою злочину та дають підстави для обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування запобіжних заходів, по-друге докази наявності ризиків, які дають підстави вважати судді, що підозрюваний може їх зробити, по-третє, доведеність під час обрання конкретного запобіжного заходу того, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам.

У позиції Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі «Кобець проти України» (Заява N 16437/04) від 14 лютого 2008 року зазначив, що «Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (див. вищевказане рішення у справі "Авшар проти Туреччини". Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджень між собою. Суддя в свою чергу повинен ретельно дослідити наявні докази вказаних ризиків, проаналізувати, дати належну оцінку в кожній конкретній справі, а адвокат в свою чергу повинен спростувати докази, що надаються прокурором.

В рішеннях Європейського суду з прав людини зазначені ризики, які дають підстави для обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу, а саме ризик неявки підозрюваного на судовий розгляд у справі «Штегмюллер проти Австрії» від 10 листопаді 1969 року, ризик перешкоджання з боку підозрюваного процесу здійснення правосуддя у справі «Вемгофф проти Німеччини» від 27 червня 1968 року, вчинення ним подальших правопорушень у справі «Мацнеттер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року.

Як встановлено в судовому засіданні обвинуваченому ОСОБА_2 оголошено про підозру у вчиненні тяжкого злочину за ч.2 ст.186 КК України за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років; злочину середньої тяжкості за ч.2 ст.185 КК України за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років; злочину невеликої тяжкості за ч.3 ст.357 КК України за який передбачене покарання у виді обмеження волі до 3 років; він раніше судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, на шлях виправлення не став, та вчинив новий злочин; 10.06.2019 року був оголошений у розшук у зв`язку з переховуванням від органів досудового розслідування до 04.10.2019 року до моменту затримання працівниками поліції. Однак на даний час має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , проходить лікування у Мелітопольському протитуберкульозному відділенні, зобов`язується з`являтися до суду за першою вимогою, оскільки має бажання встановити істину по справі, що вказує на те, що немає жодних підстав стверджувати про наявність ризику переховуватися від правосуддя. Усі речові докази та документи по справі зібрані. Отже відсутні ризики знищення доказів. Жодних підстав передбачати незаконний вплив на свідків немає. Конкретних підстав перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином немає.

Згідно ч.1,2 ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до приписів ст.179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

Обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

На підставі викладеного, суддя враховує вимоги ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. Таким чином суд вважає, що ОСОБА_2 за всіх обставин в сукупності можливо обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною покидати місце мешкання у період з 12-00 години до 08-00 години, та покласти на обвинуваченого такі обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора та суду, в залежності від стадії розгляду кримінального провадження за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; не відвідувати розважальні заклади та заклади, де дозволено вживати алкогольні напої; утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками кримінального провадження.

На підставі викладеного та керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 309, 395 КПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Мелітопольського місцевої прокуратури про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, за місцем його мешкання за адресою:  АДРЕСА_3 , із забороною покидати місце мешкання у період часу з 12-00 годин до 08-00 годин, строком на два місяці (шістдесят днів), без застосування електронних засобів контролю до 03 квітня 2021 року.

Строк домашнього арешту та застосування обов`язків обчислювати з 02 лютого 2021 року.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 такі обов`язки:

-прибувати до слідчого, прокурора та суду, в залежності від стадії розгляду кримінального провадження за першою вимогою;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-не відвідувати розважальні заклади та заклади, де дозволено вживати алкогольні напої.

-утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками кримінального провадження.

Ухвалу про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту передати для виконання Мелітопольському ВП ГУНП в Запорізькій області.

Мелітопольському ВП ГУНП в Запорізькій області негайно поставити на облік ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 .

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_2 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу внутрішніх справ, з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань. Крім того, у разі невиконання покладених на нього цією ухвалою обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду                 О. В. Іваненко