Справа № 274/8572/20 Провадження № 1-кс/0274/148/21

УХВАЛА

Іменем України

01.02.2021 м.Бердичів

Слідчий суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Большакова Т.Б.,

за участі секретаря судового засідання Лободи В.Л.,

прокурора Маліновської О.М.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

захисника Кравця М.А.,

розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання захисника підозрюваного - адвоката Кравця М.А., поданого у кримінальному провадженні №12020060050000903 від 23.12.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України про зміну підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт,

ВСТАНОВИВ:

І. Суть клопотання

Захисник підозрюваного ОСОБА_1 - адвокат Кравець М.А. звернувся до суду з вказаним клопотанням, в якому, з урахуванням поданого в судовому засіданні письмового клопотання, просить змінити підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю, заборонивши йому цілодобово, строком на 60 діб, залишати житло за місцем його реєстрації, а саме за адресою: АДРЕСА_1 .

Обгрунтовуючи клопотання, захисник зазначає, що ухвалою слідчого судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26.12.2020, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного суду від 13.01.2020, щодо підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, однак, на момент звернення до суду з вказаним клопотанням з`явилися нові обставини, які раніше слідчим суддею не досліджувались та не оцінювались, а саме: підозрюваний ОСОБА_1 почав співпрацювати зі слідством, не перешкоджає розслідуванню кримінального провадження, надав біологічні матеріали для проведення експертиз, надав письмові пояснення щодо кримінального правопорушення, за місцем його проживання проведено обшук, накладено арешт на речові докази, проведено всі слідчі дії. Крім того, посилається на необгрунтованість підозри у вчинені ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України (згвалтування особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди), оскільки ОСОБА_2 звернулася до Бердичівського ВП ГУНП в Житомирські області з повідомленням про вчинення ОСОБА_1 розпусних дій щодо її малолітньої дочки, що мало б бути кваліфіковано за ч.2 ст.152 КК України (вчинення розпусний дій щодо малолітньої особи). Наголошує також і на непідтвердженні існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, адже матеріали кримінального провадження не містять доказів наміру ОСОБА_1 переховуватися від слідства або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчиняти будь-який тиск на свідків чи потерпілих. Мотиву лише однієї тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , недостатньо для тримання його під вартою.

ІІ Процедура та позиції сторін

Захисник в судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав, наведених в останньому. Додатково, в підтвердження можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу захисник також послався і на те, що підозрюваний: не судимий; працює; має постійне місце реєстрації та проживання; позитивно характеризується за місцем проживання; його батько є особою похилого віку та за станом здоров`я потребує постійного догляду, який підозрюваний може йому забезпечити, оскільки проживає разом з останнім; не має закордонного паспорту, що, в свою чергу, свідчить про відсутність змоги покинути територію України. Наголосив на необгрунтованості підозри та відсутності будь-яких ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

Підозрюваний ОСОБА_1 підтримав клопотання та просив змінити обраний щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під ваортою на цілодобовий домашній арешт.

Прокурор проти поданого захисником підозрюваного клопотання заперечила, вважаючи його безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає. Зазначила, зокрема, що в даному кримінальному провадженні ще не призначено ряд експертиз, а по тим, які вже були призначені, висновки не надходили, не проведено ряд слідчих дій. Вказала , що досудове розслідування ще не завершено, а тому ризики, встановленні прри обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують існувати. Що ж до неправильної кваліфікації зазначила, що досудове розслідування триває, а тому з урахуванням результатів проведених слідчих дій та експертиз буде вирішуватись питання перекваліфікації злочину, у якому підозрюється ОСОБА_1 , з огляду на це посилання на вказану обставину захисника є передчасним.

За клопотанням захисника в судовому засіданні допитано свідків.

Так, ОСОБА_3 (батько підозрюваного) пояснив, що його син ОСОБА_1 має спокійний характер, скарг від сусідів щодо його поведінки не надходило, з дитинства схильний до фантазування; завжди прислуховується до його думки як батька, одружений не був, про будь-які психічні захворювання йому як батьку невідомо, оскільки вихованням і лікуванням займалася його дружина - мати підозрюваного. Пояснив, що двічі бачив, як його син ОСОБА_1 приводив малолітню ОСОБА_4 , посилаючись на ту обставину, що мати малолітньої - ОСОБА_2 просила його про це через особисті ( сімейні) обставини.

ОСОБА_5 (сестра підозрюваного) охарактеризувала ОСОБА_1 , як спокійного, доброго, без проявів агресії, схильного до фантазування, вигадування. Вказала на відсутність з останнім довірлих взаємовідносин, однак висловила дувку , що підозрюваний не міг вчинити вказаний злочин.

Сусідка підозрюваного ОСОБА_6 та голова ОСББ будинку, в якому проживає підозрюваний, ОСОБА_7 вказали на такі риси ОСОБА_1 як доброта, чуйність; останній опікується тваринами та завжди відкликається на прохання сусідів про допомогу.

ІІІ Кримінально-процесуальне законодавство

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

У відповідності до частини 1 статті 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

ІV. Обставини, встановлені слідчим суддею, їх оцінка та висновки

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СВ Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження № 12020060050000903 від 23.12.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України.

Ухвалою слідчого судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26.12.2020, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного суду від 13.01.2020, щодо підозрюваного у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Захисник у поданому клопотанні вказує на відсутність підстав в даний час стверджувати, про існування всіх ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на запобігання яким спрямоване застосування виняткового запобіжного заходу - тримання під вартою. Зазначає про необгрунтованість підозри.

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, копії матеріалів, якими обгрунтовано клопотання, показання свідків, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Так, при вирішенні питання зміни запобіжного заходу на більш м`який, слід врахувати низку відповідних обставин, які можуть спростувати існування ризиків, або свідчити про незначний їх ступінь.

Слідчим суддею з`ясовано, що відповідно до письмового повідомлення від 24.12.2020 р. про підозру ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 152 Кримінального кодексу України, тобто у вчиненні дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, а саме у тому, що в період часу з серпня 2020 р. до 23 рудня 2020 р. систематично, у період тривалого часу за місцем свого проживання вчиняв зґвалтування малолітньої ОСОБА_4 , 2012 р.н.

Ухвалою слідчого судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26.12.2020, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного суду від 13.01.2020, встановлено, що обґрунтованість зазначеної підозри підтверджується протоколом від 23.12.2020 р. прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від ОСОБА_2 , протоколом від 23.12.2020 р. допиту свідка ОСОБА_2 , протоколом від 23.12.2020 р. допиту свідка ОСОБА_8 , протоколом від 24.12.2020 р. обшуку, проведеного за місцем проживання ОСОБА_1 , протоколом від 25.12.2020 р. огляду предметів, якій містить зміст аудіозапису судового засідання 24.12.2020 р. допиту потерпілої ОСОБА_9 .

Так, відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.Перевіряючи доводи захисника підозрюваного, викладені у його клопотанні, слід зазначити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини "розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 параграфу 1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин" (див. рішення O'Hara v. United Kingdom of 16 October 2001, § 34).

Так, на момент розгляду клопотання наданими до нього матеріалами підтверджується наявність обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України. При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину.

Доводи ж сторони захисту щодо неправильної кваліфікації злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , з огляду на повноваження слідчого судді в межах даного провадження щодо зміни запобіжного заходу на більш м`який, не можуть бути предметом розгляду слідчого судді та підставою для задоволення клопотання.

Разом з тим, слідчий суддя зважає і на те, що при розгляді питання щодо зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати і тяжкість обвинувачення, оскільки суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до практики ЄСПЛ допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину (рішення ЄСПЛ від 02.10.2014 у справі «Воляник проти України»). Крім цього, у рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України» зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Обставини вчинення інкримінованого підозрюваному ОСОБА_1 тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.152 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі від 10 до 15 років, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання вказують на обґрунтованість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім того, на думку слідчого судді, в даному випадку, інтереси суспільства превалюють над правами підозрюваного щодо його особистої свободи та недоторканості, гарантованих ст.29 Конституції України.

Та обставина, що під час досудового розслідування були допитані потерпіла, свідки не свідчить про те, що у подальшому підозрюваний не чинитиме на них тиску з метою зміни показань на свою користь.

Посилання у клопотанні захисника на те, що ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання та рід занять, за місцем проживання підзахисний характеризується виключно позитивно, бажає допомагати батьку заслуговують на увагу суду, проте, враховуючи всі обставини провадження та те, що досудове розслідування до вказаного часу триває, в кримінальному провадженні призначено ряд судових експертиз, проведення яких не закінчено, не можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу на більш м`який у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю .

За наведених обставин, є достатні підстави вважати, що заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились та є актуальними, тому суд вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, в т.ч. домашній арешт, не може їм запобігти.

Таким чином, оцінивши зазначені обставини в їх сукупності, слідчий суддя приходить до висновку, що подане захисником клопотання про зміну запобіжного заходу є передчасним, ризики передбачені ст. 177 КПК України, на даний час не перестали існувати, а відтак наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу підозрюваному як тримання під вартою, що є найбільш доцільним на даному етапі провадження для забезпечення його належної процесуальної поведінки.

Керуючись ст. ст. 177, 201, 309, 331 , суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання захисника підозрюваного - адвоката Кравця М.А., поданого у кримінальному провадженні №12020060050000903 від 23.12.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України про зміну підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 02.02.2021.

Слідчий суддя Т.Б.Большакова