Єдиний унікальний номер 341/180/21

Номер провадження 3/341/298/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2021 року місто Галич

Суддя Галицького районного суду Івано-Франківської області Мергель М. Р. розглянув справу про адміністративні правопорушення, передбачені частиною другою статті 173-2, статтею 173-2 КУпАП щодо:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .

                                                                  в с т а н о в и в :

02.02.2021 із Галицького відділення поліції надійшли матеріали справи про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 , передбачені ч. 2 ст. 173-2, ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 25.12.2020 № 044302 ОСОБА_1 25.12.2020 близько 17 години 00 хвилин в с. Демешківці Івано-Франківської області за місцем свого проживання вчинив сварку з колишньою дружиною ОСОБА_2 , в ході якої обзивав її нецензурними словами, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення 26.12.2020 біля 23 години 00 хвилин ОСОБА_1 за місцем свого проживання в с. Демешківці Івано-Франківської області вчинив сварку з колишньою дружиною ОСОБА_2 , в ході якої обзивав її нецензурними словами, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 173-2 КУпАП.

Під час розгляду справи, ОСОБА_1 визнав вину щодо вчинення описаних у протоколах дій.

Завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

У ст. 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.

Приписами ст. 173-2 КУпАП як адміністративне правопорушення визначено вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статті, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

При оформленні справи поліцейський Галицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області кваліфікував адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 , як вчинення домашнього насильства в сім`ї, відповідальність за яке передбачена ч. 2  ст. 173-2 КУпАП. При цьому, із матеріалів адміністративної справи не можливо встановити, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, тобто допустив домашнє насильство повторно.

У судовому засіданні поліцейський ОСОБА_3 пояснив суду, що стосовно ОСОБА_1 працівниками поліції неодноразово були складені протоколи про адміністративне правопорушення та накладено на останнього адміністративне стягнення, однак в матеріалах справи відсутні постанови про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення.

Зважаючи на відсутність доказів саме вчинення особою об`єктивної сторони ст. 173-2 КупАП і доведеність вчинення відповідних дій повторно 25.12.2020, вважаю за необхідне кваліфікувати дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Водночас, у протоколі про адміністративне правопорушення від 28.01.2021 № 377999 зазначено про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, без визначення конкретної частини цієї статті. Однак ст. 173-2 КУпАП складається із двох частин, кожна з яких слугує самостійною підставою для накладення адміністративного стягнення на особу.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до чинного законодавства України протокол про адміністративне правопорушення (ст. 256) є офіційним документом і основним джерелом доказів у справі, оскільки саме він має містити повні та точні відомості про вчинення правопорушення, його кваліфікацію, дані про потерпілих, свідків, якщо вони є. Саме протокол про адміністративне правопорушення є документом, в якому формулюється суть правопорушення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження і на провадження у справах про адміністративні правопорушення.

У справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява №36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

ЄСПЛ наголошує, що у разі самостійного визначення кваліфікації дій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на викладену практику ЄСПЛ суддя під час розгляду справ про адміністративні правопорушення позбавлений можливості самостійно уточнювати (здійснювати) кваліфікацію діяння особи, стосовно якої розглядається справа.

Так само, надсилання протоколу про адміністративне правопорушення до органу (посадової особи), який його склав, для забезпечення дооформлення цього джерела доказів, усунення виявлених недоліків, які перешкоджають притягнути особу до адміністративної відповідальності, однозначно становитиме порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки у цьому випадку суддя буде діяти не як безсторонній і незалежний суб`єкт розгляду справи, а неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача.

Так само, у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі.

При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Оцінюючи протокол серії АПР18 № 377999 про адміністративне правопорушення, не визнаю його належним доказом для використання у процесі доказування, оскільки такий не містить чіткої норми права (частини ст. 173-2 КУпАП), за якою може бути накладене адміністративне стягнення.

Таким чином, на особу не може бути накладено адміністративне стягнення за ст. 173-2 КУпАП, тому ОСОБА_1 не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП, необхідною є точна кваліфікація діяння цієї особи (із зазначенням частини вказаної статті 173-2 КУпАП).

Зважаючи на те, що суддя позбавлений можливості самостійно визначати кваліфікацію описаного у протоколі № 377999 діяння ОСОБА_1 , доходжу висновку про те, що у визначений законодавством спосіб належними доказами не доведено наявність у діях вказаної особи складу адміністративного правопорушення за ст. 173-2 КУпАП, за яке її може бути притягнуто до відповідальності.

Керуючись статтями 173-2, 283, 284, 285 КУпАП,

                                                                  постановив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до змісту статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Постанова може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Галицький районний суд Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

СуддяМ. Р. Мергель