ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 539/3089/20 Номер провадження 22-ц/814/396/21Головуючий у 1-й інстанції Даценко В. М. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

за участю секретаря судового засідання Коротун І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 02 грудня 2020 року (час ухвалення судового рішення з 15:37:20 год. до 15:51:41 год., дата виготовлення повного тексту рішення - 03 грудня 2020 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини у зв`язку із лікуванням.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом, просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь витрати на лікування неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразово, за період з липня 2019 року по 28.09.2020 року в сумі 11 500 грн.

Заявлені вимоги обґрунтовувала тим, що у період з липня 2019 року по вересень 2020 року в ПП «Стоматологічна клініка «Альона» проведено часткове комплексне лікування сина, яке коштувало 23 000 гривень. Оскільки батьки повинні утримувати свою дитину вдвох, то вважає, що половину від вартості лікування сина відповідач має відшкодувати на її користь.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 02 грудня 2020 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини у зв`язку із лікуванням - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 11 500 гривень додаткових витрат на утримання дитини у зв`язку із лікуванням. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 840 гривень 80 копійок.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказував, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що відповідно акту дослідження стану здоров`я Лубенської міської комунальної стоматологічної поліклініки від 21.01.2019 року скарг на здоров`я ОСОБА_3 не пред`являв, дане стоматологічне захворювання не є небезпечним для здоров`я, оскільки ніхто не вказував на терміновість або взагалі необхідність протезування.

Зокрема вказував, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що він має заробіток лише трішки більше, ніж мінімальна заробітна плата та на його утриманні перебувають батьки пенсіонери, а тому він не має можливості надавати додаткову допомогу сину.

Звертається увага на помилковість застосування судом ч.3 ст.82 ЦПК України у частині визнання загальновідомими обставин, пов`язаних із хворобою, виявленою у його сина.

У відзиві ОСОБА_2 навела свої заперечення на доводи апеляційної скарги, просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Зокрема, позивач стверджує, що доводи апеляційної скарги про виключно естетичну мету проведеного лікування спростовуються медичним документами, у тому числі висновком лікарів про тимчасове звільнення їхнього сина від проходження військової служби.

Звертається увага, що твердження відповідача про необхідність допиту лікаря-стоматолога є безпідставним, оскільки у справу надані відповідні висновки лікарів щодо виявлення хвороби у дитини та про її лікування.

Окрім того, у відзиві зазначається, що відповідача у телефонному режимі повідомлялося про необхідність матеріальної допомоги на лікування дитини, але відповідач, який має кошти на депозитному рахунку, легковий автомобіль у власності, проігнорував прохання про допомогу.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав:

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що з 17.07.1999 року по 04.11.2011 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.3, 8-9).

Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.3).

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 31 жовтня 2011 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини з усіх видів доходів відповідача щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11.10.2011 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.7).

З акту №137 від 21.01.2019 року Лубенської міської комунальної стоматологічної поліклініки вбачається, що у ОСОБА_3 виявлено захворювання - дистальний травматичний прикус (а.с.13).

Згідно довідки ПП «Стоматологічна клініка «Альона» №13 від 07.09.2020 року гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходився на ортодонтичному лікуванні у ПП «Стоматологічна клініка «Альона» з липня 2019 року і по теперішній час з діагнозом глибокий дистальний травматичний прикус. Потребує подальшого лікування (а.с.14).

Відповідно до акту наданих послуг ПП «Стоматологічної клініки «Альона» від 18.09.2020 року та квитанцій до прибуткового касового ордеру, вартість проведеного ОСОБА_3 лікування становить 23 000 гривень, які сплачено: 17.08.2019 року - 250 гривень; 21.08.2019 року - 350 гривень; 31.08.2019 року - 11000 гривень; 28.09.2019 року - 11000 гривень; 12.10.2019 року - 400 гривень. (а.с.15-21)

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості заявлених вимог.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частинами першою-третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними у кожному конкретному випадку.

Відповідно до частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Аналіз указаних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на хворобу, тощо. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Обгрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилалася на наявність у дитини захворювання - глибокий дистальний травматичний прикус, у зв`язку з чим позивачкою витрачені кошти на відповідне лікування.

Позиція відповідача по справі зводиться до твердження про те, що виявлене у його дитини захворювання не є хворобою або каліцтвом, а проведене протезування дитини не є необхідним, а є лише косметичним відтворенням правильного прикусу.

При цьому всупереч вимогам ст.81 ЦПК України відповідач не довів, що виявлене у його сина відхилення не є захворюванням та не потребує лікування, оскільки не несе загрози його здоров`ю. Відповідач не був позбавлений можливості надати суду, принаймі, посилання на відкриті джерела інформації, яким би підтверджувалися його доводи. Наполягаючи на заявленому в апеляційній скарзі клопотанні, відповідач не зміг його обґрунтувати - не пояснив якого саме лікаря, в якому порядку та в якості кого допитати.

На переконання апеляційного суду доводи відповідача ґрунтуються на хибному розумінні положень ст.185 СК України, оскільки закон пов`язує виникнення обов`язку одного з батьків приймати участь у додаткових витратах, зокрема у зв`язку із хворобою дитини. У законі не йдеться виключно про тяжкі, небезпечні хвороби, які несуть загрозу життя і здоров`ю дитини, або ж невідворотні наслідки для дитини.

Загальновідомим є те, що будь-яка хвороба створює небезпеку для здоров`я людини (особливо дитини), якщо її не лікувати.

У підтвердження доводів заявленого позову суду надано медичні документи, якими встановлений діагноз захворювання дитини, що стало підставою для визнання її тимчасово непридатною для проходження військової служби, а також - підтверджено проходження лікування та витрати у зв`язку з цим (а.с.12-21).

Слід погодиться з висновками суду першої інстанції про те, що доходи відповідача дають йому змогу компенсувати витрати на лікування дитини, оскільки сам факт, що батьки відповідача є пенсіонерами, за відсутності інших належних і допустимих доказів автоматично не підтверджують того, що відповідач несе тягар утримання своїх батьків, які потребують матеріальної допомоги.

Стверджуючи, що довідка про доходи позивачки має суттєве значення для вирішення цієї справи, відповідач не пояснив, яким наявність цього доказу може вплинути на вирішення спору по суті, клопотань про витребування цього доказу суду першої інстанції не заявляв.

Суд першої інстанції виконав вимоги ст.89, ст.264, ст.265 ЦПК України, дав належну оцінку встановленим фактам, які підтверджені відповідними доказами, зробив правильні по суті висновки по заявленим вимогам і у рішенні навів мотивовані оцінки аргументів сторін, а також мотиви прийняття і відхилення наданих у справу доказів.

В апеляційній скарзі відсутні посилання на нові істотні обставини та відповідні докази, з якими процесуальне законодавство пов`язує можливість скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 02 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 01 лютого 2021 року.

Головуючий суддя О.А. Лобов

Судді: А.І.Дорош

В.М.Триголов