ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/25248/19 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Сорочка Є.О., Степанюка А.Г., секретаря Вінокурової І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, Рішень про застосування штрафних санкцій, Вимог про сплату боргу (недоїмки), -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення Позивача та представників Сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, Рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку Позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2018, про що складено відповідний Акт від 11 червня 2019 року 1360/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 (надалі - Акт перевірки), копія якого наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с. 22-52).

Перевіркою встановлено порушення Позивачем вимог п.п. 177.2, 177.3, 177.4 ст.177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження на 986134,47 грн. суми податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, у тому числі на 466098,10 грн. за 2016 рік, на 508154,26 грн. за 2017рік, на 11882,11 грн. за 2018 рік; п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, що призвело до заниження на 82177,88 грн. суми військового збору за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, у тому числі на 38841,51 грн. за 2016 рік, на 42346,19 грн. за 2017 рік, на 990,18 грн. за 2018 рік; абз. 3 частини восьмої ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що призвело до несвоєчасної сплати 206451,29 грн. суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з сум чистого оподатковуваного доходу за 2016-2018 роки, у тому числі 90651,71 грн. за 2016 рік, 101277,00 грн. за 2017 рік, 14522,58 грн. за 2018 рік; частини восьмої ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що призвело до несвоєчасної сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 6489,12 грн. за 2012 рік та в загальній сумі 14781,60 грн. за 2013-2014 роки; частини восьмої ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що призвело до несвоєчасної сплати 2985,70 грн. єдиного внеску із сум заробітної плати за грудень 2013 року та травень 2014 року; п.п. 198.5, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження на 8529,00 грн. податкових зобов`язань з податку на додану вартість за 2016-2018 роки, у тому числі на 1691,00 грн. за березень за 2016 року, на 1800,00 грн. за червень 2016 року, на 903,00 грн. за липень 2016 року, на 2077,00 грн. за серпень 2016 року, на 251,00 грн. за листопад 2016 року, на 386,00 грн. за червень 2017 року, на 1160,00 грн. за липень 2017 року, завищення на 1764,00 грн. суми від`ємного значення за липень 2016 року; п. 198.5 ст. 198, п. 201.100 ст. 201 Податкового кодексу України - нереєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом зведених податкових накладних за товарами/послугами, за якими суми податку були включені до складу податкового кредиту та використані в операціях поза господарською діяльністю платника податку; п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України щодо несвоєчасної сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 16800,80 грн.; п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР - непроведення через реєстратор розрахункових операцій сум отриманого доходу у 2017-2018 роках; п.п. 44.1, 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України - ненадання до перевірки Книги обліку доходів і витрат за період з 01.01.2016 по 31.12.2018; пп. 16.1.7 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України - неподання до податкового органу за місцем реєстрації, протягом 10 робочих днів після реєстрації об`єкта нерухомості Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП.

На підставі зазначених порушень, Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 06 серпня 2019 року №№0060004204, 0060014204, 0060034204, 0060054204, 0060084204, 0060154204, 0060164204, 0060174204, 0060184204, 0060204204, якими Позивача зобов`язано сплати штраф з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 10% у сумі 1378,40 грн. та у розмірі 20% у сумі 603,36 грн., застосовано до Позивача адміністративний штраф у сумі 170,00 грн. за неподання до податкового органу за місцем реєстрації Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за Формою № 20-ОПП, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510,00 грн. за ненадання під час перевірки книги обліку доходів і витрат, збільшено на 1232668,09 грн. суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у тому числі на 986134,47 грн. за податковими зобов`язаннями та на 246533,62 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), збільшено на 102722,35 грн. суму грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у тому числі на 82177,88 грн. за податковими зобов`язаннями та на 20544,47 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), зменшено на 1764,00 грн. розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за липень 2016 року, збільшено на 7557,00 грн. суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), у тому числі на 5038,00 грн. за податковими зобов`язаннями та на 2519,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), застосовано до Позивача штраф у розмірі 50 % у сумі 773,00 грн. за порушення терміну реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та/або пеня за непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій в сумі 1,00 грн. відповідно.

06 серпня 2019 року Відповідачем прийнято Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-252, якою Позивачу визначено 206451,29 грн. суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0060134204, яким застосовано до Позивача штрафні санкції у сумі 48903,17 грн.

Крім того, Відповідачем прийнято Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №№0059964204, 0059974204, 0060214204 від 06 серпня 2018 року, якими до Позивача застосовано штрафні санкції у сумі 3485,18 грн., 316,80 грн. та 759,23 грн. відповідно.

Також, Відповідачем 03 жовтня 2019 року прийнято Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-15176-10У, якою Позивачу визначено 235396,46 грн. боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

18 жовтня 2019 року Відповідачем прийнято Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0079884204, яким до Позивача застосовано штрафні санкції у сумі 4244,41 грн.

24 жовтня 2019 року Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0081104204, яким до Позивача застосовано штраф у розмірі 50 % у сумі 773,00 грн. за відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення.

Судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 01.02.2021 було допитано в якості свідка головного державного ревізора-інспектора відділу планових перевірок самозайнятих осіб управління контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб Головного управління ДПС у м. Києві ОСОБА_2 , яка зокрема проводила перевірку Позивача. Зазначений свідок пояснила суть виявлених порушень та вказала на правомірність висновків, викладених в Акті перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, між Позивачем, як Виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Астері Транс», як Замовником, укладено Договір про надання автотранспортних послуг від 01 вересня 2016 року №02/09, відповідно до п. 1.1. якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання за плату надавати Замовнику автотранспортні послуги (пасажирські перевезення на замовлення, вантажні перевезення), в подальшому - послуги, на умовах даного Договору.

Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Готель Менеджмент», як Замовником, та Позивачем, як Виконавцем, укладено Договір від 01 березня 2018 року №У-04-18, згідно з п. 1.1. якого Замовник доручає, а Виконавець від свого імені та за рахунок Замовника організовує перевезення - збір та розвезення робочого персоналу готелю «ІнтерКонтиненталь - Київ», та надає додаткові транспортні послуги.

Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Менеджмент», як Замовником, та Позивачем, як Виконавцем, укладено Договір від 11 листопада 2014 року №С/04, відповідно до п. 1.1. якого Замовник доручає, а Виконавець від свого імені та за рахунок Замовника організовує перевезення - збір та розвезення робочого персоналу готелю « Fairmont Grand Hotel Kyiv ».

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерн», як Замовником, та Позивачем, як Виконавцем, укладено Договір від 13 травня 2014 року №С/03, згідно з п. 1.1. якого Замовник доручає, а Виконавець від свого імені та за рахунок Замовника організовує перевезення - збір та розвезення робочого персоналу готелю «Опера».

Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародно-діловий центр», як Замовником, та Позивачем, як Виконавцем, укладено Договір від 01 листопада 2016 року, за п. 1.1. якого Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується організувати транспортне забезпечення Замовника відповідно до умов даного Договору та законодавства України, для задоволення власних потреб Замовника з перевезення пасажирів та багажу автомобільним транспортом.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мета-Капітал», як Замовником, та Позивачем, як Виконавцем, укладено Договір від 10 травня 2017 року №10/05/17, згідно з п. 1.1. якого Замовник доручає, а Виконавець від свого імені та за рахунок Замовника організовує перевезення - збір та розвезення робочого персоналу компанії, та надає додаткові транспортні послуги.

Крім того, між Приватним акціонерним товариством «Нові Інжинірингові Технології», як Замовником, та Позивачем, як Виконавцем, укладено Договір від 01 липня 2013 року №С/01, відповідно до п. 1.1. якого Замовник доручає, а Виконавець від свого імені та за рахунок Замовника організовує перевезення - збір та розвезення робочого персоналу готелю «Хаятт Рідженсі Київ», та надає додаткові транспортні послуги.

Також, між Позивачем, як Експедитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Омега-Автопоставка», як Замовником, укладено Договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 18 жовтня 2013 року №023738-13, згідно з п. 1.1. якого Експедитор надає за плату та за рахунок Замовника послуги з організації перевезення товарів Замовника найманим і власним вантажним транспортом у відповідності з діючим законодавством України.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сасск», як Замовником, та Позивачем, як Виконавцем, укладено Договори про надання послуг від 01 січня 2016 року та від 01 січня 2017 року №№С/02-2, С/02-3, за п. 1.1. яких Виконавець зобов`язується на замовлення Замовника організувати перевезення (збір та розвезення) працівників Замовника та надавати інші транспортні послуги (надалі - Послуги), а Замовник зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх відповідно до умов цих Договорів.

Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Елісон 9», як Замовником, та Позивачем, як Виконавцем, укладено Договір про надання послуг від 01 жовтня 2017 року №01102017-1, за п. 1.1. якого Замовник замовляє, а Виконавець приймає на себе зобов`язання надати Замовнику послуги з організації і виконання перевезень пасажирів легковим автомобільним транспортом Виконавця (надалі - Послуги) в межах території України на умовах цього Договору та згідно з чинним законодавством України, у міських та міжміських сполученнях за маршрутами, які здійснюються з метою ведення господарської діяльності Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити належним чином надані Послуги на умовах, визначених цим Договором.

Відповідач в Акті перевірки посилається на те, що Позивачем не підтверджено зв`язок витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів із здійсненням господарської діяльності.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорам.

Згідно з п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом; загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України, загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

А згідно з п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Придбані паливно-мастильні матеріали використано Позивачем у господарській діяльності при наданні послуг з перевезення, що підтверджується Актами здачі-прийняття робіт, Звітами про надані транспортні послуги та Банківськими виписками.

Отже, Позивачем підтверджено використання придбаних ним паливно-мастильних матеріалів саме у його господарській діяльності.

Також, Відповідачем в Акті перевірки зазначено, що Позивачем в порушення вимог пп. 177.4.3 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до складу витрат включено податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування в загальній сумі 7267,21 грн., у тому числі 3509,42 грн. за 2017 рік та 3757,79 грн. за 2018 рік; військовий збір за результатами річного декларування в загальній сумі 605,60 грн., в тому числі 292,45 грн. за 2017 рік та 313,15 грн. за 2018 рік; податок на додану вартість згідно поданих податкових Декларацій за 2017 рік в загальній сумі 49287,00 грн.

Проте, підпунктом 177.4.3 пункту 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи-підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи-підприємця.

Отже, Позивачем правомірно до складу витрат включено військовий збір за результатами річного декларування в загальній сумі 605,60 грн.

Представник Позивача під час судового засідання суду апеляційної інстанції 01.02.2021 визнав, що Позивачем неправомірно включено до складу витрат податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування в загальній сумі 7267,21 грн., у тому числі 3509,42 грн. за 2017 рік та 3757,79 грн. за 2018 рік, 49287,00 грн. загальної суми податку на додану вартість згідно поданих податкових Декларацій за 2017 рік.

Відповідно до п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно з п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Отже, Позивачем занижено податок на доходи фізичних осіб-підприємців у сумі 10179,76 грн. ((49287,00 грн. + 7267,21 грн.) х 18%)).

У зв`язку з наведеним, колегія суддів дійшла висновку щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Відповідача від 06 серпня 2019 року №0060084204 в частині збільшення на 1219943,39 грн. суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у тому числі на 975954,71 грн. (986134,47 грн. - 10179,76 грн.) за податковими зобов`язаннями та на 243988,68 грн. (246533,62 грн. - 2544,94 грн. (10179,76 грн. х 25%)) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір; ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування.

Отже, податкове повідомлення-рішення Відповідача від 06 серпня 2019 року №0060154204 також підлягає скасуванню в частині збільшення на 101661,96 грн. суми грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у тому числі на 81329,57 грн. (82177,88 грн. - 848,31 грн. ((49287,00 грн. + 7267,21 грн.) х 1,5%)) за податковими зобов`язаннями та на 20332,39 грн. (20544,47 грн. - 212,08 грн. (848,31 грн. х 25%)) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), як похідне від протиправно нарахованої суми доходів Позивача.

Згідно з п. 2 частини першої ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (надалі - Закон №2464-VI), єдиний внесок нараховується для фізичних осіб-підприємців, які обрали загальну систему оподаткування на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до частини третьої ст. 7 Закону №2464-VI, нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Згідно з п. 4 частини першої ст. 1 Закону №2464-VI, в чинній на 2017 рік редакції, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює двадцяти п`яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частини п`ятої ст. 8 Закону №2464-VI, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», який на перше січня 2017 року становив 1600,00 грн., у зв`язку з чим максимальна величина бази нарахування єдиного внеску у 2017 році становить 40000,00 грн.

Оскільки до суми доходу (прибутку) Позивача, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб у 2017 році слід віднести 49287,00 грн. неправомірно віднесеної до складу витрат Позивача суми податку на додану вартість згідно поданих податкових Декларацій за 2017 рік та 3509,42 грн. - податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування за 2017 рік), ним занижено єдиного внеску в 2017 році у сумі 8800,00 грн. (40000,00 грн. х 22%).

А згідно з п.п. 4, 5 частини першої ст. 1 Закону №2464-VI, в чинній на 2018 рік редакції, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок; мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

Мінімальний розмір заробітної плати встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», який на перше січня 2018 року становив 3723,00 грн.

Оскільки до суми доходу (прибутку) Позивача, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб у 2018 році слід віднести 3757,79 грн. неправомірно віднесеної до складу витрат Позивача суми податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування за 2018 рік, ним занижено єдиного внеску в 2018 році у сумі 826,71 грн. (3757,79 грн. х 22%).

У зв`язку з наведеним, колегія суддів дійшла висновку щодо визнання протиправними та скасування Вимоги про сплату боргу (недоїмки) Відповідача від 06 серпня 2019 року №Ф-252 в частині визначення 196824,58 грн. (206451,29 грн. - 9626,71 грн. (8800,00 грн. + 826,71 грн.)) суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п. 3 частини одинадцятої ст. 25 Закону №2464-VI, за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Як зазначено представником Відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 01.02.2021, за 2017 рік визначено 2 звітних періоди, а за 2018 рік - 1 звітний період, оскільки вони вираховуються з дати виникнення порушення до моменту прийняття рішення.

Отже, сума штрафу за 2017 рік складає 2323,04 грн. (2168,63 грн. (49287,00 грн. неправомірно віднесеної до складу витрат Позивача суми податку на додану вартість згідно поданих податкових Декларацій за 2017 рік х 22% х 20%) + 154,41 грн. (3509,42 грн. неправомірно віднесеної до складу витрат Позивача суми податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування за 2017 рік х 22% х 20%) та за 2018 рік - 82,67 грн. (3757,79 грн. неправомірно віднесеної до складу витрат Позивача суми податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування за 2018 рік х 22% х 10%).

У зв`язку з наведеним, колегія суддів дійшла висновку щодо визнання протиправними та скасування також Рішення Відповідача про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 06 серпня 2019 року №0060134204 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 46497,46 грн. (48903,17 грн. - 2323,04 грн. - 82,67 грн.).

Крім того, Відповідачем в Акті перевірки зазначено, що Позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість включено вартість отриманих товарів, зокрема апарат для розливу бутильованої води, кондиціонер, використання яких в підприємницькій діяльності не підтверджено. Позивачем нескладено та незареєстровано в ЄРПН в терміни, встановлені цим кодексом зведені податкові накладні за товарами/послугами щодо яких суми податку були включені до складу податкового кредиту та використані в операціях, що не відносяться до його господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем у ТОВ «БТ-Сервіс Україна» придбано кондиціонер, та у ТОВ «Хотфрост Україна» апарат для розливу бутильованої води.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України, порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Згідно з п. 120-1.2 ст. 120-1 Податкового кодексу України, відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної / розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної / розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу), що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної, або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування.

Відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

Проте, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені кондиціонер та апарат для розливу бутильованої води використовується Позивачем для забезпечення його діяльності відповідними умовами, тобто у власній господарській діяльності.

За таких обставин, оскаржені Позивачем податкові повідомлення-рішення Відповідача від 06 серпня 2019 року №№0060164204, 0060174204, 0060184204 та від 24 жовтня 2019 року №0081104204 є протиправними та підлягають скасуванню.

Як вбачається з Акта перевірки, Позивач в період з 01.01.2016 по 31.12.2018 року у своїй підприємницькій діяльності реєстратор розрахункових операцій не використовував, проте у його висновку зазначено, що в порушення п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР (надалі - Закон №265/95-ВР) ним не проведено через реєстратор розрахункових операцій суму отриманого доходу.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону №265/95-ВР, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно з п. 1 ст. 17 Закону №265/95-ВР, за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня; за кожне наступне вчинене порушення - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).

Оскільки самим Відповідачем в Акті перевірки встановлено, що Позивач в період з 01.01.2016 по 31.12.2018 року у своїй підприємницькій діяльності реєстратор розрахункових операцій не використовував, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав для застосування до Позивача фінансових санкцій саме за непроведення через реєстратор розрахункових операцій сум отриманого доходу.

Крім того, як зазначив представник Відповідача в судовому засіданні 18.01.2021, йому невідомо саме які розрахунки здійснював Позивач без застосування реєстратора розрахункових операцій. Тобто, Відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 06 серпня 2019 року №0060204204, у зв`язку з чим воно також є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо оскаржених Позивачем Рішень Відповідача про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 06 серпня 2018 року №№0059964204, 0060214204 та від 18 жовтня 2019 року №0079884204, колегією суддів встановлено наступне.

Як вбачається з Акта перевірки, відповідно до Листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №36930/05 від 21.02.2019 року, Позивачем несвоєчасно сплачено єдиний внесок за 2012 рік у сумі 6489,12 грн. Крім того, Відповідачем в Акті перевірки зазначено, що Позивачем несвоєчасно сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2013-2014 роки у сумі 9709,80 грн., чим порушено вимоги частини восьмої ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (надалі - Закон №2464-VI).

Відповідно до п. 2 частини першої ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (надалі - Закон № 2464-VI), єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 1 частини другої ст. 6 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини восьмої ст. 9 Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Позивач як на підставу задоволення позовної заяви в цій частині посилається на те, що Відповідачем порушено строки давності для застосування штрафних санкцій за 2012-2014 роки.

Проте, згідно з частиною шістнадцятою ст. 25 Закону № 2464-VI, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Як вбачається з Рішення Відповідача про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 18 жовтня 2019 року №0079884204, до Позивача застосовано штрафні санкції, сума яких відповідає загальній сумі за Рішеннями про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 06 серпня 2018 року №№0059964204, 0060214204, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку щодо визнання останніх протиправними та їх скасування, оскільки Позивача фактично притягнуто до відповідальності двічі за одне і те ж порушення.

Як пояснив в зазначеному раніше судовому засіданні представник Відповідача, Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №№0059964204, 0060214204 прийнято 06 серпня 2019 року, а не 06 серпня 2018 року. Проте, у зв`язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку щодо визнання протиправними та скасування цих Рішень Відповідача, судом для повного захисту прав та інтересів Позивача має бути зазначено саме вказані їх реквізити.

Щодо оскарженого Позивачем рішення Відповідача про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 06 серпня 2018 року №0059974204, колегією суддів встановлено наступне.

Як зазначено в Акті перевірки, Позивачем несвоєчасно сплачено єдиний внесок із сум заробітної плати за грудень 2013 року та за травень 2014 року в загальній сумі 2985,70 грн.

Відповідно до абзацу другого частини восьмої ст. 9 Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі та строки, встановлені для таких платників.

Представник Позивача під час зазначеного судового засідання суду апеляційної інстанції не заперечував про несвоєчасну сплату Позивачем єдиного внеску із сум заробітної плати та визнав, що зазначене Рішення є правомірним, у зв`язку з чим колегія суддів відмовляє у задоволенні адміністративного позову в цій частині.

Щодо податкових повідомлень-рішень Відповідача від 06 серпня 2019 року №№0060004204, 0060014204, якими Позивача зобов`язано сплати штраф з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 10% у сумі 1378,40 грн. та у розмірі 20% у сумі 603,36 грн. відповідно, колегією суддів встановлено наступне.

Під час перевірки встановлено несвоєчасну сплату Позивачем задекларованих сум податкового зобов`язання з податку на додану вартість до 30 календарних днів включно у сумі 13784,00 грн., та більше 30 календарних днів у сумі 3016,80 грн.

Згідно з п. 126.1. ст. 126. Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Представник Позивача під час зазначеного судового засідання в суді апеляційної інстанції не заперечував щодо порушення ним строків сплати задекларованих сум податкового зобов`язання з податку на додану вартість та визнав, що зазначені податкові повідомлення-рішення також є правомірними, у зв`язку з чим колегія суддів також відмовляє у задоволенні адміністративного позову в зазначеній частині.

Щодо податкового повідомлення-рішення Відповідача від 06 серпня 2019 року №0060034204, яким до Позивача застосовано штрафні санкції за неподання до податкового органу за місцем реєстрації Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за Формою №20-ОПП, колегією суддів встановлено наступне.

Як зазначено в Акті перевірки, Позивач в перевіряємому періоді при здійсненні підприємницької діяльності використовував орендоване у ПрАТ «Сиріус - Буд» за Договором оренди від 01.07.2014 року №14/07-05 приміщення, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Теодора Драйзера, буд. 21-А, проте в облікових даних Позивача інформація про об`єкти оподаткування - нежитлове приміщення, яке використовується для здіснення підприємницької діяльності, відсутня.

Відповідно до п. 8.1 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за № 1562/20300 (надалі - Порядок), платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом.

Згідно з п. 8.2. Порядку, об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 8.4 Порядку, повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. У повідомленні за формою № 20-ОПП надається інформація про всі об`єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.

Згідно з п. 117.1 ст. 117 Податкового кодексу України, неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 170 гривень.

Представник Позивача під час зазначеного судового засідання в суді апеляційної інстанції не заперечував про неподання Позивачем до податкового органу за місцем реєстрації Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за Формою № 20-ОПП та визнав, що зазначене податкове повідомлення-рішення є правомірним, у зв`язку з чим колегія суддів відмовляє у задоволенні адміністративного позову в цій частині.

Щодо податкового повідомлення-рішення Відповідача від 06 серпня 2019 року 0060054204, яким до Позивача застосовано штрафні санкції за ненадання до перевірки книги обліку доходів і витрат, колегією суддів встановлено наступне.

Як вбачається з Акта перевірки, Позивачем під час перевірки не було надано книгу обліку доходів і витрат, чим порушено вимоги ст.ст. 44, 177 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, Фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Відповідно до п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Представник Позивача під час зазначеного судового засідання в суді апеляційної інстанції не заперечував факт ненадання Позивачем до перевірки книги обліку доходів і витрат, у зв`язку з чим колегія суддів також відмовляє у задоволенні адміністративного позову в цій частині.

Щодо Вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03 жовтня 2019 року №Ф-15176-10У, якою Позивачу визначено 235396,46 грн. суми боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, колегією суддів встановлено наступне.

Як вбачається із зазначеної Вимоги від 03 жовтня 2019 року, у Позивача станом на 21 листопада 2019 року заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 235396,46 грн.

Отже, Відповідач при прийнятті Вимоги визначив суму заборгованості, яка виникне на майбутнє.

Згідно з п. 7 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953 (надалі - Інструкція), якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).

Проте, Відповідачем будь-якого розрахунку суми боргу, визначеної у Вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 03 жовтня 2019 року №Ф-15176-10У, не надано.

А відповідно до частини другої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, вимоги якої Відповідачем не виконано.

Більш того, згідно з п. 4 розділу VI Інструкції, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

А як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем прийнято дві Вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування під різними номерами, а саме від 06 серпня 2019 року під номером №Ф-252 та від 03 жовтня 2019 року під номером №Ф-15176-10.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржена Позивачем Вимога про сплату боргу (недоїмки) Відповідача від 03 жовтня 2019 року №Ф-15176-10 є протиправною і підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

А згідно з частиною другою ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, тому Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року скасовується та ухвалюється нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольняється частково.

Відповідно до частини першої ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

А згідно з частиною шостою ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, загальна сума позовних вимог складає 1848475,40 грн., за якою Позивачем сплачено судовий збір в суди першої та апеляційної інстанцій у загальній сумі 24012,50 грн., тоді як сума задоволених позовних вимог складає 1815436,26 грн., у зв`язку з чим стягненню судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача на користь Позивача підлягає 23776,67 грн.

Керуючись ст.ст. 139, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково, Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 06 серпня 2019 року № 0060084204 в частині збільшення на 1223584,08 грн. суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у тому числі на 978867,26 грн. за податковими зобов`язаннями та на 244716,82 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 06 серпня 2019 року № 0060154204 в частині збільшення на 101965,35 грн. суми грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у тому числі на 81572,28 грн. за податковими зобов`язаннями та на 20393,07 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 06 серпня 2019 року №№0060164204, 0060174204, 0060184204, 0060204204 та від 24 жовтня 2019 року №0060184204; Вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у м. Києві від 06 серпня 2019 року №Ф-252 в частині визначення 197569,14 грн. суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; Вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у м. Києві від 03 жовтня 2019 року №Ф-15176-10У; Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску Головного управління ДФС у м. Києві від 06 серпня 2019 року №0060134204 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 47825,51 грн.; Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від Головного управління ДФС у м. Києві 06 серпня 2018 року №№0059964204, 0060214204.

В іншій частині адміністративного позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код за ЄДРПОУ 43141267) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 23918 (двадцять три тисячі дев`ятсот вісімнадцять) грн. 67 коп. судового збору, сплаченого Квитанціями від 13 грудня 2019 року №0.0.1551829766.1 та від 03 грудня 2020 року №1К3Х-58КЕ-АС89-Х786.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Постанову складено в повному обсязі 03.02.2021 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Сорочко Є.О.

Степанюк А.Г.