Справа № 2-434//2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2010 року Якимівський районний суд  Запорізької області  у складі:

головуючого судді: Куценко О.О.

                  при секретарі :   Павленко Н.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Якимівському районі Запорізької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» ,  

                                                                    ВСТАНОВИВ:    

19 квітня 2010  року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Якимівському районі Запорізької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», мотивуючи тим, що він,   ІНФОРМАЦІЯ_1, та відповідно до ст. 1 Закону України № 2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист «дітей війни» є дитиною війни. Згідно зі ст. 6 зазначеного Закону з першого січня 2006 року позивачу повинна виплачуватися щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках позивачу допомога не виплачувалась, оскільки Законом України № 3235- IV від 20.12.2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» ст. 77 та ст.110 та ЗакономУкраїни № 489 V від 19.12.2006 року «Про державний бюджет України на 2007 рік» ст. 71, п. 12 була призупинена дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Як вказує позивач за адміністративним позовом, Конституційний Суд України своїм рішенням № брп/2007 від 09 липня 2007 року по справі № 1-29/2007 вирішив визнати таким, що не відповідають Конституції України і є неконституційним положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» п. 12 ст.71, яким зупинено дію ст. 6 Закону України № 2195- IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни», п 3 положення ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік» № 489-У від 19.12.2006 року визнані неконституційними. Крім того, позивач зазначає, що, відповідно до ч. 2 ст. З Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Згідно ч. 2 ст. 19 та ч. З ст. 22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Крім того, позивач вважає, що невиплата йому  соціальної допомоги, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України. Розмір соціальної допомоги, відповідно до статті 6 «Про соціальний захист дітей війни», становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком , відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Згідно до ст.. 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» установлено прожитковий мінімуму на олдну особу та для тих, хто відноситься до основних і демографічних груп населення в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто 498 грн. Для осіб, які втратили працездатність з 01 листопада 2009 року встановлено прожитковий мінімуму в розмірі 573 грн. Розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними аконами України та нормативно-правовими актами КМУ. Згідно до ч. 4 ст. 46 Бюджетного кодексу України до прийняття закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період податки, збори та інші надходження справляються відповідно до закону про Державний бюджет України на попередній бюджетний період та інших нормативно-правових актів. Таким чином, з початку 2010 року мінімальний прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить 695 грн. З початку 2008 року по теперішній час, позивач отримує соціальну допомогу  лише в розмірі 10 % від мінімальної пенсії за віком, а не 30 %, як це передбачено законодавством. Таким чином, як вважає позивач йому невиплачена щомісячна державна соціальна допомога за період з 01 січня 2009 року по теперішній час.

    На підставі викладеного, позивач просить зобов'язати відповідача нарахувати йому щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та стягнути з відповідача на його користь  недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за  період з 01.01.2009 року та до теперішнього часу з урахуванням виплачених сум в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Просить суд розглянути справу без його участі, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Не погоджуючись з позовними вимогами, представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області, надав суду письмові заперечення проти цивільного позову, у відповідності до яких відповідач вважає, що жодних підстав для задоволення позову немає в зв’язку з тим, що строк звернення до суду, встановлений ЦПК України, хоч і не минув, однак враховуючи той факт, що лише з 10 березня 2010 року спори з приводу призначенн, обчислення, перерахунку здійснення, надання, одержання пенсійних виплат розглядаються в порядку цивільного судочинства, а до цього розгдлядалися в адміністративному провадженні, де строк позовної давності обмежувався 1 (одним) роком, згідно ч.2 ст.99 КАСУ. Враховуючи той факт, що у позивача була можливість звернутися за захистом своїх порушених прав раніше, а зараз враховуючи, що закон не має зворотньої дії в часі, згідно положень п.4 ст. 2 ЦПК України, то управління вважає, що підстави для використання трирічного строку позовної давності відсутні. Таким чином, управління Фонду наполягає на відмові в задоволенні адміністративного позову позивача . Щодо фактів, які виклав позивач в своєму позові, управління Фонду пояснює наступне. Так. дійсно управління не заперечує фактів, викладених позивачем в позові відносно того, що він є дитиною війни, а тому згідно ст. 6 Закону Україніи "Про соціальний захист дітей війни" він вправі отримувати підвищену пенсію на 30% від мінімальної пенсії за віком. Відносно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищена на 30 % мінімальної пенсії за віком. З набранням чинності 01 січня 2006 року Закону № 2195 дія ст.6 цього закону була призупинена на 2006 рік Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", а після внесення до останнього змін - було передбачено поетапне запровадження такого підвищення. Протягом 2007 року підвищення пенсій дітям війни виплачувалось в порядку встановленому ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яка передбачала виплату такого підвищення особам, що є інвалідами війни у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Водночас п. 12 ст.71 ст.6 Закону № 2195 була призупинена на 2007 рік. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня  2007 року № 6-рп/2007 були визнанні такими, що не відповідають Конституції України положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік". Отже, стаття 6 Закону № 2195, якою передбачена виплата підвищення пенсій дітям війни виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, відновила дію з 09 липня 2007 року, а не з 01 січня 2006 року. Але, органами Пенсійного фонду України вказане підвищення пенсій виплачується тільки з 01 січня 2008 року з урахуванням вимог Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян''. Підстави для призначення та виплати вказаного підвищення пенсії за період з 01 січня 2009  року по теперішній час у органів Пенсійного фонду відсутні з наступних причин: Відповідно до ст. 7 Закону № 2195 фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно з якими ніхто не може бути вимушений роботи те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень і в спосіб, передбачений законодавством України. Пенсійний фонд України діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року № 1261 (далі - Положення). Відповідно до п. 15 Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку його територіальні управління. Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду джерел відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного фонду України. Бюджет ПФУ щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України. Разом з тим. законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визнано на законодавчому рівні, які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Пункт 9 Положення передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного фонду України, які використовуються винятково за призначенням і вилученню не підлягають.   Враховуючи, що фінансування виплат за Законом № 2195 проводиться із Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, дії останнього щодо відмови у виплаті підвищення пенсій дітям війни за період з 09 липня 2007 року по 01 січня 2008 року не порушують діюче законодавство. Законодавством до 01 січня 2008 року не було встановлено величини, з якої мало обчислюватися вказане підвищення, що не давало можливості визначити його розмір.

Єдиним нормативно-правовим актом, що визначає мінімальний розмір пенсії за віком, є Закон України від 09 липня 2003 року № 1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058). Але статтею 28 Закону № 1058, де встановлено розмір мінімальної пенсії за віком, передбачені обмеження щодо його застосування. Так, ч. З ст.28 Закону № 1058 зазначає, що даний розмір мінімальної пенсії за віком застосовується виключно до пенсій, що призначаються на умовах цього Закону. Таким чином з 09 липня 2007 року, тобто з моменту відновлення дії ст. 6 Закону України "Про соціальний - захист дітей війни" до 01 січня 2008 року, законодавством не було визначено механізму розрахунку підвищення пенсії дітям війни. Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік " передбачені зміни до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а саме: "дітям війни" крім тих, (на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, яка становить 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (з 01 січня 2008 року 47 грн., з 01 квітня 2008 року - 48.10 грн.. з 01 липня 2008 року - 48,20 грн., з 01 жовтня 2008 року - 49,80 грн ). Це підвищення до пенсії позивач отримує з 01 січня 2008 року по теперішній час. Враховуючи вищевикладене, представник відповідача вважає, що жодних підстав для задоволення позову немає. Крім того представник відповідача просить суд розглянути справу без його участі.

Розглянув матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що адміністративний позов підлягає  задоволенню  з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач звернувся з позовом про стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»  за період з 01.01.2009 року по теперішній час.

      Згідно довідки  УПФУ в Якимівському районі Запорізької області від 26 квітня 2010 року № 942  позивачу з 01.01.2009 року по теперішній час виплачується надбавка, як дитині війни в розмірі 49,80 грн., щомісячно.

     Щодо  заперечення представника відповідача відносно строків звернення позивача до суду з позовом про стягнення недоплаченої щомісячної державної  соціальної допомоги, суд виходить з наступного .

      З  10 березня 2010 року  спори, з приводу призначення, обчислення, здійснення перерахунку,  надання та одержання пенсійних виплат, які до цього розглядалися в порядку адміністративного судочинства, де строк  позовної давності обмежувався одним роком, тепер  розглядаються в порядку цивільного судочинства.

     Відповідно до ст. 256 ЦК України  позовна давність – це строк, у межах  якого  особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

    Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

    Відповідно до ч.2 ст.46 КУпАП  «Про загальнообов»язкове  державне пенсійне страхування «нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком  з нарахуванням компенсації втрати частини доходів». В  даних спірних відносинах, підвищення до пенсії не було нараховано пенсійним фондом.

     Таким чином,  суд вважає, що строк  звернення позивача до суду не пропущений і підстав для відмови немає.

    Щодо вимог позивача про зобов’язання органів ПФУ в Якимівському районі  нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни» .     У відповідності до ст.54 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» викладено в наступній редакції : « установити в 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних і демографічних груп населення в розмірах, що діяли у грудні 2008 року (498 гр.). Встановити з 1 листопада 2009 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність - 573 гривні.Розміри державних соціальних гарантій на 2009 р., що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами КМУ України».

Статтею 1 Закону України  № 1646-VI від 20.10.2009 року «Про встановлення прожиткового  мінімуму та мінімальної заробітної плати» передбачено з 01.11.2009 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність  в розмірі 573 гривні.

У відповідності до  п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28 травня 2008 р. № 530 встановлено, що «Дітям війни» виплачується підвищення з 1 жовтня 2008 р. у розмірі 49,8 гр.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Київа від 15.06.2009 р. за № 2/385 визнано незаконним п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28 травня 2008 р. № 530.

При визначенні розміру підвищення вказаної категорії громадян суд виходить з положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Так, згідно зі  ст.6 Закону  «Про соціальний захист дітей війни» з 1 січня 2009 року позивачу повинна виплачуватися щомісячна державна соціальна допомога в розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком»

У відповідності зі ст.28 Закону України « Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»  мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Щодо вимог позивача по виплатам за 2010 рік, суд виходить з наступного.

Згідно ч.4 ст.46 Бюджетного Кодексу України  до прийняття закону про Державний бюджет  України на поточний бюджетний період податки, збори (обов»язкові платежі) та інші надходження справляються відповідно до закону про Державний бюджет України на попередній бюджетний період та інших нормативно-правових актів.

Згідно  ст.1 Закону України № 1646-VI від 20.10.2009 року «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» з 01.01.2010 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає 695 грн.

Згідно наданої  відповідачем довідки позивачу за період з 01.01.2010 року по теперішній час було виплачено 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а саме - 49,80 грн.

    Таким чином, в 2010 році за період з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року   позивачу повинно бути сплачено ( 625,50 грн. – 149,40 грн. = 476,10 грн.).

 Таким чином, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо виплати йому недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги з 01.01.2009 рік по день постановлення рішення, за думкою суду, підлягають  задоволенню.

При цьому суд вважає безпідставними посилання представника відповідача на відсутність коштів   для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  Крім того, Пенсійний Фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний Фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення через створені у встановленому порядку територіальні управління.

 Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування та перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного Фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на відповідне територіальне управління за місцем проживання позивача - Управління Пенсійного Фонду України в Якимівському районі Запорізької області.

Відносно посилань відповідача на відсутність законодавчо визначеного розміру мінімального розміру пенсії для здійснення розрахунку та підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України І "Про соціальний захист дітей війни"  суд  вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" при визначенні розміру 1 підвищення до пенсії за основу його нарахування береться мінімальна пенсія за віком. Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, не існує.

Непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці першому частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-ІУ, на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону, дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, передбаченої у статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Ця прогалина полягає у відсутності механізму вирахування мінімальної пенсії за віком, на 30 відсотків якої мають підвищуватися виплати дітям війни.

Тому, суд вважає, що наявність такої норми матеріального права (ч.1 ст.28 Закону N 1058-1V) та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".  

Таким чином, посилання відповідача на  відсутність встановленого на законодавчому рівні механізму визначення розміру мінімальної пенсії за віком, що застосовується при обчисленні підвищення до пенсії особам, яким встановлено статус "дитина війни", визнається судом  безпідставним, і не звільняє суб'єкта владних повноважень, а саме, Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області, діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України, і не є підставою для обмеження законних прав, встановлених ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" для цієї категорії осіб.

Нарахування щомісячного підвищення до пенсії і забезпечення його виплат в компетенції, саме Управління Пенсійного фонду України.

При цьому, в силу статті 7 Закону N 2195-1V за рахунок коштів Державного бюджету України здійснюється фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом. Право позивача на отримання підвищення до пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та  належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України "Про соціальний захист дітей війни".

Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку органи Пенсійного фонду України, і несе обов'язок по своєчасній та повній виплаті підвищення до пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов'язків ( справа "Кечко проти України", рішення від 08.11.2005року).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу надбавки до пенсії за період з  01.01.2009 року по  теперішній час (день винесення рішення) у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є протиправними і тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню .

Керуючись  ст.ст.28, ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» 1,3,6 Законом України "Про соціальний захист дітей, ст.54  Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» ,  ст.1 Закону України від 20.10.2009 року № 1646-VI «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» , ст. 256-257 ЦК України,  ст.9-11, 213-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

    Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Якимівському районі Запорізької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»  - задовольнити в повному обсязі.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду в Якимівському районі Запорізької області нарахувати ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу та стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з  01 січня 2009 року по 17 травня 2010 року  в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка виплачена у цей період.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до  апеляційного  суду  Запорізької області через Якимівський районний суд Запорізької області. Заява про апеляційне оскарження рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.    

Суддя: