Справа №156/18/21

Номер провадження 2-а/156/3/21

рядок статзвіту 140

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н ЕМ У К Р А Ї Н И

03 лютого 2021 року                                          смт Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Малюшевської І.Є.

за участю секретаря судового засідання Киці Л.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Іваничі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Іваничівського відділення поліції Горохівського відділу поліції Головного управління національної поліції України у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача Лісневського В.Г,

представник Іваничівського ВП Горохівського ВП ГУНП у Волинській області та особа, уповноважена на складення адміністративного протоколу ОСОБА_2 ,

після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:

в с т а н о в и в:

І. Короткий зміст позовних вимог

Позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що постановою поліцейського СРПП Іваничівського ВП старшого сержанта поліції Мартинюка Н.І. у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 786330 від 06.01.2021 року, його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн.

Вищевказану постанову вважає незаконною, оскільки на момент його зупинки працівниками поліції освітлювався повністю, горіли дві лампочки підсвітки номерного знаку, працівник поліції це бачив, однак незважаючи на його заперечення все одно виніс оскаржувану постанову. Вказує, що ніяких доказів, визначених ст. 251 КУпАП поліцейський, який складав оскаржувану постанову йому не надав. Таким чином, не маючи жодного доказу по справі, його, позивача, було притягнуто до відповідальності без достатніх підстав та обґрунтування. З огляду на наведене, просив суд спірну постанову скасувати.

ІІ. Позиція учасників справи

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з мотивів, викладених в позовній заяві. Зазначив, що номерний знак освітлювався повністю, так, як горіли дві лампочки підсвітки номерного знаку. Вказав, що було можливим і визначення символів номерного знака з відстані двадцяти метрів при даній підсвітці номерного знаку, що просивполісейського на місці перевірити шляхом вимірювання відстані у присутності двох свідків та складенням протоколу. Відповідач проігнорував очевидну відсутність складу адміністративного правопорушення та всупереч твердженням норм законодавства виніс постанову, оскільки він почав її заповнювати до повідомлення позивачу причини її винесення і виніс всупереч відсутності зазначеної в постанові несправності.Незрозумілі позивачу дії поліцейського свідчать про його упереджене ставлення, викликане його запереченнями проти неіснуючого правопорушення. Вважає, що ним не було вчинено ніякого адміністративного правопорушення, а накладене на нього адміністративне стягнення є безпідставним. Постанова була винесена з грубим порушенням. Жодних доказів його правопорушення, які були зафіксовані в автоматичному режимі йому надіслано не було, як і не було надано можливості з ними ознайомитися як це передбачено законодавством. Окрім того, інспектором в даній постанові не вказано про наявність будь-якого доказу про фіксування його правопорушення, а тому можна дійти висновку про те, що жодного доказу не має. Враховуючи всі обставини даної справи, вважає, що винесена постанова є незаконною, неправомірною та необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.

Представник відповідача Мартинюк Н.І. в судовому засіданні пояснив, що оскаржувану постанову було винесено законно, у зв"язку з технічною несправністю автомобіля позивача, а саме через відсутність однієї робочої лампочки над номерним знаком, що зумовило недостатню освітленість номерного знаку, та не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів. Фото та відеоматеріали з нагрудного реєстратора інспектора патрульної поліції не збереглися, оскільки ОСОБА_1 був згідний з обставинами, викладеними в оскаржуваній постанові та прийнятим рішенням по справі, про що свідчать його підписи в постанові.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою судді від 13.01.2021 року відкрито провадження по даній адміністративній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження та призначено таку до судового розгляду на 03.02.2021 року.

ІV. Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що особою, уповноваженою на складення адміністративного протоколу ОСОБА_2 06 січня 2021 року складено постанову серії БАА № 786330 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі на позивача ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що 06.01.2021 року о 17 год. 00 хв. на автодорозі сполученням смт. Іваничі-Мишів Володимир-Волинського району Волинської області  ОСОБА_1  керував автомобілем ВАЗ-2107 д.н.з.  НОМЕР_1  на якому неналежним чином підсвічувався номерний знак в темну пору доби, чим порушив п. 30.2 ПДР України, за що передбачено відповідальність ч. 6 ст. 121 КУпАП.

Зазначеною постановою на позивача  ОСОБА_1 , накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн.

V. Застосоване судом законодавство

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 статті 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційне, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п.19 статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та не чинним нормативно-правового акту чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Виходячи з вимог ст.254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст.258 цього Кодексу.

Стаття 258 КУпАП передбачає, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний на підставі досліджених доказів з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

За нормами КУпАП підтвердженням наявності чи відсутності адміністративного правопорушення є докази.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з ч.1 ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч. 3 п. 30.2 Правил дорожнього руху забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті і достатньо освітлені.

Диспозицією ч. 6 ст. 121 КУпАП передбачено, що за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, - настає адміністративна відповідальність.

Об`єктивна сторона даного правопорушення виражається у формі керування транспортним засобом, що має, зокрема, несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації (формальний склад).

VІ. Висновок суду

Відповідно до ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (із змінами і доповненнями, далі по тексту - ПДР). Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

В свою чергу, частиною 1 статті 121 КУпАП визначено адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

За приписами статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Разом з тим, постанова про адміністративне правопорушення, винесена відповідачем  ОСОБА_2 , не може оцінюватися судом як належний та допустимий доказ в розумінні ст. 72 КАС України.

Відповідачем до суду не надано будь-яких належних та допустимих доказів вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП.

Для підтвердження порушення позивачем ОСОБА_1 , пункту п.30.2 в ПДР України відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП, мав би надати, зокрема, фото чи відеозапис події на якому чітко вбачався б факт правопорушення чи пояснення очевидців даного правопорушення. Проте, будь-яких доказів, що свідчили б про вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП, крім оскаржуваної постанови, відповідачем не надано. За таких обставин, що оскаржувана постанова не дає суду підстав зробити висновок про те, що позивач вчинив правопорушення передбачене ч. 6 ст. 121 КУпАП, в даному випадку відповідачем не було надіслано відзив на позовну заяву та не було долучено будь-яких інших доказів, на підтвердження викладених у постанові обставин притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Суд вважає, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем порушень правил дорожнього руху, оскільки в матеріалах справи відсутні документи та матеріали, які б могли бути визнані судом як докази про їх вчинення.

В своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів: п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р.; п. 75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р.; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохін проти України» від 15.02.2013р.

Водночас, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути доказом вчинення особою правопорушення. Вона є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому має передувати фіксування цього правопорушення. Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Вищезазначене твердження узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 23 жовтня 2019 року у справі №357/10134/17.

Отже суд приходить до висновку, що постанова винесена без достатніх підстав, що вказують на наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення та без встановлення дійсних обставин справи, що виключає її законність.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що вина у адміністративному правопорушенні, передбаченому ч. 6 ст. 121 КУпАП, може бути виражена як у формі умислу, так і у формі необережності, а адміністративне стягнення за ч. 6 ст. 121 КУпАП накладається, серед іншого, саме за керування водієм транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком.

Таким чином, встановлені по справі обставини та досліджені судом докази у їх сукупності свідчать про необґрунтованість притягнення позивача ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121 КУпАП, оскаржувана постанова є такою, що не відповідає закону, оскільки судом не встановлено з яких саме міркувань виходив інспектор поліції, яким чином давав оцінку та досліджував обставини, на підставі яких прийшов до висновку та виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, притягнувши позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Згідно ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають до задоволення, оскільки відповідачем не надано належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення в той час, як у ст. 62 Конституції України зазначено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, адже відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на встановлені судом обставини, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи відсутність достатніх та належних доказів на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, прийнятим без повного та всебічного зясування усіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню, а справа закриттю.

VII. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Іваничівського ВП Горохівського ВП ГУНП у Волинській області на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 12, 241-246, 250, 286, 295 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), мешканця: АДРЕСА_1 до Іваничівського відділення поліції Горохівського відділу поліції Головного управління національної поліції України у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -  задовольнити повністю.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАА №786330 від 06.01.2021 року, винесену поліцейським СРПП Іваничівського ВП старшого сержанта поліції Мартинюка Назара Ігоровича про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 6 ст.121 КУпАП - скасувати, а провадження по справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Іваничівського ВП Горохівського ВП ГУНП у Волинській області на користь ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Іваничівський районний суд Волинської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 04 лютого 2021 року.

Суддя    І.Є. Малюшевська