Справа № 761/18647/20

                                                                       Провадження №2/369/2876/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2021                                                                 м. Київ

       Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі судді Янченка А.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В:

23.06.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва із позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пірхи Ірини Сергіївни, ОСОБА_2 про оскарження нотаріальної дії.

23.06.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва із заявою про забезпечення позову, однак рішення по вказаній заяві прийнято не було.

03.07.2020 року суддею Шевченківського районного суду міста Києва Юзьковою О.Л. було постановлено ухвалу про передачу позовної заяви ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пірхи Ірини Сергіївни, ОСОБА_2 про оскарження нотаріальної дії, справа 761/18647/20 (провадження 2/761/6369/2020) до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

03.02.2021 року до канцелярії Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла справа 761/18647/20 (провадження 2/761/6369/2020) разом із заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 від 23.06.2020 року.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судову справу 761/18647/20 (провадження 2/369/2876/21) разом із заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 від 23.06.2020 року було передано на розгляд судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченку А.В.

З заяви про забезпечення позову вбачається, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пірхи Ірини Сергіївни, ОСОБА_2 про оскарження нотаріальної дії, а саме: визнати протиправними дії щодо нотаріального посвідчення договору дарування, серія та номер: 2659, виданий 15.11.2019 року відповідно до якого ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3222481202:02:005:0083, площа 0,15 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки ОСОБА_1 в своїй заяві вказав, що має підстави побоюватись, що відповідач може вжити заходів щодо відчуження майна, що ускладнить або навіть зробить неможливим його витребування із чужого незаконного володіння, адже відбулася зміна власника майна на підставі договорів дарування, серія та номер: 2659 та 2660, виданих 15.11.2019 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пірхи І.С., які ОСОБА_1 не укладав та будь-яке відчуження свого майна не здійснював, через що просив суд задовольнити заяву та забезпечити позов шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку, кадастровий номер 3222481202:02:005:0083, площа 0,15 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною її відчуження

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч.ч. 1, 6 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову слід залишити без задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

При цьому цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

У відповідності до ч. 1 ст. 149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК заходів забезпечення позову. Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов`язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Крім того, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.

Згідно з ч.1 ст. 1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову.

В заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначив, що має підстави побоюватись, що другий відповідач може вжити заходів щодо відчуження майна, що ускладнить або навіть зробить неможливим його витребування із чужого незаконного володіння, але ніяких об`єктивних даний щодо вжиття другим відповідачем заходів щодо відчуження спірного майна суду надано не було.

Таким чином, з наведених обставин не вбачається намагання другого відповідача створити умови, при яких ефективний захист та поновлення права власності на спірне майно було б ускладнене, а виконання рішення суду унеможливлено.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого королівства") положення статті 1 Першого протоколу містять три окремих правила, які не застосовуються окремо: перше правило проголошує принцип мирного володіння майном, друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у власність правомірним, третє правило визнає за державами контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Також, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання в право власності принципу правомірного та допустимого втручання, слід оцінити, чи є захід законним, чи переслідує втручання суспільний інтерес, чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям.

Однак лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість, щодо створення умов, при яких ефективний захист та поновлення права власності на спірну земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , буде ускладнено, а виконання рішення суду унеможливлено, без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження доказами, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Зважаючи, що забезпечення позову допускається, за умови, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а заявником таких доказів не надано, суд вважає необхідним в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Додатково суд враховує, що заходи забезпечення позову повинні мати належну мету усунення неможливості або утруднення виконання судового рішення. Позивач, посилаючись на ризик відчуження майна, не зазначає конкретних дій, які вчиняються для відчуження спірної ділянки другим відповідачем на користь третіх осіб. Заборона вчинення будь-яких дій, щодо вищевказаної земельної ділянки є надмірним втручанням в права другого відповідача та не відповідає вищезазначеній меті.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

За таких умов, суд приходить до обґрунтованого висновку про відсутність підстав та ризиків, визначених ст.149 ЦПК України, для забезпечення позову.

Керуючись статтями 149-153, 260 ЦПК України,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Копію ухвали невідкладно направити заявнику.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому ч. 2 ст. 261 ЦПК України.

Ухвалу підписано 04.02.2021 року

Суддя                                                                                А.В. Янченко