ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

03 лютого 2021 року м. Херсон

Єдиний унікальний номер справи: 661/2976/20

Номер провадження: 22-ц/819/195/21

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:

головуючого – Радченка С.В.,

суддів:  Вейтас І.В., Семиженка Г.В.,

секретар Литвиненко В.О.

учасники справи:

представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) – адвокат Логвіновська А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 25 жовтня 2019 року, ухваленого під головуванням судді судді Заславець Н.В., у справі за первісним позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції

У вересні 2015 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із позовом. Позовна заява мотивована тим, що 20 грудня 2007 року між АТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 14 000,00 дол. США, які зобов`язалася повернути у строк до 20 грудня 2012 року та сплатити проценти за користування кредитом та комісією. 17 січня 2013 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору, якою погоджено, що кредитні кошти надано строком з 20 грудня 2007 року по 20 грудня 2027 року у розмірі 21 557,36 дол. США, з яких: 14 000,00 дол. США - на споживчі цілі, 7 557,36 дол. США - на сплату страхових платежів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,09 % на місяць на суму залишку заборгованості, за оплату винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2 % у момент надання кредиту, щомісяця у період сплати у розмірі 0,2 % від суми виданого кредиту, проценти за дострокове погашення кредиту відповідно до пункту 3.10 договору, та винагороди за проведення додаткового моніторингу. Щомісячний платіж з  17 січня 2013 року змінено на 291,97 дол. США, що складається із заборгованості по кредиту, процентах, винагороді, комісії. З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором 17 січня 2013 року між АТ КБ «ПриватБанк» і   ОСОБА_2  було укладено договір поруки, згідно з яким остання поручилася перед кредитором за належне виконання   ОСОБА_1  зобов`язань за кредитним договором від 20 грудня 2007 року.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором від 20 грудня 2007 року станом на 03 серпня 2015 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 26 205,39 дол. США, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 18 968,65 дол. США, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 2 360,26 дол. США, заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 393,30 дол. США, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у розмірі 3 224,03 дол. США, штрафу (фіксована частина) у розмірі 11,84 дол. США та штрафу (процентна складова) у розмірі 1 247,31 дол. США, яку АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути солідарно з  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою до АТ КБ «Приватбанк». Зустрічна позовна заява мотивована тим, що укладений сторонами кредитний договір, заборгованість за яким просить стягнути АТ КБ «ПриватБанк», не містить істотних умов договору, зокрема: не здійснено детального розпису сукупної вартості кредиту для споживача з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням кредитного договору; не наведено графіку платежів згідно зі строковістю, зазначеною у договорі (щомісяця), у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості усіх супутніх послуг із зазначенням сукупної вартості кредиту за кожним платіжним періодом; не зазначено вид і предмет кожної супутньої послуги з обґрунтуванням їх вартості; не зазначено реальну процентну ставку; не визначено та не вказано абсолютне значення подорожчання кредиту в грошовому вигляді, шляхом підсумовування всіх платежів здійснених споживачем на користь банку та третіх осіб; не зазначено попередження позичальника про настання валютних ризиків; не зазначено про умови відкриття, ведення та закриття банківського рахунку, тарифи та про всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв`язку з отриманням кредиту, його обслуговуванням та погашенням; не зазначено строку дії кредитного договору; не зазначено порядок припинення дії кредитного договору; не зазначено про дострокове розірвання кредитного договору; не зазначено відповідальності кредитора при порушенні умов договору, щодо повернення та зарахування кредиту; не зазначено застереження щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення; перед укладенням кредитного та іпотечного договорів банком не оприлюднено інформацію про кредитування, умови виникнення іпотечного боргу; не зазначено положення про інфляційне застереження та не узгоджено домовленості про розрахунки індексації щодо збереження реальної вартості предмету іпотеки, що в свою чергу свідчить про недосягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору, у зв`язку з чим є підстави для визнання додаткової угоди до кредитного договору недійсною.

На підставі вказаного ОСОБА_1 просила суд визнати порушеним її право як споживача фінансових послуг банку та визнати недійсним кредитний договір від 20 грудня 2007 року, укладений між нею та АТ КБ «Приватбанк».

Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 25 жовтня 2019 року у задоволенні первісного та зустрічного позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні первісних та зустрічних позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що сторонами при укладенні оспорюваного кредитного договору не було погоджено усіх істотних умов цього договору, тому він є неукладеним. Оскільки кредитний договір є неукладеним, а банком не заявлено вимог про повернення безпідставно отриманого майна, то відсутні підстави для задоволення позову банку, як і підстав для задоволення зустрічного позову, так як неукладений правочин не може бути визнаний недійсним.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи осіб, які подали апеляційну скаргу

 Не погоджуючись з рішенням суду АТ КБ «Приват Банк» подало апеляційну скаргу в якій просить рішення суду в частині вирішення первісних позовних вимог скасувати і ухвалити у цій частині нове судове рішення про задоволення позову та змінити судове рішення в частині мотивів відмови у задоволенні зустрічного позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення вимог процесуального законодавства. Посилається на те, що суд першої інстанції належним чином не дослідив докази та обставини по справі, ухвалив рішення без застосування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 307/1714/16-ц від 11 квітня 2019 року у справі № 546/1274/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Зазначає про те, що судом не було враховано, що не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання. Так, боржник не заперечує отримання кредитних коштів за оспорюваним договором та часткове виконання його умов шляхом внесення коштів на погашення кредитної заборгованості. При цьому сторонами при укладенні кредитного договору були погоджені усі істотні умови цього договору. Крім того, позивачем за первісним позовом були надані суду належні і достатні докази на підтвердження своїх вимог щодо наявності непогашеної заборгованості за кредитним договором. Також, суди, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, безпідставно не задовольнили клопотання банку про застосування до цих вимог наслідків спливу позовної давності.

Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційну скаргу

Заперечень на апеляційну скаргу від учасників справи не надходило.

Встановлені судом обставини справи

20.12.2007 року ЗАТ КБ «Приватбанк» (правонаступник АТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_1 підписали кредитний договір № HEC0GA0000000810, згідно умов якого банк зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти на строк з 20.12.2007 р. по 20.12.2012 р. включно в розмірі - 14 000,00 доларів США на споживчі цілі; - 850,00 доларів США - на сплату страхових платежів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2,00 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20 % від суми наданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотки за дострокове погашення кредит згідно з п. 3.10. даного договору та винагороди за проведення додаткового фінансового моніторингу згідно п. 6.2. даного договору. Періодом сплати вважається період з 13 по 20 число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надати банку кошти (щомісячний платіж) у розмірі 333,75 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії (т. 1 а.с. 12-14).

В якості забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за вказаним кредитним договором, 20.12.2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, згідно умов якого іпотекодавець передала іпотекодержателю в іпотеку належне їй нерухоме майно, а саме: житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 101 000,00 грн (т. 1 а.с.35-39).

05.03.2009 року між банком та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду б/н до кредитного договору № HEC0GA0000000810 від 20.12.2007 року, згідно якої п. 7.1. кредитного договору викладено в новій редакції: кредитні кошти надано у строк з 20.12.2007 року по 20.12.2027 року включно, у розмірі 14000,00 доларів США на споживчі цілі, 850,00 доларів США на сплату страхових платежів, зі сплатою відсотків за користування кредитом 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2 % у момент надання кредиту, щомісяця у період сплати у розмірі 0,2 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,2 % від суми виданого кредиту щомісяця у період сплати, винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно п. 6.2. кредитного договору. Щомісяця починаючи з наступного місяця в період сплати позичальник повинен надати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 190,55 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди (т. 4 а.с. 76).

13.10.2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до кредитного договору, відповідно до якої суму заборгованості, що виникла з дати надання кредиту до дати підписання цієї угоди зменшено на 2916,11 доларів США, а саме: відсотки у розмірі 0 доларів США, комісія у розмірі 0 доларів США, пеня у розмірі 2916,11 доларів США; у разі порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених у графіку погашення кредиту (додаток1 до даної угоди) понад 31 день позичальник сплачує банку штраф у розмірі 2916,11 доларів США.

Пункт 7.1. Кредитного договору викладено в новій редакції за якою кредитні кошти надано у розмірі 19705,62 долари США з яких 14 000,00 доларів США на споживчі цілі, 5705,62 долари США на сплату страхових платежів, зі сплатою відсотків за користування кредитом 1,09 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, за оплату винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2 % у момент надання кредиту, щомісяця у період сплати у розмірі 0,2 % від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту відповідно до п. 3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно п. 6.2. кредитного договору. Періодом сплати вважається період з 13 по 20 число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку:

- щомісяця в період сплати, починаючи з 05.10.2011 року позичальник повинен надати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 263,17 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії. Погашення заборгованості здійснюється згідно Графіку погашення кредиту (Додатку № 1) (т. 4 а.с. 68-74).

Згідно додаткової угоди № 2 від 17.01.2013 року до кредитного договору, укладеної між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 , суму заборгованості, яка виникла з дати надання кредиту зменшено на 2454,21 доларів США, а саме: відсотки у розмірі 0 доларів США, комісія у розмірі 0 доларів США, пеня у розмірі 2454,21 доларів США; у разі порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених у графіку погашення кредиту (додаток1 до даної угоди) понад 31 день позичальник сплачує банку штраф у розмірі 2454,21 доларів США. Пункт 7.1. Кредитного договору викладено в новій редакції: кредитні кошти надаються у розмірі 21 557,36 долари США з яких: 14 000,00 доларів США - на споживчі цілі, 7557,36 долари США - на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,09 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2 % у момент надання кредиту, щомісяця у період сплати у розмірі 0,2 % від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту відповідно до п. 3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу. Періодом сплати вважається період з 13 по 20 число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку:

- щомісяця в період сплати, починаючи з 17.01.2013 року позичальник повинен надати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 291,97 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії. Погашення заборгованості здійснюється згідно Графіку погашення кредиту (Додатку № 1) (т. 1 а.с. 43-45).

17.01.2013 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно до умов остання взяла на себе зобов`язання поручителя на виконання ОСОБА_3 зобов`язань за кредитним договором № HEC0GA0000000810 від 20.12.2007 року, згідно якого боржнику надано кредит у розмірі 21557,36 доларів у строк з 20.12.2007 року по 20.12.2027 року включно зі сплатою відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків (т. 1 а.с. 15).

Відповідно до висновку експерта № 17-445 судової економічної експертизи, складеного 14.08.2018 року Херсонським відділенням ОНДІСЕ МЮ України, по першому питанню: Проведеними дослідженнями щодо розрахунку реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту за Кредитним договором № HEC0GA0000000810 від 20.12.2007 встановлено, що за умовами Кредитного договору, (річна процентна ставка 11,04%, метод нарахування «факт/360», щомісячний ануїтетний платіж - 333,75 дол. США, період кредитування 60 місяців), на момент його укладення (на 20.12.2007): 1) реальна процентна ставка становить 19,60%, що не співпадає з даними Банку у розмірі 15,51%; 2) абсолютне значення подорожчання кредиту становить 6 901,20 дол. США, у т.ч.: - 4 351,20 - проценти за користування кредитом; - 1 680,00 - щомісячна винагорода за надання фінансового інструменту; - 280,00 - разова винагорода за надання фінансового інструменту; - 70,00 - особисте страхування; - 100,00 - страхування нерухомого майна; - 400,00 - витрати по оформленню договору купівлі-продажу у нотаріуса; - 20,00 витрати по оформленню договору іпотеки у нотаріуса. У гривневому еквіваленті абсолютне значення подорожчання кредиту за офіційним курсом НБУ становить:  на 20.12.2007 - 34 851,06 грн (6901,20 дол. США * 5,05000 грн за 1 долар США); на 28.09.2016 - 178 254,37 грн. (6901,20 дол. США * 25,829474 грн. за 1 долар США).

Провести співставлення абсолютного значення подорожчання кредиту за розрахунком експерта з даними Банку не видається за можливе, оскільки, абсолютне значення подорожчання кредиту з урахуванням вартості всіх супутніх послуг на користь банку (зокрема, разової та щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту) та третіх осіб (страхових платежів, послуг нотаріуса) у Кредитному договорі № HEC0GA0000000810 від 20.12.2007 та Додатку № 1 до нього не зазначено, що не відповідає вимогам п.4 статті 11 Закону України №1023 «Про захист прав споживачів» та п.п. 3.1. - 3.3,, розділу 3 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджені Постановою Правління НБУ № 168 від 10.05.2007 року.

По другому питанню:

Проведеними дослідженнями в обсязі наданих документів документально підтверджується первинними документами (а саме, Заявою на видачу готівки № 1 від 20.12.2007 р.) згідно з положенням п.п. 4.6., 4.8. Постанови Правління НБУ від 18.06.2003 р.№254 «Про затвердження «Положення про організацію операційної діяльності в банках України» та п.4, п.5 глави 3 розділу III Постанови Правління НБУ від 14.08.2003 р. №337 «Про затвердження Інструкції про касові операції в банках України», видача ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитних коштів в сумі 14000,00 доларів США, згідно з умовами п. 7.1. Договору про надання споживчого кредиту № HEC0GA0000000810 від 20.12.2007 р., та їх отримання від банку позичальником ОСОБА_3 .

Видача ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитних коштів в сумі 850,00 доларів США на сплату страхових платежів, згідно з умовами п. 7,1. Договору про надання споживчого кредиту № HEC0GA0000000810 від 20.12.2007 р., та їх отримання від банку позичальником ОСОБА_3 , в обсязі наданих документів документально не підтверджується, оскільки в наданих на дослідження матеріалах відсутні підтверджуючи первинні видаткові касові документи на зазначену суму та у виписці по рахунку № НОМЕР_1 (USD) ОСОБА_3 видача кредиту у сумі 850,00 доларів США не відображено.

По третьому питанню:

Таким чином, проведеними дослідженнями в обсязі наданих документів не видається за можливе визначити, чи відповідає наданий Банком розрахунок заборгованості за кредитним договором № HEC0GA0000000810 від 20.12.2007 року, з урахуванням положень додаткової угоди №2 від 17.01.2013 року умовам цього договору, в тому числі розмір заборгованості за користування кредитом, розмір пені, штрафів за несвоєчасне виконання зобов`язань за кредитним договором, розмір комісії за користування кредитними коштами станом на 03.08.2015 року з урахуванням сплачених позичальником коштів, оскільки на дослідження не були надані: первинні платіжні документи, що підтверджують сплату Позичальником заборгованості по кредиту, простроченої заборгованості по кредиту, нарахованих відсотків, комісії, штрафів, пені відповідно до умов Кредитного договору № HEC0GA0000000810 від 20.12.2007 року  та додаткових угод до нього; виписки по всім рахункам, відкритим Банком для обслуговування кредиту, у т. ч. і по зазначеному п.7.2. договору рахунку № НОМЕР_2 , із зазначенням призначень проведених платежів (нарахування/погашення боргу по кредиту, відсоткам, комісії, пені, штрафів тощо); регістри аналітичного та синтетичного бухгалтерського обліку Банку (оборотно-сальдові відомості, журнали-ордери, тощо) з детальною аналітичною розшифровкою щодо нарахування та оплати заборгованості по кредиту, відсотків, штрафів, пені, дисконтів, інших платежів, списанню сум заборгованостей за кредитним договором; внутрішні нормативні документи Банку, чинні протягом дії кредитного договору, у т.ч.; положення про кредитування фізичних осіб, внутрішні положення банку, що визначають політику з управління активами та пасивами, відповідно до яких було надано кредитні кошти за кредитним договором, та інші внутрішні положення банку, що регламентують порядок надання та обслуговування кредитів, механізм розрахунку реальної процентної ставки, методика або порядок обчислення платежів, дисконтування платежів; методологічне обґрунтування визначення валютного курсу, строків і комісій, пов`язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов`язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним; затверджені тарифні пакети на перелік послуг, які надані позичальнику банком, що застосовувалися у період надання та дії кредитного договору, що унеможливлює проведення розрахунку заборгованості за користування кредитом, розміру відсотків, комісії за користування кредитними коштами, пені, штрафів за несвоєчасне виконання зобов`язань за кредитним договором № HEC0GA0000000810 від 20.12.2007  та додаткових угод до нього (т. 4 а.с. 168-186).

Відповідачі за первісним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судове засідання до суду апеляційної інстанції не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень. Колегія суддів не приймає до уваги надіслану на адресу суду заяву адвоката Берестового Є.В. про відкладення розгляду справи, оскільки повноваження зазначеної особи не підтвердженні належними документами, а обставини, на які посилається заявник, – належними доказами.

Колегія суддів вирішила за можливе розглянути справу відповідно до положень ч.2 ст.372 ЦПК України.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним, суд першої інстанції виходив із того, що зазначений кредитний договір є неукладеним.

Колегія суддів вважає такий висновок суду помилковим з огляду на наступне.

У частині першій статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Аналіз змісту цієї норми дозволяє визначити ряд умов, за наявності яких цивільно-правовий договір можна вважати укладеним: 1) сторони повинні досягти згоди з усіх істотних умов договору; 2) сторони мають досягти такої згоди у передбаченій законом формі.

У статті 640 ЦК України встановлені додаткові критерії, за якими договір може визнаватись укладеним.

Крім вимог про узгодження сторонами істотних умов, висуваються вимоги до форми договорів або щодо виконання певних умов (дій), які становлять сам зміст цих договорів.

У першому випадку йдеться про консенсуальні договори, у другому - про реальні.

Відповідно до частини другої статті 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 цього Кодексу).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Правовідносини з надання кредиту за своєю правовою природою є договірними правовідносинами.

Отже, якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями статей 207, 640 ЦК України та уклали кредитний договір, у якому передбачили умови його виконання, то ці умови мають виконуватись і свідчать про те, що момент досягнення домовленості настав.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення, що регулюють договір позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору

Поняття позикових відносини і договору позики визначаються положеннями глави 71 ЦК України.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів          (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.        Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16.

Під час розгляду справи, судом було підтверджено отримання відповідачкою кредитних коштів у розмірі 14 000,00 дол. США та сплату останньою на погашення цієї заборгованості 22 032,78 дол. США.

За вказаних обставин, встановлених судом, вбачається, що сторони вчинили дії, визначені кредитним договором від 20 грудня 2007 року, спрямовані на виконання цього правочину, а саме АТ КБ «ПриватБанк» надало позичальнику кредитні кошти, а відповідач здійснювала погашення кредитної заборгованості.

Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції через неповне з`ясування обставин справи дійшов помилкового висновку, що кредитний договір є неукладеним, що відповідно до п.1 ч.1 ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення.

Посилання суду першої інстанції на висновок проведеної судово-економічної експертизи, як на підставу визнання кредитного договору неукладеним є необґрунтованим, оскільки вказаний висновок експертизи свідчить лише про можливість зменшення розміру кредитної заборгованості позичальника, і не може бути в силу вимог закону правовою підставою для визнання неукладеним кредитного договору.

Дослідивши матеріали цивільної справи під час повторного апеляційного розгляду, вислухавши пояснення сторін колегія суддів встановила, що перед укладенням оспорюваного договору позичальник був ознайомлений у письмовій формі про: мету кредитування; тип відсоткової ставки; сукупну вартість кредиту; строк, на який одержано кредит; варіанти його повернення, тощо, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, вказаний договір укладено за ініціативи  позичальника, при цьому останній свідомо уклав договір на зазначених у ньому умовах, на час його укладення не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому тривалий час виконував його, та приходить до висновку про відсутність підстав про визнання кредитного договору недійсним з мотивів, якими обґрунтовує свій зустрічний позов позичальник ОСОБА_1 .

Вирішуючи позовні вимоги Банку про стягнення кредитної заборгованості з відповідачів за первісним позовом колегія суддів вважає наступне.

Звертаючись до суду з позовом Банк зазначив, що загальна сума заборгованості складається із заборгованості за кредитом, за процентами за користування кредитом, заборгованості по комісії за користування кредитом, пені та штрафів.

З розрахунку заборгованості, наданого Банком на підтвердження позовних вимог вбачається, що зростання заборгованості відбувалося поступово з врахуванням несплачених відповідачкою ануїтентних платежів, складовими кожного з них, зокрема, були комісійні виплати, передбачені кредитним договором.

Відповідно до положень абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, що діяла на момент укладення спірного договору, кредитодавцю заборонялося встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як обслуговування заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Така операція відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, не відповідають змісту кредитних відносин.

Вказаний висновок узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 369/9293/15-ц, від 02 вересня 2019 року у справі № 361/7528/17, від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц та від 29.04.2020 року у справі №766/6920/17.

Таким чином, на думку колегії суддів, зазначення Банком в сумі заборгованості таких складових, як заборгованість по комісії та винагороді за надання кредитних коштів не ґрунтується на вимогах Закону, оскільки пункти кредитного договору, якими передбачені такі виплати на користь Банку є нікчемними в силу Закону.

Відповідно до висновку експерта № 17-445 судової економічної експертизи, складеного 14 серпня 2018 року Херсонським відділенням Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України видача АТ КБ «ПриватБанк» кредитних коштів у розмірі 850,00 дол. США на сплату страхових платежів згідно з умовами пункту 7.1 кредитного договору від 20 грудня 2007 року та їх отримання від банку позичальником в обсязі наданих документів документально не підтверджується, оскільки в наданих на дослідження матеріалах відсутні підтверджуючи первинні видаткові касові документи на зазначену суму та у виписці по рахунку ОСОБА_1 видача кредиту у розмірі 850,00 дол. США не відображено.

Проте, зазначена сума страхових платежів, отримання якої відповідачкою документально не підтверджено, також закладена у суму заборгованості, на яку щомісячно нараховувалися відсотки та інші платежі.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України ). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору, а саме пунктом 4.1 передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

У той самий час, згідно з пунктом 4.3 Кредитного договору передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання грошових зобов`язань по кредитному договору, процентів за користування кредитом, комісії за обслуговування.

Ураховуючи викладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Такий же висновок застосування норм матеріального права викладено в постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 року в справі № 347/1910/15-ц та в постанові Верховного Суду від 13.02.2018 року в справі №165/260/16.

Всупереч зазначених положень Закону, Банком в загальний розмір заборгованості позичальника закладені суми пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, штрафів у вигляді фіксованої частини та процентної складової. Враховуючи той факт, що інша частина заборгованості утворилася внаслідок зростання несплачених платежів, складовими частинами яких були комісії та винагороди, колегія суддів позбавлена можливості виокремити належні суми заборгованості по кредиту, процентів, одного виду пені, які підлягають стягненню з позичальника та поручителя.

Крім того, колегія суддів звертає увагу також на наступну обставину.

Згідно з пунктом 7.1.1 кредитного договору позичальник зобов`язаний сплачувати проценти та інші платежі за користування кредитом в порядку, визначеному пунктом 7.1 цього договору.

Відповідно до пункту 7.1.2 кредитного договору у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених пунктом 7.1.1 цього договору, протягом більше ніж 120 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив в останній день місяця, в якому відбулося порушенння термінів оплати на 120 календарних днів, та відповідно позичальник зобов`язаний погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання зміни строку виконання основного зобов`язання та визначили умови такої зміни.

Боржник не сплачувала кредит та відсотки за користування ним. Останній платіж здійснений 15.09.2014 року.

Протягом наступних 120 календарних днів позичальник не виконувала обов`язки, передбачені пунктами 7.1, 7.1.1 кредитного договору.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскільки строк виконання основного зобов`язання було змінено, то через 120 днів після сплати боржником останнього платежу в позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Тобто право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року в справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) міститься висновок про те, що право кредитодавця нараховувати обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Як зазначено вище, строк виконання основного зобов`язання згідно з умовами кредитного договору було змінено на 31.01.2015 року, тому після зазначеної дати банк не мав правових підстав для нарахування відсотків, а отже, і пені за несвоєчасне повернення кредиту та пені за несвоєчасне повернення відсотків, а тому такі вимоги є безпідставними.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження належного розміру заборгованості відповідачів по кредитному договору, а наявний у матеріалах справи розрахунок не може бути прийнято до уваги через те, що зазначений у ньому розмір заборгованості містить в собі складові, які не відповідають вимогам закону, частина розміру заборгованості за кредитом, відсотками та пенею була нарахована поза межами строку дії кредитного договору, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Банку, оскільки доводи позивача щодо розміру заборгованості по кредитному договору не підтверджені належними доказами, а апеляційний суд не має процесуальної можливості самостійно визначити розмір дійсної заборгованості, оскільки такі дії потребують спеціальних знань.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з мотивів викладених у цій постанові.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 25 жовтня 2019 рокускасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором та в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 04 лютого 2021 року.

Головуючий С.В. Радченко

Судді І.В. Вейтас

Г.В. Семиженко