Справа № 991/9494/20

Номер провадження 1-кп/991/84/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сікори К.О.,

суддів Гавриленко Т.Г.,

Танасевич О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Тарана А.В.,

прокурора Сидоренка В.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

його захисника адвоката Левченка І.І.,

розглянувши у місті Києві у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016000000003517 від 17 листопада 2016 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Вознесенськ Миколаївської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , до взяття під варту проживав за адресою: АДРЕСА_2 , після зміни запобіжного заходу проживає за адресою: АДРЕСА_3 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною п`ятою статті 191, частиною четвертою статті 28, частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В :

І. Історія провадження

1. У Вищому антикорупційному суді перебуває зазначене кримінальне провадження.

01 лютого 2020 року до суду надійшло клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на 60 днів.

В обґрунтування свого клопотання прокурор посилається на обґрунтованість пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною п`ятою статті 191, частиною четвертою статті 28, частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України, які кваліфікуються як нетяжкий та особливо тяжкий злочини, а також на існування ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме можливість переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та/або суду та здійснення впливу на свідків.

Прокурор зазначає, що менш суворі запобіжні заходи не є достатніми для запобігання зазначеним ним ризикам, а судовий розгляд справи не може бути завершений до спливу строку дії попередньої ухвали від 04 грудня 2020 року, якою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту у Миколаївській області, тобто за місцем проживання батьків ОСОБА_1 , строком до 05 лютого 2021 року, оскільки кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду. Щодо зміни місця домашнього арешту на місто Лозова заперечував, адже місто Лозова знаходиться у Харківській області, звідки більшість свідків у цьому кримінальному провадженні, а також обвинувачених у кримінальному провадженні № 12013220540000400 від 31 січня 2013 року, з якого було виділене це кримінальне провадження.

ІІ. Позиції учасників судового засідання

2. У судовому засіданні прокурор подане ним клопотання підтримав, просив задовольнити та продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Левченко І.І. у задоволенні клопотання прокурора просив відмовити у зв`язку з тим, що воно подане у непроцесуальний спосіб, оскільки стаття 331 Кримінального процесуального кодексу України не передбачає можливість звернення прокурора до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Захисник зазначив, що обвинувачений належним чином виконує покладені на нього ухвалою суду від 04 грудня 2020 року обов`язки та з`являється у судові засідання, а у клопотанні прокурора безпідставно зазначено, що обвинувачений продовжує переховуватися від суду.

Стосовно обов`язку здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон захисник зазначив, що обвинувачений не має можливості його виконати у зв`язку з тим, що такий паспорт не отримував, а що стосується обов`язку носити електронний засіб контролю, то це держава не змогла забезпечити обвинуваченого ОСОБА_1 цим пристроєм.

Крім того, захисник звернув увагу на те, що за вказаною у додатках до клопотання адресою орган досудового розслідування ОСОБА_1 не шукав та ні підозру, ні інші повідомлення не направляв.

У зв`язку з викладеним захисник вказав, що, на його думку, до обвинуваченого ОСОБА_1 може бути застосовано більш м`який запобіжний захід.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника та зазначив, що паспорт громадянина України він готовий здати на зберігання добровільно. Також просив змінити адресу домашнього арешту з міста Воскресенськ Миколаївської області на місто Лозова Харківській області, пояснив, що місто Лозова знаходиться від міста Харкова на відстані близько 150 км, що у свою чергу ніяким чином не може впливати на наявність ризиків, зазначених прокурором.

ІІІ. Мотиви Суду

3. Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного.

Ухвалою суду від 04 грудня 2020 року обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб змінено на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_3 .

Строк дії запобіжного заходу визначено до 05 лютого 2021 року.

Окрім цього, вказаною ухвалою суду на обвинуваченого ОСОБА_1 покладено такі обов`язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

5) носити електронний засіб контролю;

6) утримуватися від спілкування з особами, за попередньою змовою з якими за версією сторони обвинувачення було вчинено кримінальні правопорушення, що інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_1 , а також зі свідками у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016000000003517 від 17 листопада 2016 року і № 12013220540000400 від 31 січня 2013 року.

4. Відповідно до частини другої статті 331 Кримінального процесуального кодексу України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 181 Кримінального процесуального кодексу України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Частиною шостою статті 181 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

З огляду на положення частини четвертої статті 199 Кримінального процесуального кодексу України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання особи під домашнім арештом до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Загальні підстави і порядок застосування запобіжного заходу визначені у статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, конструкція якої передбачає дослідження судом таких обставин (фактів):

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Також слід зазначити, що колегією суддів не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, наявність якої відповідно до вимог статті 194 Кримінального процесуального кодексу України має бути перевірено, оскільки в силу положень частини другої статті 42 Кримінального процесуального кодексу України ОСОБА_1 наразі перебуває у статусі обвинуваченого і оцінку обґрунтованості підозри щодо нього раніше надавали слідчі судді Печерського районного суду міста Києва, Шевченківського районного суду міста Києва, Вищого антикорупційного суду.

Разом з тим, враховуючи вимоги частини третьої статті 199 Кримінального процесуального кодексу України, клопотання про продовження запобіжного заходу, крім загальних відомостей, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

5. В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати ризики, що визначені у частині першій статті 177 Кримінального процесуального кодексу України:

- ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду;

- ризик впливу на свідків.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити.

Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу, в тому числі його продовження, ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.

Зокрема, доказами на обґрунтування ризиків, заявлених прокурором, можуть бути: незаконний вплив на свідка, підтверджений документально; документи, підтверджуючі, що підозрюваний вчиняв подібні дії у минулому, показання свідків, дані про особу, підтверджуючі його протиправну поведінку; інформація про притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності, інформація про кримінальні зв`язки особи; докази того, що особа вчиняє якісь конкретні дії, направлені на створення перешкод правосуддю, тощо.

Ризик переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду

6. Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, суд вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні як і на час застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, так і зараз не довела наявність підстав вважати, що існує ризик того, що обвинувачений ОСОБА_1 зможе переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, з огляду на таке.

В обґрунтування ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від досудового слідства та /або суду прокурор посилається на:

(1) інші учасники злочинної організації, знайомі ОСОБА_1 , переховуються за межами України, тому ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, матиме можливість узгоджувати з ними свої та їх дії, показання, чим перешкоджати встановленню обставин кримінального провадження та приховати вчинені злочинною організацією кримінальні правопорушення, у тому числі шляхом вчинення нових злочинів;

(2) ОСОБА_1 , у тому числі за допомогою інших учасників злочинної організації, матиме можливість незаконно перетнути кордон України, так як контроль за державним кордоном на сході країни частково відсутній;

(3) інші члени злочинної організації, які на даний час переховуються від слідства та суду, займають вищі ланки у їх структурі, аніж ОСОБА_1 , і потенційне бажання ОСОБА_1 співпрацювати зі слідством, а також ймовірність доведення в суді висунутого йому обвинувачення може спонукати інших учасників у сприянні йому переховування від слідства та суду.

Дійсно, злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , є особливо тяжким (передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років), особливо тяжким корупційним (передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років) та нетяжким злочином (передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 2 до 5 років), відповідно. Звільнення від кримінальної відповідальності чи звільнення від відбування покарання з випробуванням за вчинення одного з цих злочинів Кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено.

Проте наведені вище твердження прокурора мають абстрактний характер і являють собою нічим не підтверджені припущення. Так, прокурором всупереч положенням частини п`ятої статті 132, частини третьої статті 199 Кримінального процесуального кодексу України не надано доказів, які б підтверджували, що ризик переховування взагалі існує і не зменшився.

Водночас, ризик втечі має оцінюватись судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, місцем проживання, родом занять, майновим станом і сімейними зв`язками.

При обранні відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту судом встановлено, що ОСОБА_1 раніше не судимий та має дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також батьків похилого віку - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Захисником надано у матеріали сплати банківські квитанції, що підтверджують сплату ОСОБА_1 аліментів у грудні 2019 року та у січні 2020 року, а також довідку за підписом ОСОБА_5 , батька обвинуваченого ОСОБА_1 , про те, що він є власником об`єкта нерухомості та надає свою згоду на проживання ОСОБА_1 у ньому строком на 2 роки (том № 2 а.с. 73, 76, 77-79, 80-82, 83). З копії паспорта ОСОБА_5 , батька обвинуваченого ОСОБА_1 , а також свідоцтва про право власності на житло, вбачається, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , а цей об`єкт нерухомості на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Отже з огляду на міцні соціальні зв`язки колегія суддів приходить до висновку, що ризик того, що ОСОБА_1 буде переховуватись від слідства та суду є незначним.

Ризик незаконного впливу на свідків

7. Стороною обвинувачення обґрунтовується продовження існування цього ризику тим, що:

(1) на теперішній час у кримінальному провадженні встановлено причетність низки осіб до участі в злочинній організації та вчинюваних нею злочинах, ці особи знайомі обвинуваченому ОСОБА_1 ;

(2) ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, матиме можливість сприяти цим особам в ухиленні від кримінальної відповідальності, узгоджувати з ними свої та їх дії, показання, чим перешкоджати встановленню обставин кримінального провадження та приховати вчинені злочинною організацією кримінальні правопорушення, у тому числі шляхом вчинення нових злочинів;

(3) на наявність цього ризику вказує і характер вчинених ОСОБА_1 злочинів, а саме вчинення злочинів у складі структурованої злочинної організації із задіянням значної кількості фізичних та матеріальних ресурсів, тривалість їх вчинення протягом майже п`яти років, схеми вчинення злочинів із чітким розподілом ролей та функцій кожного співучасника, відкритий характер злочинних дій, стійкість сформованих злочинних намірів.

Перш за все, суд вважає за необхідне зазначити, що доводи, наведені прокурором у клопотанні, стосуються взаємовідносин обвинуваченого ОСОБА_1 з іншими членами злочинної організації, а не зі свідками.

Водночас, суд вважає обґрунтованим існування ризику незаконного впливу на свідків як у цьому кримінальному провадженні, так і у кримінальному провадженні № 12013220540000400, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31 січня 2013 року.

Оцінюючи можливість впливу на свідків колегія суддів виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша та друга статті 23, стаття 224 Кримінального процесуального кодексу України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 Кримінального процесуального кодексу України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина четверта статті 95 Кримінального процесуального кодексу України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

Разом із цим, маючи можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків, обвинувачений ОСОБА_1 знатиме як їх персональні данні, так і зміст наданих ними свідчень на стадії досудового розслідування.

Вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

З огляду на доведеність ризику незаконного впливу на свідків суд приходить до висновку про наявність підстав для продовження строку дії відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту. Наявність вказаного ризику свідчить, що менш суворий запобіжний захід може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду і руху кримінального провадження в цілому.

При вирішенні клопотання прокурора суд також враховує суспільний інтерес у швидкому, повному і об`єктивному судовому розгляді цього кримінального провадження, яке можливе за умов нівелювання ризиків. За таких обставин необхідним є саме цілодобовий домашній арешт. Особисте зобов`язання або домашній арешт в певний період доби в світлі конкретних обставин цього кримінального провадження не є спроможними забезпечити виконання завдань кримінального провадження і нівелювати його ризики в силу відсутності достатніх для даного етапу судового провадження стримуючих приписів.

Щодо інших питань, які впливають на вирішення питання про продовження дії запобіжного заходу

8. Відповідно до частин першої та другої статті 181 Кримінального процесуального кодексу України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

З урахуванням обставин, встановлених в ході розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу, колегія суддів приходить до висновку, що застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту є достатнім для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання існуючому ризику, є пропорційним, співмірним та таким, що не становить надмірний тягар, а також не суперечитиме вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

З огляду на положення частини 6 статті 181 Кримінального процесуального кодексу України строк дії ухвали про тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під домашнім арештом визначається до 04 квітня 2021 року.

При визначенні адреси, за якою обвинувачений ОСОБА_1 має перебувати відповідно до правил застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, суд вважає за необхідне залишити без змін обов`язок перебування обвинуваченого ОСОБА_1 під час застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_3 .

Щодо продовження дії обов`язків, визначених ухвалою суду від 04 грудня 2020 року

9. Частиною п`ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України визначено перелік обов`язків, які можуть бути покладені судом на обвинуваченого за умови доведення прокурором необхідності їх покладення.

Покладення таких обов`язків необхідне для забезпечення дієвості запобіжного заходу та запобігання існуючим ризикам.

Заслухавши думку учасників судового засідання, проаналізувавши доводи клопотання прокурора та доданих до нього документів, колегія суддів приходить до висновку про необхідність продовження до 04 квітня 2021 року строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ухвалою Вищого антикорупційного суду від 04 грудня 2020 року, а саме:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

5) носити електронний засіб контролю;

6) утримуватися від спілкування з особами, за попередньою змовою з якими за версією сторони обвинувачення було вчинено кримінальні правопорушення, що інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_1 , а також зі свідками у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016000000003517 від 17 листопада 2016 року і № 12013220540000400 від 31 січня 2013 року.

Покладення на обвинуваченого наведених вище обов`язків, на думку суду, є релевантним встановленому під час судового засідання ризику кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 177, 178, 181, 350, 369, 372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Клопотання прокурора - задовольнити.

2. Продовжити до 04 квітня 2021 року включно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною п`ятою статті 191, частиною четвертою статті 28, частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою:

АДРЕСА_3. 3 . Продовжити до 04 квітня 2021 року включно обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії обов`язків, покладених ухвалою Вищого антикорупційного суду від 04 грудня 2020 року, а саме:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

5) носити електронний засіб контролю;

6) утримуватися від спілкування з особами, за попередньою змовою з якими за версією сторони обвинувачення було вчинено кримінальні правопорушення, що інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_1 , а також зі свідками у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016000000003517 від 17 листопада 2016 року і № 12013220540000400 від 31 січня 2013 року.

4. Копію ухвали про продовження запобіжного заходу передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ).

5. Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , що відповідно до частини п`ятої статті 181 Кримінального процесуального кодексу України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних з виконанням покладених на нього зобов`язань.

6. Направити обвинуваченому ОСОБА_1 копію ухвали негайно після її проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.

Головуючий суддя К.О. Сікора

Судді Т.Г. Гавриленко

О.В. Танасевич