УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
м. Київ, вул. Солом»янська, 2-а
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2010 року суддя судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Мацелюх П. С., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Солом’янського районного суду м. Києва від 27 січня 2010 року у справі про адміністративне правопорушення за ст. 352 Митного кодексу України відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, –
ВСТАНОВИВ:
27 січня 2010 року постановою Солом’янського районного суду м. Києва ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 352 МК України, та постановлено стягнути з нього в дохід держави 50 694 (п’ятдесят тисяч шістсот дев’яносто чотири) грн. вартості безпосереднього предмета порушення митних правил, а саме, вантажу “виноград свіжий столовий, виробник Туреччина”.
Як вбачається зі змісту постанови суду, 17 вересня 2008 року у зоні діяльності Вадул-Сіретської митниці через митний кордон України з Туреччини на автомобілі, д.н.з. НОМЕР_1, на підставі товаросупровідних документів: TIR XB 59225035, по CMR № б/н від 14 вересня 2008 року, інвойсу № 298133 від 14 вересня 2008 року, був переміщений вантаж “виноград свіжий столовий, виробник Туреччина”, загальною вагою брутто 20 900 кг., нетто – 19 000 кг., за ціною 0, 35 доларів США/кг., загальною вартістю 6 650 доларів США, що складає 32 259 грн., на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3. Згідно з копіями експортної митної декларації № 08353300ЕХ004495 від 14 вересня 2008 року та інвойсу № 298133 від 14 вересня 2008 року, отриманими від митних органів Туреччини, ціна товару становила 0, 55 доларів США/кг., а його загальна вартість – 10 450 доларів США, що складає 50 694 грн., тобто була значно вищою за вказану в інвойсі, наданому як підстава для переміщення товару через митний кордон України та його митного оформлення у Київській регіональній митниці. Зазначеними діями
__________________________________________________________
Справа № 33-753/10 Головуючий в суді першої інстанції – Зінченко С. В.
Категорія: ст. 352 МК України Доповідач – Мацелюх П.С.
ОСОБА_3 вчинив порушення митних правил, відповідальність за яке передбачена ст. 352 МК України, а саме, переміщення через митний кордон України товару з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу, як підстави для переміщення товару, документів, які містять завідомо неправдиві відомості щодо його вартості.
В апеляції, доповненнях та уточненнях до неї ОСОБА_3 вважає постанову суду незаконною у зв’язку з однобічністю та неповнотою з’ясування обставин справи, неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. На обґрунтування наведеного зазначає, що судом не враховано наступних обставин: умислу приховувати товар від митного контролю він не мав; контрактом, який є первинним документом, визначено вартість товару, яка міститься у доповненні до Специфікації та відповідає вартості, вказаній ОСОБА_3 у поданих до КРМ вантажно-митній декларації та інвойсі; митне очищення товарів для експорту, згідно з умовою поставки товару за контрактом “CIF-Київ”, відповідно до багатосторонньої угоди “ІНКОТЕРМС” в редакції 2000 року, здійснювалося турецьким підприємством-продавцем, яке подавало документи до митних органів Туреччини без відома ОСОБА_3, а отже, висновок митного органу про подання апелянтом документів, які містять завідомо неправдиві відомості щодо вартості товару, ґрунтується на припущеннях; при здійсненні митного оформлення товару ОСОБА_3 працівниками КРМ порушено встановлений законом порядок декларування митної вартості товарів та митного оформлення товарів із застосуванням вантажно-митної декларації, безпідставно визначено митну вартість товару на рівні 0, 8 доларів США/кг., а загалом на суму 73 735 грн., з якою апелянт погодився та сплатив з неї усі податки і збори в повному обсязі. На підставі викладеного, вважає, що в його діях відсутня вина, і, відповідно, склад адміністративного правопорушення, а також не заподіяно і не могло бути заподіяно шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.
Крім цього, вказує на порушення судом норм процесуального права, а саме, що протокол про порушення митних правил складено у його відсутності, процесуальні права йому не роз’яснювались та копія протоколу не вручалася, про розгляд справи апелянта повідомлено не було та справу розглянуто за його відсутності.
З наведених підстав просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Також апелянт просить поновити йому пропущений строк на апеляційне оскарження, мотивуючи пропуск неповідомленням його про складання протоколу та розгляд справи у суді.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляції, заслухавши пояснення апелянта ОСОБА_3, його захисника ОСОБА_5 та представника Київської регіональної митниці ОСОБА_6, вважаю, що апеляція підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно з ч. 5 ст. 363 МК України, у разі складення протоколу особі, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, роз’яснюються її права, передбачені ст. 366 цього кодексу.
Згідно з ч. 7 ст. 363 МК України, протокол складається у двох примірниках, один з яких вручається під розписку особі, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил.
Згідно з ч. 1 ст. 376 МК України, посадова особа митного органу, у провадженні якого знаходиться справа про порушення митних правил, може витребувати документи, необхідні для розгляду справи.
Даних вимог закону посадовими особами Київської регіональної митниці не виконано, не здійснено необхідних заходів для з’ясування всіх обставин справи, що суд не взяв до уваги.
Протокол про порушення ОСОБА_3 митних правил складався за його відсутності, та в матеріалах справи відсутні будь-які дані про вручення чи направлення другого примірника протоколу апелянту, і відповідно, роз’яснення ОСОБА_3 передбачених ст. ст. 363, 366 МК України прав.
Зазначена у поданих ОСОБА_3 вантажно-митній декларації та інвойсі ціна товару 0, 35 доларів США/кг. та умова поставки “CIF-Київ” відповідають встановленим договором № 09/08 від 24 травня 2008 року і містяться, відповідно, у доповненні до специфікації до даного договору № 1 від 15 серпня 2008 року та самому договорі, який, як слушно зазначає апелянт, є первинним документом.
Висновок про вартість відправленого на адресу ОСОБА_3 товару та його відправку за умовою поставки “FOB-ALASEHIR” Київською регіональною митницею зроблено на підставі лише копій поданих відправником вантажно-митної декларації та інвойсу, одержаних від митних органів Туреччини. Разом з тим, зазначені документи подані мовою оригіналу, та посадовими особами КРМ не витребувано їх перекладу, що позбавляє суд можливості належним чином перевірити реквізити документів, умови поставки та ідентифікаційні ознаки товару.
Крім цього, як вірно зазначає апелянт, згідно з багатосторонньою угодою “ІНКОТЕРМС” в редакції 2000 року, обов’язок митного очищення товару для експорту покладається на продавця. Враховуючи зазначене, а також пояснення ОСОБА_3 про те, що зазначена відправником в поданих до митних органів Туреччини документах вартість товару 0, 55 доларів США/кг. не відповідає умовам контракту, та йому про це відомо не було, митним органом додатково не зібрано даних для перевірки факту обізнаності ОСОБА_3 про заявлену відправником до митних органів Туреччини вартість товару, і відповідно, наявності вини апелянта у формі умислу на внесення неправдивих даних до документів як підстави для переміщення товарів через митний кордон, яка є необхідною ознакою складу даного адміністративного правопорушення.
Також митним органом не взято до уваги, а судом – не дано оцінки – тій обставині, що ОСОБА_3 у декларації митної вартості товару вказав ціну останнього 0, 8 доларів США/кг. та загальну вартість 73 736, 72 грн., яка є значно більшою від вказаної відправником у товаросупровідних документах та з якої апелянт сплатив податки і збори в повному обсязі.
Крім зазначеного, апеляційний суд звертає увагу на невідповідність долученої до матеріалів справи копії CMR № б/н від 14 вересня 2008 року оригіналу, а саме, що пред’явлений апелянтом в судовому засіданні оригінал даного документа містить кілька відбитків “мокрих” печаток, відсутніх на копії, а тому вона не може бути належним доказом у справі.
Крім цього, органом дізнання митної служби не проведено перевірки на предмет наявності в діях ОСОБА_3 ознак злочину, передбаченого ст. 201 КК України, та не винесено постанови про порушення чи відмову в порушенні кримінальної справи.
Також суд, вірно зазначивши в мотивувальній частині постанови про сплив на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, всупереч вимогам п. 7 ст. 247 КУпАП, безпідставно вказав про “необхідність звільнити ОСОБА_3 від сплати штрафу на користь держави”, оскільки наслідком спливу строку накладення адміністративного стягнення є неможливість накладення його на особу, а не звільнення від стягнення.
З огляду на зазначене, постанова суду є незаконною, необґрунтованою і підлягає скасуванню з направленням матеріалів справи до Київської регіональної митниці для проведення додаткової перевірки. У ході додаткової перевірки посадовим особам Київської регіональної митниці належить у строк 3 місяці додатково зібрати дані для перевірки наявності вини ОСОБА_3 у формі умислу на внесення неправдивих даних до товаросупровідних документів, витребувати переклад документів, одержаних від митних органів Туреччини, українською чи російською мовами, усунути інші зазначені у постанові недоліки, і у разі повторного складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3, виконати вимоги ст. 363 МК України.
Клопотання апелянта про поновлення пропущеного ним строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, а строк – поновленню, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які дані на підтвердження відправлення ОСОБА_3 повідомлення про час і місце розгляду справи та одержання його адресатом, а тому він не був належним чином повідомлений про розгляд справи, що є поважною причиною пропуску строку.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 352, 391, 393, 395 МК України, ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, –
ПОСТАНОВИВ:
Поновити ОСОБА_3 пропущений строк на апеляційне оскарження.
Апеляцію ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову Солом’янського районного суду м. Києва від 27 січня 2010 року, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 352 МК України, та постановлено стягнути з нього 50 694 (п’ятдесят тисяч шістсот дев’яносто чотири) грн. вартості безпосереднього предмета порушення митних правил, – скасувати , а матеріали справи повернути до Київської регіональної митниці для проведення додаткової перевірки.
Постанова Апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду міста Києва П.С.Мацелюх