А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д В І Н Н И Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 травня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого: Міхасішина І.В.,
суддів: Щолокової О.В., Вавшка В.С.,
при секретарі: Зозулі Н.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 22 березня 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до державного підприємства «Літинський автобусний парк» про поновлення на роботі та стягнення коштів за час вимушеного прогулу, -
в с т а н о в и л а :
В березні 2006 року позивачі звернулися до суду з позовами до СП «ПоділляМАЗсервіс» про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 26 листопада 2009 року до участі в справі залучено ДП «Літинський автобусний парк» як відповідача (т.2 а.с. 28).
Останнім рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 22 березня 2010 року в задоволенні позовів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ДП «Літинський автобусний парк» про поновлення на роботі та стягнення коштів за час вимушеного прогулу відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Судовий збір компенсовано за рахунок держави.
В апеляційній скарзі позивачі просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення їх позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до п.1 ч.1, ч.2 ст. 40 КЗпП України трудовий договір укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за йог згодою на іншу роботу.
За змістом ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.п. 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 ст. 40 і п.п. 2 і 3 ст. 41 цього кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніше як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
Згідно з ч.1 ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п.6 ст. 36 та п.п. 1,2 і 6 ст. 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві , в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Судом встановлено, що на засіданні правління СП «ПоділляМАЗсервіс» 14.12.2005 року було прийнято рішення про проведення змін до штатного розкладу на предмет скорочення чисельності працівників в підприємстві в зв’язку із важким фінансовим станом, що склався в підприємстві, що підтверджується протоколом №2 засідання правління від 14.12.2005 року (т.1 а.с. 41).
Згідно з наказом №50-А по СП «ПоділляМАЗсервіс» від 15.12.2005 року прийнято рішення про скорочення посад касира по прийому виручки, техніка по автошинах, оператора ПММ, водія грузового автомобіля, водія наставника, начальника експлуатації, завідувача складом, економіста, бухгалтера-програміста та прийнято рішення про створення комісії по скороченню штатів (т.1 а.с. 53).
Згідно протоколу №1 комісії по скороченню штатів від 23.12.2005 року постановлено вивільнити працівників, які не користуються правом залишення на роботі відповідно до ст. 42 КЗпП України та можливе працевлаштування працівників, які не досягли пенсійного віку та попередити про вивільнення, зокрема, начальника експлуатації ОСОБА_1, завідувача складом ОСОБА_6, економіста ОСОБА_2 - 0,5 ставки, касира по прийому виручки - 0,5 ставки, техніка по автошинах – 0,25 ставки, оператора ПММ – 0,25 ставки - ОСОБА_5, бухгалтера-програміста ОСОБА_3 (т.1 а.с. 46).
Наказом №52 від 30.12.2005 року вищевказаних працівників попереджено про наступне вивільнення із займаних посад через 2 місяці відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України (т.1 а.с. 54), при цьому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовилися від підпису про ознайомлення з даним наказом, про що було складено відповідні акти (т.1 а.с. 111, 148).
Відповідно до протоколу №1 засідання профкому СП «ПоділляМАЗсервіс» від 13.01.2006 року та №2 від 31.01.2006 року профспілковий комітет розглянув подання адміністрації підприємства та надав згоду на звільнення позивачів у зв’язку із скорочення чисельності штату (т.1 а.с. 48-52, 114-115).
Відповідно до листа управління Пенсійного фонду України у Літинському районі від 29.05.2006 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 перебувають на пенсійному обліку та отримують пенсії (т.1 а.с. 116).
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, та ОСОБА_3 було звільнено з роботи 28.02.2006 року за скороченням чисельності штату (п.1 ст. 40 КЗпП України) та виплачено вихідну допомогу при звільненні, що підтверджується витягом з наказу №5 по СП «ПоділялМАЗ сервіс», та записами у трудових книжках позивачів (т.1 а.с. 8, 108, 129, 198, 212, 224).
При цьому встановлено і не заперечуються сторонами, що позивачці ОСОБА_3 адміністрацією підприємства пропонувалася робота контролера, на яку вона не погодилася.
Той факт, що відповідні вакантні посади не пропонувалися позивачам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, не є таким, що суперечить вимогам трудового законодавства, оскільки позивачі не користувалися переважним правом на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників, відповідно до ст. 42 КЗпП України, а також на час звільнення перебували на пенсійному обліку та отримували пенсію.
Наказами Міністерства транспорту та зв’язку №851 від 04.08.2006 року та №549 від 14.08.2006 року, які є діючим, прийнято рішення про реорганізацію СП «ПоділляМАЗсервіс» шляхом перетворення його в
ДП «Літинський автобусний парк» та створено комісію з питань реорганізації СП «ПоділляМАЗсервіс» (т. 1 а.с. 42,43, 58).
Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи №602808 ДП «Літинський автобусний парк» зареєстровано 09.11.2006 року та присвоєно ідентифікаційний код 14349640, а також поставлено на облік як платника податків (т.1 а.с. 275).
Доводи позивачів про те, що реєстрація ДП «Літинський автобусний парк» була здійснена лише 24.06.2008 року, що свідчить про те, що на час їх звільнення реорганізація СП «ПоділляМАЗсервіс» не проводилася, спростовуються постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23 травня 2008 року, якою зобов’язано державного реєстратора Літинської районної державної адміністрації внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації юридичної особи «Літинський автобусний парк» відповідно до свідоцтва №602808.
Дані обставини, підтверджують факт проведення реорганізації СП «ПоділляМАЗсервіс» саме у 2006 році, яка супроводжувалася скороченням чисельності або штату працівників.
Доводи позивачів про те, що Протокол №2 від 14.12.2005 року, яким затверджено прийняття рішення про проведення змін до штатного розкладу на предмет скорочення чисельності працівників в підприємстві, є незаконним, в силу того, що підписаний неповноважними особами, зокрема за відсутності представників одного із співзасновників СП «ПоділляМАЗсервіс» не приймаються судом до уваги, виходячи з наступного.
Згідно протоколу загальних зборів СП «ПоділляМАЗсервіс» від 03.12.2003 року (т.1 а.с. 79) прийнято рішення про вихід Мінського автомобільного заводу із складу СП «ПоділляМАЗсервіс», в зв’язку з чим рішення правління СП «ПоділляМАЗсервіс» від 14.12.2005 року прийнято повноважними нате особами.
Крім того, працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, яким є ДП «Літинський автобусний парк», якщо він не був переведений туди в установленому порядку.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що звільнення позивачів з підстав, встановлених п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України було здійснено відповідно до вимог чинного трудового законодавства, а тому обґрунтовано відмовив у задоволенні позову про поновлення на роботі в ДП «Літинський автобусний парк» та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Рішення суду є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Враховуючи наведене, керуючись, ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Літинського районного суду Вінницької області від 22 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
З оригіналом вірно: