А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д В І Н Н И Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 травня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого: Міхасішина І.В.,
суддів: Щолокової О.В., Вавшка В.С.
при секретарі: Зозулі Н.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 03 березня 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Ладижинської міської ради Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача – Ладижинське міське комунальне підприємство «Добробут» про зобов’язання укладення договору оренди комунального майна, -
в с т а н о в и л а :
В січні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ладижинської міської ради, про зобов’язання відповідача укласти договір оренди майна нежитлового приміщення площею 39,3 кв.м., яке розташоване на другому поверсі в будинку АДРЕСА_1 і яке знаходиться на балансі Ладижинського міського комунального підприємства «Добробут», на умовах, визначених в проекті договору, направленого на адресу Ладижинської міської ради 03.06.2009 року.
Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 21 січня 2010 року до участі в справі залучено Ладижинське МКП «Добробут» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача.
Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 03 березня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення
суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Судом встановлено, що 19.07.2006 року між ОСОБА_1 та МКП «Добробут» був укладений договір оренди нежилого приміщення площею 39,30 кв.м. на другому поверсі будинку АДРЕСА_1 Вінницької області, строк дії якого закінчився 01.01.2008 року.
Дані обставини встановлені рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 04.08.2008 року та рішенням апеляційного суду Вінницької області від 29.10.2008 року, а тому є такими, що не підлягають доказуванню.
Вищезазначеними судовими рішеннями ОСОБА_1 зобов’язано звільнити спірне нежиле приміщення та стягнуто заборгованість з орендної плати в розмірі 1921,16 грн.
Позивач 05.06.2008 року, 12.12.2008 року, 17.04.2009 року направив на адресу Ладижинської міської ради заяви щодо продовження договору оренди або укладення нового договору оренди приміщення АДРЕСА_1 в м. Ладижин, посилаючись на ст. 6 Закону України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки», ст. 17 Закону України «Про культуру», рішення №144 6 сесії 5 скликання Ладижинської міської ради від 17.10.2006 року та Постанову Верховної Ради України «Про деякі невідкладні заходи щодо підтримки закладів культури в період економічної кризи» від 05.03.2009 року.
27.06.2008 року за №2-23-1899, 14.05.2009 року за №9-08-Л-3451 та 18.06.2009 року за №9-08-Л-442-1 виконавчим комітетом Ладижинської міської ради ОСОБА_1 було надано відповідь про те, що договір оренди спірного нежилого приміщення з позивачем розірвано, та з початку 2008 року і по даний час дане приміщення ним займається незаконно, в зв’язку з чим відмовлено в укладені нового договору оренди.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцями цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном.
Нормами вищевказаного закону визначені порядок укладання, істотні умови, розмір орендної плати договору оренди, згідно яких, надання дозволу щодо укладення договору оренди або відмову в укладенні такого договору є компетенцією органів, уповноважених управляти майном, яке перебуває в комунальній власності.
Таким чином, надання погодження на укладення договору оренди є правом, а не обов’язком Ладижинської міської ради, як органу місцевого самоврядування у власності якого перебуває спірне приміщення.
При цьому, посилання ОСОБА_1 на ст. 6 Закону України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки» як на підставу укладення договору оренди нежилого приміщення для здійснення ним своєї професійної діяльності, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вищезазначена норма не регулює укладення договору оренди нежилого приміщення.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні, та обгрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Враховуючи наведене, керуючись, ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 03 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення та з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
З оригіналом вірно: