Справа № 203/3723/20

Провадження № 2/0203/213/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2021 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в залі суду в м. Дніпрі у складі:

головуючого судді - Ханієвої Ф.М.,

за участю секретаря судового засідання - Дьоміної А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

19 жовтня 2020 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернулася ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд:

- розірвати шлюб, зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Бабушкінського районного управління юстиції 29.06.2002 року, про що у книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис під № 392, між нею та ОСОБА_2 .

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_3 зазначила, що вона перебуває у шлюбі з відповідачем з 29 червня 2002 року. За час шлюбу у них народилися син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За поясненнями позивача, сімейне життя у них з відповідачем не склалось, фактично шлюбні відносини між ними припинилися з 2018 року, хоча на даний час проживають ще разом. Як зазначила позивач, вони з відповідачем мають діаметрально різні погляди на поняття шлюбу, сімейні відносини, сімейні обов`язки, цілі та погляди на життя різняться, що унеможливлює спільне життя та побудову спільної сім`ї.

З огляду на викладене, позивач, посилаючись на положення ст.ст. 110, 112 Сімейного кодексу України, звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу.

Позивач у судове засідання не з`явилась, проте надала суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності та зазначила, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у встановлений судом строк не надав відзиву на позов. Водночас до початку судового засідання надав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності та зазначив, що визнає позовні вимоги у повному обсязі.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 09 листопада 2020 року було відкрито провадження в цивільній справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

У судове засідання 04 лютого 2021 року сторони не з`явились, проте надали суду письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності.

З урахуванням положень ч. 3 ст. 211, ч. 1 ст. 223, ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд розглянув цивільну справу за відсутності учасників справи та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 29 червня 2002 року відділом реєстрації актів громадянського стану Бабушкінського районного управління юстиції м. Дніпропетровська був зареєстрований шлюб між громадянином України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та громадянкою України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис № 392; прізвища після реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_2 , дружини - ОСОБА_3 . Це підтверджується копією свідоцтва про одруження від 29 червня 2002 року, серії НОМЕР_1 (а.с. 3).

Сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження від 08 травня 2018 року, серії НОМЕР_2 та від 30 січня 2018 року, серії НОМЕР_3 відповідно (а.с.4-5).

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу припинення шлюбних відносин та розірвання шлюбу.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року, чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються.

Сім`я є природним і основним осередком суспільства і має право на захист з боку суспільства та держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України (далі - СК України), шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно з ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно з п. 10, п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Також суд враховує і те, що згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Конвенції з прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пункті 84 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Валліанатос та інші проти Греції» від 07.11.2013 року (заяви №№ 29381/09 та 32684/09) Суд наголосив на принципах, встановлених у його практиці. Мета захисту родини у її традиційному сенсі є доволі абстрактною і для її реалізації може використовуватися широкий спектр конкретних заходів. Також, з огляду на те, що Конвенція є «живим» документом, який слід тлумачити у світлі умов сьогодення, держава при виборі засобів, покликаних забезпечувати захист сім`ї та повагу до сімейного життя, як цього вимагає стаття 8, обов`язково має брати до уваги зміни, що відбуваються у суспільстві і у ставленні до соціальних питань, цивільного стану і міжособистісних стосунків, включаючи той факт, що не існує лише одного шляху чи лише одного вибору, коли йдеться про те, як вести сімейне або приватне життя.

Крім того, у пункті 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява № 56030/07) від 12 червня 2014 року Суд наголосив на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв`язку з цим, Суд повторно наголосив, що відповідно до статті 8 Конвенції також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні.

Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в частині 1 підпункту «с», однакові права і обов`язки під час шлюбу і після його розірвання. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.

Частина 1 ст. 8 Конвенції про захист прав і основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.

Поняття «приватного та сімейного життя» Європейський суд з прав людини чітко не визначає, бо воно охоплює широкий спектр питань, серед яких, зокрема, права особи на приватний простір, право визначати своє приватне життя (рішення у справі «Пек проти Сполученого Королівства» від 28.01.2003 року, заява № 44647/98).

Відповідно до ч. 2 ст. 104 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 2 ст. 115 СК України, рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Відповідно до ч. 3 ст. 115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно зі ст. 1, ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI, судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Суд зазначає, що порядок повернення судового збору регламентований, зокрема ст. 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI та Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787.

Відповідно до ч. 3, ч. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Відповідно до п. 5, п. 10 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 року за № 650/24182, повернення судового збору (крім помилково зарахованого) здійснюється за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Заява та подання або копія судового рішення, засвідчена належним чином, подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету.

V. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

Аналіз викладених вище норм крізь призму положень Загальної декларації прав людини, Конвенції з прав людини і основоположних свобод, судової практики Європейського суду з прав людини, вказує, що шлюб носить добровільний характер, примушування жінки та чоловіка до шлюбу є неприпустимим, а рішення про розірвання шлюбу ухвалюється, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що має істотне значення.

Суд, беручи до уваги те, що причини, що спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечило б їхнім інтересам, що має істотне значення, а також те, що відповідач визнав позов та не заперечує проти його задоволення, дійшов висновку, що позов ОСОБА_3 про розірвання шлюбу підлягає задоволенню повністю.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 141, ч. 1 ст. 142 ЦПК України, а також того, що позов ОСОБА_3 задоволений повністю, відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, суд доходить висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 420,40 грн, тобто 50 відсотків судового збору, сплаченого позивачем під час подання позову, а інші 50 відсотків - підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України, тобто сплачена позивачем частина судового збору у розмірі 420,40 грн.

Суд додатково зазначає, що документ на переказ, який підтверджує зарахування судового збору до Державного бюджету України міститься в матеріалах цивільної справи № 203/3723/20, а саме: квитанція № 0.0.1871159554.1 від 16.10.2020 року на суму 840,80 грн (а.с.10). При цьому суд зазначає, що одержувачем коштів, відповідно до вказаної квитанції, є Управління Державної казначейської служби України у Центральному районі м. Дніпра, код ЄДРПОУ 37989316 (УК у Центр.р.м.Дніпра/Центр.р/22030101), тому воно і виступає органом, який має здійснити повернення сплаченого позивачем судового збору.

З огляду на викладене вище, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача частину судового збору у розмірі - 420,40 грн, а іншу частину у розмірі 420,40 грн - повернути позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 5, 7, 10-13, 19, 23, 76-81, 89, 133, 141, 142, 206, 209, 210, 213, 228, 229, 258, 259, 263-265, 274, 275, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити повністю.

Шлюб, укладений між ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ), який зареєстрований 29 червня 2002 року у відділі реєстрації актів громадянського стану Бабушкінського районного управління юстиції м. Дніпропетровська (актовий запис за № 392) - розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 420,40 грн (чотириста двадцять гривень 40 копійок).

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Центральному районі м. Дніпра (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 76; код ЄДРПОУ 37989316) повернути ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 420,40 грн (чотириста двадцять гривень 40 копійок) (квитанція № 0.0.1871159554.1 від 16.10.2020 року на суму 840,80 грн, міститься в матеріалах цивільної справи № 203/3723/20).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 04 лютого 2021 року.

Суддя Ф.М. Ханієва