"09" лютого 2021 р. Справа № 363/1276/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 лютого 2021 року                                                                          м. Вишгород

Суддя Вишгородського районного суду Київської області Лукач О.П., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Вишгородського ВП ГУ НП в Київській області про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 44-3 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

згідно протоколу про адміністративне правопорушення, серія АА № 420584 від 20 березня 2020 року, цього самого дня близько 23:15 у м. Вишгород, пр-т Шевченка, 1, ОСОБА_1 , будучи посадовою особою закладу кофейні «CREMA CFFFE» не припинили роботу закладу, здійснювала прийом відвідувачів, чим порушив вимоги пункту 2 підпункту 3 постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року, за що передбачена адміністративна відповідальність згідно із статтею 44-3 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, повідомлявся за допомогою СМС-повідомлення, яке йому доставлено 19 січня 2021 року, про що в матеріалах справи міститься відповідний текст довідки. Причини неявки суду не повідомив. Уся інформація щодо цього судового провадження міститься на сайті «Судова влада України».

У рішенні Європейського суду з прав людини від 8 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України» зазначено, що сторона яка задіяна у ході судового розгляду, зобов`язання з розумним інтервалом цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Враховуючи, що відповідно до статті 268 КУпАП присутність особи під час розгляду цієї справи не є обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу без

ОСОБА_1 , за наявними у справі матеріалами.

Згідно статті 251 КУпАП у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Належне складання протоколу про адміністративне правопорушення, який в порядку статті 251 КУпАП є одним з доказів в справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд.

Згідно статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Згідно статті 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен з`ясувати чи винна дана особа у вчиненні адміністративного правопорушення, а також всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозицією статті 44-3 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.

Вказана норма закону є бланкетною (вид норм права з точки зору рівня визначеності їх змісту. Диспозиції бланкетних норм не встановлюють певних правил поведінки, а передбачають існування інших норм, розміщених навіть в інших нормативних актах, у яких сформульовані конкретні правила поведінки), тому серед ознак, які мають бути відображені при викладенні суті даного правопорушення, обов`язковим є наведення конкретного нормативно-правового акту, яким встановлюються відповідні правила та яких така особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не дотрималася, порушивши тим самим законодавчі приписи.

Юридичний склад адміністративного правопорушення це передбачений нормами права комплекс ознак (елементів), за наявності яких певне протиправне діяння можна кваліфікувати як адміністративний проступок.

Відповідно до частини першої статті 55 ГК України суб`єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем або безпосереднім суб`єктом господарювання, що здійснює відповідну діяльність, за адресою, яка вказана в протоколі про адміністративне правопорушення, вона не є власником або директором закладу, тим більше не має доказів, що вона є найманим працівником. Відсутні докази, які б свідчили, що саме на нього покладались організаційно-адміністративні повноваження у закладу, щодо дотримання карантинних норм.

Відповідно до постанов Вишгородського районного суду Київської області від

2 квітня 2020 року та від 7 травня 2020 року, матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності відносно ОСОБА_1 поверталися для належного оформлення до Вишгородського відділу поліції ГУНП у Київській області з підстави викладених у їх мотивувальних частинах, проте 19 січня 2021 року матеріали цієї справи надійшли до суду без усунення недоліків, встановлених судом.

Виходячи з конституційного принципу поділу влади, завдань та функцій судочинства, будь-яка зміна формулювання суті правопорушення, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, не допустима і є порушенням встановленого у державі правового порядку, а також порушення права на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відсутність у протоколі про адміністративне правопорушення достатніх доказів для підтвердження факту вчинення правопорушення, позбавляють права притягнути особу до адміністративної відповідальності. Суд позбавлений права самостійно збирати докази у справі про адміністративне правопорушення. Таким чином, згідно із статтею 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Відсутність та неповнота доказів трактується на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» (рішення від 20 вересня 2016 року, заява № 926/08), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що провадження у справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 44-3 КУпАП,

Керуючись статтями 9, 44-3, 247, 280, 283, 284, 285, 287 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за статтею 44-3 КУпАП закрити з підстав, передбачених пунктом 1 статті 247 КУпАП, у зв`язку відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

       Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя                                                                                         О.П. Лукач