ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №522/676/21

Провадження №3/522/840/21

09 лютого 2021 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Іоніді К.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .

за ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси з УПП в Одеській області ДПП надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.44-3 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 05.01.2021 серії АПР18 №268894, 05.01.2021р. о 02 годині 30 хвилин за адресою: м.Одеса, вул.Пушкінська,75 зафіксовано роботу після 23 години 00 хвилин суб`єкта господарювання (ТОВ «ТРУМЕН КЛАБ» «ТРУМЕН КЛАБ») з надання послуг громадського харчування та організації дозвілля, а саме прийняття відвідувачів під адмініструванням ОСОБА_1 , чим порушено п.п.12 п.2 ПКМУ №1236 від 09.12.2020р., за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 44-3 КУпАП

ОСОБА_1 , яка була повідомлена про час та місце розгляду справи, у встановленому законом порядку, до суду не з`явилась.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення з дослідженням наявних у ній матеріалів приходжу до наступних висновків.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Частиною 1 ст. 44-3 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених “Про захист населення від інфекційних хвороб”, іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.

Згідно з ч.ч. 1,4 ст. 29 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов`язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров`я (спеціалізованих шпиталів). Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” установлено з 19 грудня 2020 р. до 28 лютого 2021 р. на території України карантин.

На період дії карантину запроваджуються обмежувальні протиепідемічні заходи, в тому числі серед іншого - робота після 23-ї та до 7-ї години, із забороною проведення розрахункових операцій після 22-ї години, суб`єктів господарювання з надання послуг громадського харчування (ресторанів, кафе, барів, закусочних, їдалень, кафетеріїв, буфетів тощо), крім діяльності з надання послуг громадського харчування із здійсненням адресної доставки замовлень та замовлень на винос і діяльності після 23-ї години 31 грудня 2020 р. до 7-ї години 1 січня 2021 р. (пп.12 п.2 постанови КМУ від 09 грудня 2020 р. № 1236).

Слід зазначити, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може вважатись самостійним, беззаперечним та достатнім доказом вчинення особою адміністративного правопорушення. Обставини викладені в ньому повинні бути перевірені іншими доказами, які б підтверджували винуватість особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Згідно зі ст.251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Однак, при вивчені матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що у них відсутні докази на підтвердження того, що на момент події ОСОБА_1 працювала адміністратором вищезазначеного закладу з надання послуг громадського харчування і була наділена організаційно-розпорядчими повноваженням з питань визначення режиму роботи закладу, тобто є суб`єктом зазначеного правопорушення.

Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що до нього додається копія паспорт громадянина України ОСОБА_1 , в той час як опис матеріалів справи про адміністративне правопорушення та самі матеріали - зазначеного документа не містять. Разом з цим в описі зазначено про наявність в матеріалах диску (без ідентифікуючих ознак). Оптичний компакт-диск дійсно міститься у матеріалах справи, проте він не опечатаний належним чином, а конверт в якому він міститься не містить будь-яких відомостей про інформацію на диску та особу, що помістила його в конверт та долучила до матеріалів. За даних обставин вказаний диск не може вважатися належним і допустимим доказом у справі. Інших доказів на підтвердження обставин зазначених у протоколі матеріали не містять.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08 липня 2020 року у справі №177/525/17.

Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням зазначених обставин, приходжу до висновку про відсутність в матеріалах достатніх даних, які б вказували на наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого  ч.1 ст. 44-3 КУпАП, а тому провадження у адміністративній справі підлягає закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 9,  10,  24,  33,  38,  221,  247,  251,  254,  268,  279, 280, 283, 284 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси.

Суддя                                                                                                            К.В. Іоніді