Справа № 203/3793/20

Провадження № 2-а/0203/5/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2021 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в залі суду в м. Дніпрі у складі:

головуючого судді - Ханієвої Ф.М.,

за участю секретаря судового засідання - Дьоміної А.Д.,

за участі:

позивача - Сербіна Б.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до лейтенанта поліції батальйону № 3 роти № 4 Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Шостака Микити Костянтиновича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

22 жовтня 2020 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до лейтенанта поліції батальйону № 3 роти № 4 Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Шостака Микити Костянтиновича (далі - відповідач-1), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії інспектора патрульної поліції роти № 4 батальйону № 3 Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області, лейтенанта поліції Шостака Микити Костянтиновича при винесенні постанови серії ЕАМ № 3103497 від 08 вересня 2020 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП;

- скасувати постанову серії ЕАМ № 3103497 від 08 вересня 2020 року, винесену інспектором патрульної поліції роти № 4 батальйону № 3 Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області лейтенантом поліції Шостаком Микитою Костянтиновичем про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 08.09.2020 року він рухався в транспортному засобі Skoda Fabia, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить його матері. Як пояснив позивач, на автошляху Н-11, рухаючись з м. Дніпра в бік м. Кривий Ріг, на так званому Криничанському посту поліції, він був зупинений співробітником патрульної поліції. Співробітник поліції не представився, на вимогу позивача показав службове посвідчення працівника патрульної поліції, видане на ім`я Шостака Микити Костянтиновича . Причиною зупинки інспектор назвав їзду в лівій смузі при вільній правій смузі, чим порушено ч. 2 ст. 122 КУпАП, розділ 10 Правил дорожнього руху (ПДР) без зазначення порушення конкретного пункту. Хоча в подальшому позивачу стало зрозуміло, що інспектор мав на увазі п. 11.2 розділу 11 ПДР «Розташування транспортних засобів на дорозі», та вимагав пред`явити документи, а саме: водійське посвідчення, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс обов`язкової цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів. При цьому, як пояснив позивач, на дорожній розв`язці, він має намір рухатися ліворуч в бік м. Кривий Ріг, а не праворуч в бік м. Києва. Тож відповідно до вимог п. 10.4 ПДР, перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині. Тобто на виконання ПДР позивач відреагував на дорожню обстановку, не порушив жодного пункту ПДР, тому інспектор зупинив його безпідставно. Як зазначив позивач, після цього інспектор безпідставно почав вимагати у нього надати йому документи для перевірки, в тому числі страховий поліс, хоча законом визначений вичерпний перелік підстав для зупинки транспортних засобів. При цьому позивач зазначив, що врешті інспектор оголосив про початок розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП, а саме порушення розділу 10 ПДР. Позивач надавав відповідачу-1 необхідні документи, але поліцейський відвертався від них. Врешті, як зазначив позивач, поліцейський вручив йому оскаржувану постанову за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Позивач, вважаючи дії відповідача-1 протиправними, звернувся до суду з адміністративним позовом, оскаржуючи постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Відповідач-1 у встановлений судом строк не надав суду відзиву на адміністративний позов.

Після залучення до участі у справі відповідача-2 - Департамент патрульної поліції Національної поліції України, відповідач-2 надав суду письмові пояснення, відповідно до яких зазначив, що вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Так, в обґрунтування своїх заперечень проти адміністративного позову відповідач-2 вказав, що оскаржувана постанова повністю відповідає вимогам Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Як зазначив відповідач-2, 08.09.2020 року поліцейським була винесена оскаржувана постанова за ч. 1 ст. 126 КУпАП про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 425,00 грн, бо позивач, керуючи транспортним засобом Skoda Fabia, д.н.з. НОМЕР_1 , на а/д М-18, 154 км, на вимогу поліцейського не пред`явив посвідчення водія, чим порушив п. 2.4 а) ПДР.

Також відповідач-2 зазначив, що під час винесення оскаржуваної постанови поліцейським було дотримано порядок проведення скороченого провадження по справі про адміністративне правопорушення на місці вчинення адміністративного правопорушення. При цьому, як зазначив відповідач-2, факт вчинення позивачем правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП підтверджується показаннями поліцейських, які безпосередньо бачили факт порушення позивачем вимог ПДР і є особами незацікавленими в результатах розгляду справи, та у встановлений законом спосіб відреагували на виявлене порушення.

Відповідач-2 вказав, що процедура розгляду справи була дотримана поліцейським та зафіксована на нагрудний відеореєстратор, проте відеозапис не було збережено з дня вчинення правопорушення з огляду на закінчення термінів зберігання відеозаписів у підрозділі управління патрульної поліції (УПП). У зв`язку з тим, що інформація про оскарження постанови по даній справі надійшла до УПП 18.11.2020 року, у відповідача-1 відсутня можливість надати відеозапис до суду.

Крім того, відповідач-2 пояснив, що позивачу була забезпечена можливість реалізації прав, визначених ст. 268 КУпАП.

З приводу позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача-1 щодо складення оскаржуваної постанови відповідач-1 зазначив, що за ст. 286 КАС України під час вирішення судами справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення осіб до адміністративної відповідальності спосіб захисту шляхом визнання постанови (інших рішень) про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною чинним законодавством не передбачено.

З огляду на викладене, відповідач-2 просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Адміністративний позов не відповідав вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України, тому ухвалою суду від 29 жовтня 2020 року був залишений без руху з наданням позивачу п`ятиденного строку для усунення недоліків.

10 листопада 2020 року у встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви належним чином.

Ухвалою суду від 12 листопада 2020 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Ухвалою суду від 01 грудня 2020 року було залучено до участі в адміністративній справі в якості співвідповідача (відповідача-2) - Департамент патрульної поліції Національної поліції України.

У судове засідання з`явився позивач, відповідачі у судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомлялись про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач-1 у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.

Відповідача-2 разом з письмовими поясненнями надав суду клопотання про розгляд адміністративної справи за його відсутності.

Суд, з урахуванням положень ч. 3 ст. 194, ч. 1, ч. 3 ст. 205 КАС України, розглянув справу за відсутності відповідачів.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 08.09.2020 року відповідачем-1 була винесена постанова серії ЕАМ № 3103497, якою було зафіксовано, що 08.09.2020 року о 14:04 годині водій транспортного засобу Skoda Fabia, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (власник транспортного засобу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), на вимогу поліцейського не пред`явив посвідчення водія, чим порушив п. 2.4 а) ПДР - керування транспортним засобом особою, яка не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаною постановою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено штраф у розмірі 425,00 грн (а.с.11).

В матеріалах справи міститься копія поліса № 128113207 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхувальник ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії договору з 29.10.2019 року по 28.10.2020 року включно (а.с.12).

На підтвердження відомостей про те, що позивач звертався до начальника УПП в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, прокуратури Дніпропетровської області із заявою на незаконні дії працівника поліції він надав суду копії заяви на незаконні дії працівника поліції та лист з відповіддю від УПП в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, за якою у ході перевірки начальником УПП не було встановлено в діях патрульних поліцейських ознак дисциплінарного проступку або порушень вимог чинного законодавства, відповідно до повноважень за Законом України «Про Національну поліцію» (а.с.29-30).

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу визнання протиправними дій інспектора при винесенні оскаржуваної постанови та її скасування.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

У відповідності пункту 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), поліція відповідно до покладених на неї завдань зокрема регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно з пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (в редакції, чинній на момент вчинення адміністративного правопорушення), учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до пункту 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Підпунктом «а» пункту 2.1 ПДР передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Статтями 8, 18, 23 Закону України Про «Національну поліцію» встановлено, що на поліцію покладено завдання регулювати дорожній рух та здійснювати контроль за дотриманням Правил дорожнього руху України та його учасниками, при цьому поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією, законами України та іншими нормативно-правовими актами, що регламентують діяльність поліції.

Поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).

Частиною 1 ст. 35 вищевказаного Закону встановлено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:

1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;

2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;

3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;

4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;

5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;

8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті (частина 2).

Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» визначені основні права та обов`язки водія транспортного засобу, відповідно до яких водій, зокрема, має право знати причину зупинки транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також прізвище і посаду цієї особи; водій зобов`язаний, зокрема, мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Аналіз вищенаведених норм законодавства України вказує, що поліцейський наділений законом повноваженнями, зокрема зупиняти транспортні засоби, серед іншого, у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху, при цьому поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, а водій, що на вимогу працівника поліції повинен зупинитися з дотриманням вимог ПДР, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пп. 2.1. ПДР.

Водночас, суд бере до уваги те, що відповідачем-1 не було зафіксовано належним чином порушення позивачем ПДР, що стало підставою для зупинки транспортного засобу. Також з приводу посилань відповідача-2 на те, що відеозапис події правопорушення не зберігся, з огляду на закінчення строків його зберігання, суд зазначає, що по-перше, відповідачем-1 в оскаржуваній постанові взагалі не зазначено про ведення фіксування події правопорушення за допомогою технічних засобів фото- або відеозапису, а по-друге, пояснення поліцейського не можуть бути основним та єдиним доказом вчинення правопорушення, бо він є зацікавленою особою - працівником поліції, а тому останні не можуть бути допустимим доказом.

Так, пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній зокрема необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Верховний Суд роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку, та пояснення зацікавленої особи - відповідача, який є працівником поліції не можуть бути допустимим доказом (постанови від 26.04.2018 року, справа № 338/855/17, від 29.04.2020 року, справа № 161/5372/17).

У постанові від 15.11.2018 року Верховний Суд в рамках справи № 524/5536/17 Суд сформулював правовий висновок про те, що в постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в обов`язковому порядку повинно бути зазначено технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис (постанови від 15.11.2018 року, справа № 524/5536/17 та від 13.02.2020 року № 524/9716/16-а).

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на положення ст. 9 Конституції України, ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, суд враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України», Суд вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Суд, керуючись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

З огляду на обставини справи суд дійшов висновку, що відповідачами не було доведено належними та допустимими доказами наявності події та складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП в діях позивача.

З приводу посилань позивача на те, що йому не було забезпечене право на захист суд зазначає, що такі посилання не беруться судом до уваги з огляду на їх недоведеність.

З приводу порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки не в автоматичному режимі, суд зазначає наступне.

За змістом положень статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частинами першою-третьою, п`ятою-шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою-третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1-126, частинами першою, другою, четвертою статті 126) тощо.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

У відповідності до вимог частини третьої статті 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього кодексу.

Аналіз положень частин першої - третьої статті 258 КУпАП дозволяє дійти висновку, що їх дія поширюється:

1) на правопорушення, визначені в частині першій цієї статті;

2) у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

3) на випадки, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

Частина друга статті 258 КУпАП надає право Національній поліції не складати протокол про вчинення адміністративних правопорушень, у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно на спірні правовідносини поширюється дія положення частини четвертої статті 258 КУпАП, коли уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121,статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими доводи відповідачів щодо дотримання під час винесення оскаржуваної постанови скороченого порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб`єкта владних повноважень.

Аналізуючи вищенаведені норми та фактичні обставини справи, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм діючого законодавства, відповідачі не довели правомірності прийнятої постанови у справі про адміністративне правопорушення, а відсутність доказів вини позивача свідчить про протиправність постанови суб`єкта владних повноважень.

Водночас у своїх позовних вимогах ОСОБА_1 просить суд зокрема визнати протиправними дії відповідача-1 щодо винесення постанови. Суд зазначає, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний, має право прийняти одне з передбачених ч. 3 ст. 286 КАС України рішень, зокрема, про скасування рішення суб`єкта владних повноважень та закриття справи про адміністративне правопорушення. З огляду на викладене, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , а саме: скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно позивача, а у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

V. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви та вирішення питання про судові витрати.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а саме: постанова, серії ЕАМ № 3103497 від 08 вересня 2020 року, винесеної інспектором патрульної поліції роти № 4 батальйону № 3 Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області лейтенантом поліції Шостаком Микитою Костянтиновичем, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення - скасуванню, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закриттю, у задоволенні іншої частини позовних вимог, а саме щодо визнання протиправними дій інспектора поліції слід відмовити.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне, з урахуванням вимог ст. 139 ЦПК України, рішення суду про часткове задоволення адміністративного позову, з відповідача-2 на користь позивача підлягає стягненню частина сплаченого судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 210,20 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 286, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до лейтенанта поліції батальйону № 3 роти № 4 Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Шостака Микити Костянтиновича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.

Скасувати постанову серії ЕАМ № 3103497 від 08 вересня 2020 року, винесену інспектором патрульної поліції роти № 4 батальйону № 3 Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області лейтенантом поліції Шостаком Микитою Костянтиновичем, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048; код ЄДРПОУ 40108646) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 210,20 грн (двісті десять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 08.02.2021 року.

Суддя Ф.М. Ханієва