Справа № 2- 105/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

11березня   2010 року                                                     Кагарлицький районний суд

Київської області в складі:

                                                  головуючого судді         Кириченка В.І.

                                                  при секретарі                  Марчук Н.М.

розглянувши у відкритому  судовому засіданні  в м. Кагарлику справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3  про усунення перешкод в користуванні  майном, виселення з жилового будинку -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в позові заявила вимоги про  виселення  ОСОБА_2 з належного їй житлового будинку, що розташований по  АДРЕСА_1 Мотивувала тим, що чоловік її дочки ОСОБА_3 проживає з нею, дітьми та дружиною в її будинку без реєстрації і з моменту появи в її будинку створює для неї нестерпні умови для проживання.

Також ОСОБА_1 просила суд усунути їй перешкоди в користуванні сараєм , що розташований по АДРЕСА_1 і зобов”язати ОСОБА_2 передати ключа від замка на вхідних дверях у вказаний сарай.  Мотивувала тим, що вона власник вказаного сарая, а відповідач ОСОБА_2 без її згоди забрав ключі  і закрив сарай, що перешкоджає їй користуватися вказаним майном.

В судовому засіданні позивач та її представник пояснили, що підтримують позов з вказаних вище міркувань. Також позивач уточнила, що відповідач ОСОБА_2 осінню 2009 року закрив своїм замком сарай “Б”, згідно позначень в технічному паспорті на її будинок, де зберігається спільне вугілля яким опалюється її будинок і не дає їй ключів, а видає вугілля для опалення через дітей.

Відповідач ОСОБА_2 пояснив, що позов не визнає і вказаний позивачем сарай не закривав замком. Вселився в будинок позивача в листопаді 2005 року, так як співмешкав з дочкою позивача та в подальшому одружився з дочкою позивача, а позивач хоче розбити сім”ю.

Відповідач ОСОБА_3 пояснила, що її чоловік ОСОБА_2 вселився в будинок матері зі згоди останньої  в листопаді 2005 року і проживали однією сім”єю.Чоловік сарай не закривав на ключ і матері не створював перешкод у користуванні будинком і сараєм.

Судом встановлено, що в листопаді 2005 року ОСОБА_2 вселився без реєстрації місця проживання в належний позивачу житловий будинок, що розташований по  АДРЕСА_1, в якості члена її сім”ї відповідно до ст. 405 ч.1 ЦК України, ст. ст. 156 ч.4, 64 ч.2 ЖК України, так як вів спільне господарство з позивачем і дочкою позивача та співмешкав з дочкою позивача  ОСОБА_3 яка з грудня 2003 року не проживала з чоловіком ОСОБА_4 і 01.03.2005 року розірвала з ним шлюб та 04.07.2007 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 ОСОБА_2 вселився в жилу кімнату яку займала ОСОБА_3 Вказані обставини підтверджуються рішенням суду від 01.12.2005 року про розірвання шлюбу та записами в паспорті ОСОБА_3 про реєстрацію розірвання і укладення шлюбу, рішенням товариського суду від 10.07.2006 року що до взаємовідносин  позивача і відповідачів як членів однієї сім”ї, поясненнями свідка ОСОБА_5 про сімейні відносини позивача і відповідачів, свідоцтвом про право власності на житловий будинок, характеристикою з місця проживання на ОСОБА_2, листом позивача від імені сільської ради від серпня місяця 2006 року на адресу батьків ОСОБА_2 з якого вбачається, що ОСОБА_2 є членом сім”ї позивача. А тому на підставі ст.405 ч.1 ЦК України позивач як член сім”ї власника житла, який проживає разом з ним, має право користуватися цим житлом. В ст.405 ч.2 ЦК України передбачено, що член сім”і  власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім”ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом. Позивач не вказує на жодну із вказаних підстав, а тому  у вимогах про виселення  ОСОБА_2 з житлового будинку, що розташований по  АДРЕСА_1 слід відмовити.

Також судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 осінню 2009 року закрив своїм замком сарай “Б”, згідно позначень в технічному паспорті на  будинок позивача який розташований по  АДРЕСА_1 де зберігається спільне вугілля яким опалюється  будинок і не дає позивачу ключів, а видає вугілля для опалення через дітей. Вказаними  діями ОСОБА_2 створює перешкоди позивачу у користуванні вказаним сараєм. Вказане підтверджується поясненнями позивача в яккості свідка та поясненнями свідка ОСОБА_6, що позивач говорила їй, що відповідач ОСОБА_2 закрив сарай на замок і не дає ключів позивачу від сараю, так як остання начеб-то носить їй вугілля. А тому на підставі ст.391 ч.1 ЦК України слід усунути перешкоди в користуванні сараєм “Б”, що розташований по АДРЕСА_1 і зобов”язати ОСОБА_2 передати ключа від замка на вхідних дверях у вказаний сарай власнику вказаного сарая  ОСОБА_1. Тому позов задоволено частково.

Керуючись  ст.ст. 391 ч.1, 405 ч.1 ЦК України, ст. ст. 156 ч.4, 64 ч.2 ЖК України, ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задоволити  частково.

Усунути перешкоди в користуванні сараєм “Б”, що розташований по АДРЕСА_1 і зобов”язати ОСОБА_2 передати ключа від замка на вхідних дверях у вказаний сарай власнику вказаного сарая  ОСОБА_1.

 У вимогах про виселення  ОСОБА_2 з житлового будинку, що розташований по  АДРЕСА_1 відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду, а апеляційну скаргу на рішення суду протягом 20 днів після подачі вказаної заяви. Рішення суду набирає  законної сили відповідно до ст.223 ЦПК України.

 Суддя: