Справа № 2- а-38/10

Постанова

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

4 березня  2010 року                                                     Кагарлицький районний суд

Київської області в складі:

                                                  головуючого судді         Кириченка В.І.

                                                  при секретарі                  Марчук Н.М.

розглянувши у відкритому  судовому засіданні  в м. Кагарлику справу за позовом  ОСОБА_1

до Управління Пенсійного Фонду України в Кагарлицькому районі Київської області

          про визнання дій неправомірними, зобов”язання провести перерахунок державної і додаткової пенсій та виплатити заборгованість ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач мотивувала позов тим, що вона як інвалід 2 групи внаслідок захворювання, пов”язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС має право на призначення і виплату йому відповідачем щомісячно  державної пенсії, передбаченої ст.54 ч.4 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії, передбаченої ст.50 ч.1 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком. Для визначення розміру мінімальної пенсії за віком  при цьому   підлягає застосуванню розмір прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бютжет України на відповідний рік . Перерахунок пенсій слід проводити з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Але відповідач не дотримувався вимог вказаного законодавства і виплачував менші розміри державної та додаткової пенсій. На заяву позивача відповідач відмовився здійснити перерахунок вказаних вище пенсій і виплатити не донараховані з вини відповідача суми.

             Почивач просила суд визнати дії відповідача що до вказаної відмови неправомірними. Зобов”язати відповідача здійснити перерахунок вказаних пенсій з 22.05.2008 року та виплатити заборгованість на підставі вказаних вище вимог ст.ст. 50,54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” .

                  В судовому засіданні   позивач пояснила, що позов підтримує .          

                 В судове засідання відповідач не з”явився і в письмових запереченнях вказано, що  відповідач діяв відповідно до визначених повноважень та згідно діючого законодавства і позивач пропустила строк позовної давності, а тому просив відмовити у позові.

            Судом встановлено, що позивач є потерпілою від Чорнобильської катастрофи  1 категорії і інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, пов”язаного з впливом аварії на ЧАЕС.  Позивач має право на нарахування і виплату йому відповідачем Управлінням Пенсійного Фонду України в Кагарлицькому районі Київської області державної пенсії, передбаченої ст.54 ч.4 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії, передбаченої ст.50 ч.1 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.  Для визначення  мінімальної пенсії за віком підлягає застосуванню розмір прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бютжет України на відповідний рік та Законі України від 20.10.2009 року №1646-VІ за період часу з 27.01.2009 року по 28.02.2010 року .

                             Законом України “ Про Державний бютжет України на 2008 рік  та про внесення змін до деяких законодавчих актів України “   ст.50 ч.1 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  було викладено в слідуючій редакції- інвалідам 2 групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров”ю у розмірі- 20 % прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, а ст.54 ч.4 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  було змінено і визначено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів , щодо яких встановлено зв”язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках по 2 групі інвалідності- 150 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  Рішенням Коституційного Суду України від 22.05.2008 року  вказані зміни визнані неконституційними.                                      

                            Відповідач нарахував та виплатив позивачу державної пенсії     з 22.05.2008 року по 30.06.2008 року по 580 грн., з 01.07.2008 року по 28.02.2010 року по 655 грн.  за кожен місяць.  А також додаткової пенсії    за  травень і червень 2008 року по 96,20 грн за кожен місяць,  за липень, серпень, вересень 2008 року по 96,40 грн за кожен місяць, за  жовтень, листопад і грудень 2008 року, а також за січень, лютий, березень, квітень,  травень,  червень,  липень,  серпень, вересень і жовтень  2009 року  по 99,60 грн за кожен місяць. За листопад і грудень 2009 року та січень і лютий 2010 року по 655 грн. за кожен місяць.

                                   Вказані обставини підтверджуються письмовими запереченнями на позов, повідомленням відповідача про проведені позивачу виплати, випискою з акту огляду МСЕК, відповіддю відповідача на заяву позивача про перерахунок пенсій.

                                При  розрахунку розміру  пенсій  пенсіонеру за вказаний судом період слід виходити з розміру мінімальної пенсії за віком яка визначається відповідно до вимог ч.1 ст.28 Закону України “ Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування “  , так як держава гарантує права громадян на соціальний захист згідно ст.ст.22,46 Конституції України, а не з положень постанов КМ України від 28.05.2008 року №530, від 16.07.2008 року №654, від 26.07.1996 року №831 та №836 на які посилається відповідач, враховуючи пріорітетність закону над постановою.

               Відповідно до ст.28 ч.1  Закону України “ Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування “ мінімальний розмір пенсії за віком  встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, визначеного законом.                

                   Відповідно до ст.58 Закону України “ Про Державний бютжет України на 2008 рік  та про внесення змін до деяких законодавчих актів України “ прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб які втратили працездатність становив з 01.01.2008 року-470 грн., з 01.04.2008 року-481 грн., з 01.07.2008 року-482 грн., з 01.10.2008 року-498 грн.

                        Відповідно до ст.54 Закону України “ Про Державний бютжет України на 2009 рік “ установлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу для тих хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

                          Відповідно до ст. 1 ЗУ “ Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати”  від 20.10.2009 року №1646-VІ установлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб які втратили працездатність становив з  01.11.2009 року-573 грн., з 01.01.2010 року-695 грн., 01.04.2010 року-706 грн.                        

                                        А  слід було нарахувати і виплатити у 2009 році державної пенсії за 5 днів січня з 27.01.2009 року 498Х8:31Х5=642,58 грн.  і додаткової пенсії 498:31Х5:100Х75=60,24 грн.,  з 1 лютого 2009 року по 31.10.2009 року включно 498Х8=3984 грн.  державної пенсії за кожен місяць і   додаткової пенсії 498:100Х75=373,5 грн за кожен місяць.  З 01.11.2009 року по 31.12.2009 року  включно 573Х8=4584 грн. державної пенсії за кожен місяць і   додаткової пенсії 573:100Х75=429,75 грн. З 01.01.2010 року по 28.02.2010 року включно 695Х8=5560 грн. державної пенсії за кожен місяць і   додаткової пенсії 695:100Х75=521,25 грн.                              

                           Тому слід   визнати  неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Кагарлицькому районі Київської області  у не проведенні перерахування та не виплаті    ОСОБА_1 державної пенсії, передбаченої ст.54 ч.4 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та не проведенні перерахування та не виплаті додаткової пенсії, передбаченої ст.50 ч.1 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком  для визначення якої підлягає застосуванню розмір прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бютжет України на відповідний рік  та Законі України від 20.10.2009 року №1646-VІ за період часу з 27.01.2009 року по 28.02.2010 року  та зобов”язати Управління Пенсійного Фонду України в Кагарлицькому районі Київської області провести перерахунок вказаних державної і додаткової пенсій та виплатити заборгованість  ОСОБА_1 яка утворилась  за період часу  з 27.01.2009 року по 28.02.2010 року внаслідок неправильних нарахувань вказаних пенсій.                                            

               В решті позовних вимог відмовити.                            

       За період з  22.05.2008 року по 26.01.2009 року  позовні вимоги позивача не  підлягають задоволенню у зв”язку з пропуском  позивачем без поважних причин    строку звернення до суду за захистом своїх прав в 1 рік який обчислюється  з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права відповідно до ст.99 ч.2 КАС України. Суд враховує, що про порушення своїх прав  позивач повинен був дізнатися в момент здійснення йому щомісячно виплати  не в розмірі на який вказує  позивач. А позовну заяву    позивач подала тільки 27.01.2010 року . Згідно ст.100 ч. 1 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є піставою для відмови у задоволенні позову, якщо на цьому наполягає відповідач.  Відповідач  наполягав на відмові у задоволенні позову з цієї підстави.                        

                         Керуючись  ст.ст.22,46 Конституції України, ст.ст.50,54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.28 ч.1  Закону України “ Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування “, ст.ст.11,71,86 КАС України, суд,-

                                                         П О С Т А Н О В И В:                                                      

            Позов задовольнити частково.

         Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Кагарлицькому районі Київської області  у не проведенні перерахування та не виплаті    ОСОБА_1 державної пенсії, передбаченої ст.54 ч.4 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та не проведенні перерахування та не виплаті додаткової пенсії, передбаченої ст.50 ч.1 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком  для визначення якої підлягає застосуванню розмір прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бютжет України на відповідний рік та Законі України від 20.10.2009 року №1646-VІ за період часу з 27.01.2009 року по 28.02.2010 року  та зобов”язати Управління Пенсійного Фонду України в Кагарлицькому районі Київської області провести перерахунок вказаних державної і додаткової пенсій та виплатити заборгованість  ОСОБА_1 яка утворилась  за період часу  з 27.01.2009 року по 28.02.2010 року внаслідок неправильних нарахувань вказаних пенсій.  

               В решті позовних вимог відмовити.

              Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом 10 днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

    Суддя: