Ухвала

11 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 442/4168/17

провадження № 61-2057ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 жовтня

2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Скульська Тетяна Анатоліївна, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області

від 17 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року, у позові ОСОБА_1 до

ОСОБА_2 , публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Скульська Т. А., про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, відмовлено.

04 лютого 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року (надійшла до суду 09 лютого 2021 року), в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга подана до суду касаційної інстанції з пропуском строку на касаційне оскарження.

Заявник зазначає, що постанову Львівського апеляційного суду

від 16 жовтня 2020 року вона отримала 25 січня 2021 року.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 272 ЦПК України за заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, -

у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Однак, заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження дати отримання копії постанови суду апеляційної інстанції від 16 жовтня 2020 року, або того, що апеляційним судом було порушено порядок вручення заявнику копії цього судового рішення, передбачений статтею 272 ЦПК України та не заявлено клопотання про поновлено строку для подачі касаційної скарги.

Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень постанова Львівського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року надіслана судом до Єдиного державного реєстру судових рішень 19 жовтня 2020 року, зареєстрована в реєстрі 20 жовтня 2020 року, а оприлюднена - 21 жовтня 2020 року.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Оскільки відповідних доказів, що підтверджують доводи заявника про дату отримання нею оскаржуваної постанови, заявник не надала, касаційну скаргу необхідно залишити без руху відповідно до вимог частини третьої статті 393 ЦПК України та надати особі строк для подання відповідних доказів.

Крім того, касаційну скаргу не може бути прийнято до розгляду з огляду на таке.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Так, у касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Також у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності

01 листопада 2011 року. При цьому з 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у червні 2017 року.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Станом на 01 січня 2017 року прожитковий мінімуму для працездатних осіб становив 1 600,00 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становило 640,00 грн).

Таким чином, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 280,00 грн (640,00 грн*200%=1 280,00 грн).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК

у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055»).

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Також касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду у зв`язку з тим, що порушено вимоги пункту другого частини другої статті 392 ЦПК України, а саме: дані заявника вказані не в повній мірі (реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності)

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали до 15 березня

2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г. В. Коломієць