Дата документу 09.02.2021 Справа № 2-3368/10

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 2-3368/10 Головуючий у 1-й інстанції Гавілей М.М.

Номер провадження 22-ц/807/718/21 Суддя-доповідач Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021року                                                 м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого         Полякова О.З.,

суддів:                        Крилової О.В.,

                               Кухаря С.В.,

при секретарі         Бєловій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на ухвалу Токмацького районного суду Запорізької області від 29 квітня 2020 року у справі за заявою Акціонерного товариства «МетаБанк» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «МетаБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И ЛА:

У березні 2020 року АТ «МетаБанк» звернулось до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання по справі за позовом ПАТ«МетаБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своєї заяви АТ «МетаБанк» зазначало, що 27 жовтня 2010 року Токмацьким районним судом Запорізької області по справі №2-3368/2010 ухвалено заочне рішення, за яким стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «МетаБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 18991,96 грн., судовий збір в розмірі 189,92 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., а всього 19301,88 грн.

Вказували, що зазначене рішення ухвалене за відсутності представника ПАТ «МетаБанк», рішення суду на адресу позивача не надходило та результат розгляду справи позивачеві відомо не було. За заявою стягувача 18 лютого 2020 року Токмацьким районним судом Запорізької області видано та направлено на адресу АТ «МетаБанк» виконавчі листи по справі № 2-3368/201, які отримані заявником поштою 02 березня 2020 року.

Проте, строк пред`явлення у виконавчих листах визначено до 09 листопада 2013 року. З урахуванням наведеного, АТ «МетаБанк» не могло пред`явити виконавчий лист до виконання з поважних причин.

Посилаючись на вказані обставини, АТ «МетаБанк» просило суд визнати поважними причини пропуску строку для пред`явлення до виконання виконавчих документів по справі №2-3368/2010 за позовом ПАТ«МетаБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, виданих Токмацьким районним судом Запорізької області, та поновити строк для пред`явлення до виконання цих виконавчих документів.

Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 29 квітня 2020 року задоволено заяву АТ «Мета Банк» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Визнано поважною причину пропуску АТ «МетаБанк»  строку, для пред`явлення до виконання виконавчих листів № 2-3368/2010, виданих Токмацьким районним судом Запорізької області 18 лютого 2020 року про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «МетаБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 18991,96 грн., судовий збір в розмірі 189,92 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., а всього 19301,88 грн.

Поновлено пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа щодо ОСОБА_2 у справі № 2-3368/2010, виданого Токмацьким районним судом Запорізької області 18.02.2020 року про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «МетаБанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 18991,96 грн., судового збору в розмірі 189,92 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., а всього 19301,88 грн., встановлено строк пред`явлення до виконання - три роки з дня набрання цією ухвалою законної сили.

Поновлено пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа щодо ОСОБА_1 у справі № 2-3368/2010, виданого Токмацьким районним судом Запорізької області 18 лютого 2020 року про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «МетаБанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 18991,96 грн., судового збору в розмірі 189,92 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., а всього 19301,88 грн., встановлено строк пред`явлення до виконання - три роки з дня набрання цією ухвалою законної сили.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати ухвалу Токмацького районного суду Запорізької області від 29 квітня 2020 року та відмовити у задоволенні заяви АТ «МетаБанк».

В обґрунтування апеляційної скарги скаржники зазначають, що оскаржувана ухвала не містить обґрунтованих мотивів, з яких суд дійшов висновку про задоволення заяви банку. Натомість, пропущений строк може бути поновлено лише з поважних причин, яких, на думку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заявником наведено не було. Крім того, в апеляційній скарзі міститься посилання на неналежне повідомлення боржників про дату та час судового засідання, оскільки судові повістки направлялись на адреси боржників, за якими останні не проживають з 2007 року.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «МетаБанк» посилаються обов`язковість виконання судового рішення, вважають, що при постановленні оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, з цих підстав просять залишити ухвалу Токмацького районного суду Запорізької області від 29 квітня 2020 року без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Встановлено, що заочним рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 27 жовтня 2010 року задоволено позов ПАТ «МетаБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «МетаБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 18991,96 судовий збір в сумі 189,92 грн., та витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., а всього 19301,88 грн.

У березні 2020 року АТ «МетаБанк», яке є правонаступником ПАТ «МетаБанк», звернулось до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання рішення по вищезазначеній справі.

Як вже зазначалось, в обґрунтування поважності причин пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, АТ «МетаБанк» посилалось на те, що рішення було ухвалено за відсутності їх представника, на адресу позивача не надходило, а отже результат розгляду справи заявнику відомо не було.

Задовольняючи заяву про поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання, суд першої інстанції виходив з того, що заявником дійсно не було отримано копії рішення суду, невідомо результати розгляду цивільної справи № 2-3368/2010, суд дійшов висновку про пропущення строку пред`явлення виконавчих документів до виконання з поважних причин.

З зазначеним висновком колегія суддів не погоджується, оскільки визнає його передчасним.

Відповідно до частини 1 статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Згідно частини 3 зазначеної статті заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

Згідно частини 3 статті 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Частина 4 даної норми передбачає, що судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Частиною 1 статті 130 ЦПК України визначено, що судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.

Проте, за матеріалами справи вбачається, що суд першої інстанції розглянув це питання та постановив ухвалу за відсутності заінтересованих осіб, що беруть участь у справі, а саме - ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , які не повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у відповідності до статті 128 ЦПК України, дані про належне отримання ними повідомлення про слухання справи матеріали справи не містять.

Оскільки належне повідомлення осіб, які беруть участь у справі, є обов`язковим (ч.2 ст. 211 ЦПК України), участь у справі є процесуальним правом таких осіб (ст. 43 ЦПК України), а згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства належить змагальність сторін та доведення суду переконливості своїх доводів (повідомлення про судове засідання є елементом змагальності та обов`язком суду), то неповідомлення про дату судового засідання є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Елементом належної судової процедури, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, є принцип "рівності вихідних умов" [27] або як його ще називають принцип "рівності сторін" [25, с.59] і принцип змагальності [13, с. 176]. Принцип "рівності вихідних умов" (рівності сторін) вимагає надати кожній стороні можливість представити свою справу в умовах, які не дають їй значних переваг перед її опонентом, а принцип змагальності означає, що сторони мають право знайомитися зі всіма доказами або запереченнями, що залучені до справи, висловлювати свою думку про їх наявність, зміст і достовірність у відповідній формі та у відповідний час, у разі необхідності - у письмовій формі та заздалегідь.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були допущені порушення норм процесуального права, які визначають порядок розгляду даного питання.

Крім того, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції залишив поза увагою наступне.

Так, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст.ст.6,13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 6 Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного процесу як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», рішення від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).

Відповідно до п. 9 ч.2 ст.129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно ст.129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом  порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За ст.18 ЦПК України  судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Таким чином, на Державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є джерелом права.

Статтею 368 ЦПК України (в редакції чинній на час набрання рішенням суду першої інстанції законної сили), яка регламентувала звернення судових рішень до виконання, було визначено, що  питання, пов`язані із зверненням судового рішення до виконання, вирішує місцевий суд, який розглянув справу. За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист - ч. ч. 1 та 2 приведеної статті.

Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Разом з тим, національним законом встановлено обмеження строком, із спливом якого стягувач позбавляється права вимагати процедури примусового виконання судового рішення.

Встановивши строк пред`явлення виконавчого документу до виконання законодавець визначив розумний строк, достатній для звернення до органів, що здійснюють примусове виконання судових рішень, тобто строк, в межах якого може бути розпочато застосування державного примусу до особи боржника.

Під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти такі обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Виходячи з аналізу зазначених норм права, суд при вирішенні відповідно до ст. 433 ЦПК України питання про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа, виданого на підставі судового рішення, повинен з`ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи не поважність, а, відтак, дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Перелік підстав, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, а тому суд дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Проте, всупереч вищенаведеному, в оскаржуваній ухвалі відсутнє правове обґрунтування поважності пропуску строку, судом першої інстанції не зазначено які докази було досліджено та прийнято на підтвердження доводів заявника, враховуючи, що АТ «МетаБанк» із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання звернулось через значний проміжок часу, а саме більше десяти років, після набрання рішенням законної сили.

Також, колегія суддів не може погодитись з судом першої інстанції, що доводи заявника про їх необізнаність щодо результату розгляду справи є поважними причинами пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, з огляду на наступне.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьова проти України» та у постанові Верховного Суду України від 15 травня 2019 року, справа № 922/4244/17 зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

При цьому, з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається що у заочному рішенні Токмацького районного суду Запорізької області від 27 жовтня 2010 року зазначено про неявку в судове засідання представника позивача, та наявність заяви, в якій він позов підтримав, просив справу розглянути в його відсутності, не заперечував проти винесення заочного рішення.

Вищезазначене судом першої інстанції залишено поза увагою, не досліджено питання належного здійснення АТ «МетаБанк» своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, враховуючи, що саме Банк є ініціатором судового провадження.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження, у зв`язку з чим ухвала Токмацького районного суду Запорізької області від 29 квітня 2020 року підлягає скасуванню з направлення справи на новий розгляд питання щодо поважності пропуску строку пред`явлення виконавчого документу до виконання до суду першої інстанції, оскільки виконавчий лист в цьому випадку видається судом першої інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 431 ЦПК України, а отже й питання щодо поновлення строку для його пред`явлення повинно вирішуватися цим судом.

Керуючись ст. ст. 374, 379, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Ухвалу Токмацького районного суду Запорізької області від 29 квітня 2020 року по цій справі - скасувати, справу направити на новий розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте вона може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 11 лютого 2021 року.

Головуючий:

Судді: