ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/14647/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Жукова С.В., Огородніка К.М.,

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.

за участю представників: ГУ ДПС у Полтавській області - Сухомлин Ю.В., ПрАТ "Полтавхіммаш" - Лобатюка Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції (через Господарський суд Полтавської області) касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2020

та ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2020

у справі № 910/14647/19

за заявою Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області

до Приватного акціонерного товариства "Полтавхіммаш"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року ГУ ДПС у Полтавській області звернулося до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Полтавхіммаш" через неможливість останнього погасити наявну кредиторську заборгованість у загальній сумі 14 884 935,90 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2019, серед іншого, прийнято заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство до розгляду та призначено підготовче засідання суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.07.2020 у справі №910/14647/19 (суддя Івченко А.М.) відмовлено ГУ ДПС у Полтавській області у відкритті провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Полтавхіммаш".

Постановою Північного апеляційного господарський суду від 29.10.2020 (колегія суддів: Остапенко О.М. - головуючий, Поляков Б.М., Отрюх Б.В.) ухвалу господарського суду міста Києва від 15.07.2020 у справі № 910/14647/19 залишено без змін.

ГУ ДПС у Полтавській області звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Постановою Північного апеляційного господарський суду від 29.10.2020 та ухвалу господарського суду міста Києва від 15.07.2020 у справі № 910/14647/19; прийняти нове рішення, яким направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження ГУ ДПС у Полтавській області зазначило відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України).

При цьому заявник касаційної скарги вказав, що при прийнятті оскаржуваних рішень апеляційним і місцевим судами неправильно застосовано норми матеріального права (ст. 1, ч. 6 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства), порушено норми процесуального права (ст. ст. 73, 74, 86, 236 ГПК України) та зроблено хибний висновок про наявність спору про право.

На думку скаржника, судами попередніх інстанцій неправомірно прийнято до уваги доводи ПрАТ "Полтавхіммаш" про припинення, зазначених у заяві про порушення провадження у справі про банкрутство, грошових зобов`язань, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 14 884 935,90 грн, за рахунок сум, присуджених до стягнення з Державного бюджету України судовими рішеннями у справах № 816/2707/14 та № 816/667/15-а.

ГУ ДПС у Полтавській області посилається також на те, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки тій обставині, що згідно фабул вищезазначених справ, ГУ ДПС у Полтавській області не є стороною у справах №816/2707/14 та №816/667/15-а, не є учасником вищезазначених судових процесів, також не взято до уваги та обставина, що ПрАТ "Полтавхіммаш", як платник податків перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у місті Києві.

Разом з тим, скаржник наголосив, що зазначена справа набуває для заявника важливого значення, оскільки результати її розгляду матимуть вплив на аналогічні правовідносини, що виникають між органами ДПС та боржниками і матимуть значний вплив на Державний бюджет України.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/14647/19 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючого, Білоуса В.В., Пєскова В.Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2020.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.12.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 910/14647/19 за касаційною скаргою ГУ ДПС у Полтавській області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2020 та призначено до розгляду на 17.12.2020 о 10:15.

Згідно з рішенням зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.11.2020 № 13 суддю Катеринчук Л.Й обрано до Великої Палати Верховного Суду, у зв`язку з чим, розпорядженням заступника керівника апарату-керівника секретаріату КГС ВС від 08.12.2020 № 29.3-02/3359 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/14647/19.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/14647/19 визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючий (доповідач), Жуков С.В., Огороднік К.М., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 08.12.2020.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 910/14647/19 за касаційною скаргою ГУ ДПС у Полтавській області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2020 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючий (доповідач), Жуков С.В., Огороднік К.М.; розгляд справи № 910/14647/19 за касаційною скаргою ГУ ДПС у Полтавській області призначено у відкритому судовому засіданні на 27.01.2021 о 10 год. 45 хв.

У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "Полтавхіммаш" просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2020 залишити без змін, а касаційну скаргу ГУ ДПС у Полтавській області - без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи свою позицію щодо відсутності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство та наявного спору про право саме між ініціюючим кредитором та боржником, останній посилається на правові висновки Верховного суду, викладені у постанові від 23.06.2020 у справі № 910/1067/19, та наголошує на тому, що ГУ ДПС у Полтавській області було залучено адміністративним судом як співвідповідача по справі №640/15558/20, вирішення спору в якій прямо вплине на обсяг майнових вимог ініціюючого кредитора до боржника, що фактично робить відкриття провадження у справі про банкрутство безпідставним.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г. заслухавши пояснення представників ГУ ДПС у Полтавській області та ПрАТ "Полтавхіммаш", перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доводи відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КузПБ) визначено, що неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.

Грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загально-обов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 34 КузПБ заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна містити, зокрема, виклад обставин, що є підставою для звернення до суду, відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті.

Згідно ч. 1 ст. 35 цього Кодексу, у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті, залишення без руху або для повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше п`яти днів з дня її надходження постановляє ухвалу.

Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований ст. 39 КузПБ.

Положеннями частини 3 даної статті встановлено, якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість. У разі якщо до господарського суду до дня підготовчого засідання надійшло кілька заяв і одна з них прийнята судом до розгляду, інші ухвалою господарського суду приєднуються до матеріалів справи і розглядаються одночасно. У разі визнання вимог заявника необґрунтованими господарський суд оцінює обґрунтованість вимог інших заяв кредиторів, приєднаних до матеріалів справи, і вирішує питання про відкриття провадження у справі у порядку, передбаченому цією статтею. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.

Системний аналіз ст. с. 1, 8, 34, 39 КУзПБ свідчить, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є: наявність грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду; відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог; до підготовчого засідання суду вимоги кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.

Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов`язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.

Підставою для відмови у відкритті провадження у справі, положення частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, визначають те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмету) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо.

Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище. Водночас, відсутність будь-яких заперечень боржника з приводу зазначеної вимоги кредитора може свідчити про її визнання, а відтак і про відсутність спору між сторонами про право.

При цьому, Верховний Суд зауважує, що у суду першої інстанції під час проведення підготовчого засідання відсутня можливість вирішення такого спору про право, що в свою чергу пов`язано з особливостями позовного провадження, як то пред`явлення позову, можливості подання зустрічного позову, складу учасників справи у позовному провадженні, прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, а також диспозитивністю господарського судочинства тощо.

У постанові від 03.06.2020 у справі № 905/2030/19 Верховний Суд дійшов наступного висновку: "у разі відсутності належного виконання господарського грошового зобов`язання, у кредитора є можливість, окрім звернення до суду з позовом до боржника, скористатися можливістю застосування щодо такого боржника процедур передбачених КУзПБ для задоволення своїх кредиторських вимог у тому випадку, коли відсутній спір про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження. (п. 28 постанови)".

Колегія судів зауважує, що встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.06.2020 у справі № 910/1067/19, від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20, від 16.09.2020 у справі № 911/593/20.

Так, як вбачається із матеріалів справи, звертаючись до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Полтавхіммаш", ГУ ДПС у Полтавській області послалося на наявність у боржника не погашеної податкової заборгованості на загальну суму 14 884 935,90 грн. з наступних видів податку і зборів:

- з орендної плати з юридичних осіб - 14 170 675,20 грн.,

- з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати - 532 250,64 грн.,

- з військового збору - 40 524,68 грн.,

- з рентної плати за спеціальне використання води (крім рентної плати за спеціальне використання водних обєктів місцевого значення) - 6 100,17 грн.,

- з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення - 7 204,44 грн.,

- з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - 128 180,66 грн.

При цьому, на підтвердження суми податкового боргу ГУ ДПС у Полтавській області послалося на судові рішення про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу, що набрали законної сили: постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2016 по справі № 826/14599/16, постанову Полтавського окружного адміністративного суду 31.10.2017 по справі № 816/1704/17, рішення Полтавського окружного адміністративного суду 20.03.2018 по справі № 816/227/18, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.02.2019 по справі №440/4373/18.

Крім того, ГУ ДПС у Полтавській області в обґрунтування своїх вимог послалось на направлені до банківських установ на виконання вказаних судових рішень інкасові доручення: по справі № 440/4373/18: від 22.03.2019 №№324, 325, 326, від 06.05.2019 №№560, 561, 562, 566, 567, 568, 569, 570, 571, 572, 573, 574, 581, 582, 583, 584, 585, 586, 587, 588, 589; по справі № 826/14599/16: від 01.11.2018 №№165, 166; по справі №816/227/18: від 08.10.2018 №51, 52, 53; по справі №816/1704/17: від 06.12.2017 №246, 247, 248, 249, 250, 251, 252, 253, 254, 255, 271, 272, 273, 274, 275, 286, 287, 288, 289, 290, 306, 307, 308, 309, 310, 311,312,313,314,315, які повернуто банківською установою без виконання, у зв`язку з "оформленням платіжної вимоги на примусове списання коштів за іншим виконавчим документом, ніж той, для забезпечення якого накладено арешт, і на цьому рахунку немає інших (ніж арештованих) коштів", згідно п.2.18, 2.20, 9.9, 11.11 Інструкції № 22.

Водночас, як досліджено місцевим та апеляційним судами та підтверджується матеріалами справи, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.01.2015 у справі № 816/2707/14, залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.11.2015, стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ "Полтавхіммаш" надміру сплачені грошові зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 6 955 216,00 грн.; постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2015 у справі №816/667/15-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2015, стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ "Полтавхіммаш" бюджетну заборгованість з податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок ПАТ "Полтавхіммаш" в розмірі 9 120 625,00 грн.

Таким чином, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, загальна сума заборгованості Держави з надмірно сплаченого податку на прибуток та бюджетна заборгованість з податку на додану вартість, яка підтверджена в судовому порядку, становить 16 075 841,00 грн., що, в свою чергу, перевищує суму податкової заборгованості ПрАТ "Полтавхіммаш" - 14 884 935,90 грн.

Відповідно до абз. 3 п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України, сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також: а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника); б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4-1 статті 43 цього Кодексу; в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України".

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі наведеної норми Податкового кодексу України, до винесення судом першої інстанції ухвали про відмову у відкритті провадження у даній справі про банкрутство, 30.06.2020 ПрАТ "Полтавхіммаш" зверталося до податкового органу з заявою про погашення свого податкового боргу за рахунок надміру сплаченої суми податку на прибуток та суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість шляхом припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 14 884 935,90 грн.

Надавши оцінку наведеним вище обставинам, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановив, що податковий борг ПрАТ "Полтавхіммаш", зазначений у заяві ГУ ДФС у Полтавській області про відкриття провадження у справі про банкрутство, може бути погашений у повному обсязі за рахунок надмірно сплаченої ПрАТ "Полтавхіммаш" суми податку на прибуток та суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість шляхом припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Разом з тим, місцевим та апеляційними судами також встановлено, що відповідно до Фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва ПрАТ "Полтавхіммаш" станом на 31.12.2018 балансова вартість активів (майна) боржника становить більше 200 млн. грн.

Пунктом 87.2. ст. 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Отже, надавши оцінку наявним і справі доказам та доводам сторін в їх сукупності, встановивши, що навіть у разі не погашення в порядку п.87.2. ст.87 ПК України за рахунок надмірно сплаченої суми податку на прибуток та суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у повному обсязі податкового боргу боржника, податкова заборгованість ПрАТ "Полтавхіммаш" може бути погашена за рахунок майна боржника, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд дійшов правильного висновку, що ПрАТ "Полтавхіммаш" не відповідає законодавчому визначенню юридичної особи, яка неспроможна виконати свої грошові зобов`язання перед кредитором не інакше, як через застосування відповідних судових процедур банкрутства.

Крім того, як встановлено місцевим та апеляційним судом, в провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва знаходиться адміністративна справа № 640/15558/20 за позовом ПрАТ "Полтавхіммаш" до ГУ ДФС у м. Києві, на обліку у якого перебуває боржник.

Апеляційним судом досліджено, що звертаючись до адміністративного суду з вказаним позовом ПрАТ "Полтавхіммаш" зазначало про наявність заборгованості Держави з надмірно сплаченого податку на прибуток та бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, яка підтверджена в судовому порядку, у загальному розмірі 16 075 841,00 грн., а також про обставини надіслання на адресу податкового органу заяви про погашення податкового боргу за рахунок надмірно сплаченої суми податку на прибуток та суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість шляхом припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Матеріали справи та встановлені судами попередніх інстанцій обставини свідчать про те, що спір, який розглядається судом в адміністративній справі № 640/15558/20 безпосередньо впливає на вирішення питання щодо заборгованості ПрАТ "Полтавхіммаш" перед ГУ ДФС у Полтавській області, на підставі якої останнє подало заяву про відкриття провадження у даній справі про банкрутство, що підтверджує спірність таких вимог, а відтак, свідчить про відсутність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Полтавхіммаш".

При цьому судами правильно застосовано ч. 6 ст. 39 КУзПБ , якою однією із підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство визначено те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

Як з`ясовано попередніми судовими інстанціями, на момент постановлення оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство, так і станом на дату перегляду її в апеляційному порядку, спір у справі в адміністративній справі №640/15558/20 не вирішений.

Однак, в контексті зазначеного, Верховний Суд висловив правову позицію про те, що ч. 6 ст. 39 КУзПБ жодним чином не визначає підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство існування рішень, які набрали законної сили, отже наявність остаточного рішення у такому спорі не є обов`язковою. Достатнім є сам факт наявності спору про право, результати вирішення якого можуть вплинути на заявлені вимоги кредитора. Неврахування судами факту існування двох спорів про право, є такими помилками, які порушують принцип пропорційності господарського судочинства (постанова від 23.06.2020 у справі № 910/1067/19).

Враховуючи викладене, наведені ГУ ДФС у Полтавській області у касаційній скарзі аргументи зводяться до помилкового тлумачення скаржником норм чинного законодавства, не спростовують правомірних висновків місцевого та апеляційного судів про відсутність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Полтавхіммаш".

При цьому, доводи заявника касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки тій обставині, що згідно фабул справ №816/2707/14 та №816/667/15-а ГУ ДПС у Полтавській області не є в них стороною, а ПрАТ "Полтавхіммаш" як платник податків перебуває на обліку в ГУ ДПС у місті Києві, а відтак, спір про право саме між кредитором та боржником відсутній, відхиляються Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, оскільки зазначені доводи були предметом дослідження та оцінки апеляційного суду та обґрунтовано відхилені як безпідставні і колегія суддів погоджується з цим.

Так, як було встановлено вище, судовими рішення у справі №916/2707/14 та у справі №816/667/15-а було стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ "Полтавхіммаш" надміру сплачені грошові зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 6 955 216,00 грн. та бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 9 120 625,00 грн. відповідно.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України, Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.

Згідно з пп. 41.1.1. п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є: податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань визначені у ст. 43 Податкового кодексу України.

Пунктом 43.2 ст. 43 цього Кодексу встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (пункт 43.3 ст. 43 Податкового кодексу України ).

Відповідно до п.п. 43.4, 43.5 ст. 43 Податкового кодексу України платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Згідно з п. 43.6 ст. 43 ПК України повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Відповідно до п. 1 частини II Порядку інформаційної взаємодії Державної фіскальної служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 11.02.2019 №60, повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються територіальним органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку (далі - податкова декларація)), поданої до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Заява може бути подана платником до територіального органу ДФС в електронній формі за допомогою засобів інформаційно-телекомунікаційних систем та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу.

Отже, як правильно зазначив апеляційних суд, функція податкового органу полягає у тому, що на підставі поданих заявником (платником податків) документів та на підставі даних особових рахунків платників такий податковий орган готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подання його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Виходячи з аналізу наведених норм та встановлених судами обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що у даному випадку наведені вище обставини не змінюють фактичного статусу перерахованих ПрАТ "Полтавхіммаш" надміру сплачених коштів і не позбавляють податковий орган, на обліку в якому на даний час знаходиться останній як платник податків, здійснити повернення надміру сплачених податків в порядку ст. 43 ПК України та/або провести відповідне погашення податкового боргу ПрАТ "Полтавхіммаш" за рахунок надміру сплаченої суми податку на прибуток та суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість шляхом припинення такого зобов`язання в порядку абз. З п. 87.1 ст. 87 ПК України.

Враховуючи викладене, проведення погашення податкового боргу ПрАТ "Полтавхіммаш" за рахунок надмірно сплаченої суми податку на прибуток та суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість шляхом припинення такого зобов`язання перед Державним бюджетом України в порядку абз. З п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України повинно відбутися незалежно від того, у якому податковому органі знаходиться на обліку платник податків.

Наведені вище положення податкового законодавства з урахуванням конкретних обставин справи спростовують доводи скаржника про те, що звернення ПрАТ "Полтавхіммаш" до суду із позовною заявою про визнання припиненими грошових зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог не є свідченням спору про право саме між боржником і кредитором.

Господарський суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 300 ГПК України).

Виходячи з аналізу наведених вище норм, встановлених судами обставин справи та меж розгляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду погоджується з висновком місцевого та апеляційного судів про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Полтавхіммаш".

Матеріали справи свідчать про те, що дотримуючись приписів ст. 86 ГПК України, у даному випадку судами встановлено обставини, які у сукупності свідчать про відсутність підстав, з якими законодавство пов`язує відкриття провадження у справі про банкрутство.

Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, суд касаційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), яку згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Відтак, наведені ГУ ДПС у Полтавській області у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування місцевим та апеляційним судами норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила фундаментальних порушень, допущених судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді заяви ГУ ДПС у Полтавській області про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Полтавхіммаш".

Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2020 та ухвала Господарського суду міста Києва від 15.07.2020 у справі № 910/14647/19 прийняті судами у відповідності до фактичних обставин, вимог матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2020 у справі № 910/14647/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Ткаченко Н.Г.

Судді Жуков С.В.

Огороднік К.М.