Справа №2-А-559/2010/1231
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКАЇНИ
21 травня 2010р. суддя Стахановського міського суду Луганської області Ромашка В.П., розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні суду м. Стаханова справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ІГПР ВДАІ м. Стаханова Тисленко Сергія Володимировича про скасування Постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
Звертаючись до суду 05.05.10р., позивач зазначив, що 17.04.10р. відповідач піддав його адміністративному стягненню за ч.1 ст.122 КпАПП (Кодексу про адміністративні правопорушення) України. Постанова є необґрунтованою, оскільки зупинку він здійснив вимушено для заміни колеса на запасне, щоб доїхати до найближчої станції техобслуговування. У Протоколі про адміністративне правопорушення та Постанові у справі про адміністративне правопорушення не зазначено ім’я та по батькові особи, що їх склала, час складання Протоколу збігається з часом ухвалення Постанови. Позивач просив скасувати Постанову, а провадження у адміністративній справі закрити.
Письмових заперечень за позовом не надано.
Позивачем надано заяву про розгляд справи за своєї відсутності, відповідач - суб’єкт владних повноважень, який належним чином сповіщений про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не прибув, про причини неприбуття не повідомив.
Відповідно до ч.3 ст.122, ч.4 ст.128 КАС (Кодексу адміністративного судочинства) України справа вирішується у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
У якості доказів судом були досліджені такі докази: копія Протоколу про адміністративне правопорушення (ар.с.3) та копія Постанови у справі про адміністративне правопорушення (ар.с.4).
На підставі означених доказів, з числа обставин, які підлягають доказуванню у справі, суд вважає доведеним, що 17.04.10р. відповідач у справі склав щодо позивача у справі Протокол про адміністративне правопорушення, зафіксувавши факт вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КпАПП України, яке полягає у тому, що ОСОБА_1 керував автомобілем, на задній осі якого була зношена резина протектора, чим порушив вимоги п.31.4.5 Правил дорожнього руху України. За фактом правопорушення відповідач у справі ухвалив Постанову у справі про адміністративне правопорушення у порядку, визначеному ст.14-1, ч.5, 6 ст.258, ст.283 КпАПП України. Про існування доказів факту правопорушення у Протоколі та Постанові не зазначено. Особа, щодо якої складено Протокол (позивач у справі) при складанні протоколу з приводу факту події власноруч написав у ньому, що не згоден, оскільки рухався на шиномонтаж на особистій «запасці».
Правовідносини, які склалися між сторонами у справі регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення та Правилами дорожнього руху України, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.01 №1306.
Оцінивши обставини, на які посилається позивач та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд зважає на те, що згідно зі ст..254 КпАПП України про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою. Протокол про адміністративні правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 КпАПП України. Стаття 258 КпАПП України передбачає випадки, коли протокол про адміністративні правопорушення не складається. Зокрема, згідно з ч.6 ст.258 КпАПП України у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відповідно до ст.14-1 КпАПП України до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки , відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів. Згідно зі ст.256 КпАПП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються (зокрема): дата і місце його складання, посада прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Відповідно до ст.280 КпАПП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язані з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 9 КпАПП України визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Частиною першою статті 121 КпАПП України визначено, що склад правопорушення, передбаченого цією нормою, утворює керування водіями транспортними засобами, що мають несправності гальмової системи, рульового управління, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація їх забороняється, або переобладнаними з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, або такими, що своєчасно не пройшли державного технічного огляду.
Зважаючи на наведене, суд вважає, що формально позов підлягає задоволенню. При цьому суд виходить з того, що відповідно до ч.1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків наявності підстав для звільнення від доказування. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем заперечень проти адміністративного позову не заявлено. Однак і позивачем перед судом не доведено тих обставин, на які він посилається на обґрунтування своїх вимог за текстом позовної заяви. Щодо посилання позивача на відсутність у складених документах відомостей про повне ім’я та по батькові особи, яка приймала рішення, суд вважає доводи неспроможними, оскільки сама по собі ця обставина не тягне наслідків недійсності і не може знецінити ті документи, у які ці відомості не внесені. Та обставина, що час складання Протоколу про адміністративне правопорушення та ухвалення Постанови у справі про адміністративне правопорушення доведена, але суд бере до уваги, що при ухваленні Постанови у справі про адміністративне правопорушення відповідач (інспектор ДПС) взагалі не керувався Протоколом про адміністративне правопорушення, який склав, фіксуючи подію. Він формально використав бланк Постанови, до якого внесено відомості, що суперечать фактичним обставинам у справі та застосованому способу фіксації правопорушення. Про існування будь яких доказів факту правопорушення у Постанові також не йдеться. Отже, відповідач не виконав вимоги ст.280 КпАПП України. Він, будучі суб’єктом владних повноважень, діяв необґрунтовано та недобросовісно. Дії відповідача є неправомірними і скасування Постанови у справі про адміністративне правопорушення у цьому випадку було б способом відновлення порушеного права позивача. Однак, суд зважає на те, що п.3 ч.1 ст.288 КпАПП України визначено, що постанову іншого органу (окрім постанови адміністративної комісії та рішення виконкому) по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено у вищестоящий орган (посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими Кодексом України про адміністративні правопорушення. Статтею 289 КпАПП України визначено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою) правомочним розглядати скаргу. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України. Позивач, звертаючись до суду, дії відповідача не оскаржує, лише просить скасувати Постанову у справі про адміністративне правопорушення, при цьому не просить відновити строк на оскарження Постанови і причини його пропуску не зазначає. За таких обставин, суд вважає, що у позові має бути відмовлено за пропуском строку на оскарження.
Щодо вимоги позивача про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення суд керується п.3 ч.2 ст.17 КАС України, якою передбачено, що компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про накладення адміністративних стягнень. Згідно з п.1 ч.1 ст.157 КАС України, якщо справу не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у справі. Зважаючи на наведене, провадження у дійсній справі у частині вимог про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення слід закрити.
Керуючись ст. 2, 4, 7, 17, 69, 70, 71, 72, 99, 105, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.9, 14-1, ч.2 ст.122, ч.2 ст.ст. 222, 254, 256, 258, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху України, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.01 №1306 суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити ОСОБА_1 у позові до інспектора ІГПР ВДАІ м. Стаханова Тисленко Сергія Володимировича про скасування Постанови у справі про адміністративне правопорушення за пропуском строку на звернення до суду.
У частині вимог про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення провадження у дійсній справі закрити.
Постанову може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд м. Стаханова шляхом подачі у десятиденний строк від дня отримання копії Постанови заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги протягом двадцяти днів по тому.
Суддя: