Справа № 2-1863/2010  року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 21 квітня 2010 року                     м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області  в складі:

головуючого-судді:          Горейко М. Д.

секретаря:              Гаврилюк Н.Я .

за участю представника позивача по довіреності від 18.01.2010 року №4 ОСОБА_1, представника відповідачки по довіреності від 16.12.2009 року №308 ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит”до ОСОБА_3про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат,  -

встановив:

    Позивач звернувся в суд з позовом доОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії №2000pv16-06 від 20.11.2006 року в розмірі 344 717 грн. 93 коп. на користь ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит”, посилаючись на те, що згідно договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №2000pv16-06 відповідачка отримала кредитні ресурси в сумі 36 000 доларів США з терміном погашення до 20.11.2017 року та зобов’язалась проводити погашення кредиту щомісячно і сплачувати відсотки за користування кредитом в строки, визначені договором. Внаслідок порушення графіку сплати коштів, визначених умовами кредитного договору, станом на 16.11.2009 року відповідачка заборгувала ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит” 269 437 грн. 85 коп. по сплаті кредиту, 33 089 грн. 37 коп. по сплаті процентів за користування кредитними коштами, 42 190 грн. 71 коп. пені. Загальна сума заборгованості по договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №2000pv16-06 від 20.11.2006 року в гривневому еквіваленті складає 344 717 грн. 93 коп. Умовами договору встановлено, що наслідком порушення позичальником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту або процентів за користування кредитними коштами є право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Тому вважав право банку порушеним та просив стягнути з відповідача вказану суму.

    Представник відповідачки в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Суду пояснив, що позивач не вправі звертатись до суду з вимогою про дострокове повернення кредиту, оскільки в п. 3.4 договору вказано, що у випадку вимоги банку про дострокове повернення кредитних ресурсів та сплату процентів позичальник зобов’язаний зробити повне погашення заборгованості за цим Договором, тобто повернути отримані кредитні ресурси та сплатити всі проценти протягом 10 банківських днів з моменту отримання вимоги банку. Банк повинен був направити вимогу про повернення коштів. В матеріалах справи є листи-вимоги, але вони не вручені відповідачці, вона їх не отримувала. Право звернення до суду виникне після закінчення 10-денного строку після отримання вимоги. Факту заборгованості відповідачка не заперечує, але невідомо з якої суми заборгованості нараховувалась пеня та за який період. Позивач зобов'язаний був надати розрахунок пені. Також невідомо чи вправі позивач надавати валютний кредит, оскільки ним не надано суду ліцензію на право здійснення валютних операцій.

    Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушення                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                       права на належне виконання умов кредитного договору внаслідок чого банк позивається про його відновлення шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.

    Статтею 1054 Цивільного Кодексу України визначено зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

    20 листопада 2006 року між ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит ” та відповідачкою укладено договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії №2000pv16-06 ( а.с 5-6) за яким банк надав, а позичальник (відповідачка) отримала кредитні ресурси в розмірі 36 000 доларів США та зобов’язалась повернути кредит до 20.11.2017 року. Умовами п.2.1. Кредитного договору (а.с. 5) встановлено розмір процентів за користування кредитними коштами, який становить 15% річних та пунктами 3 і 4 визначено порядок видачі і повернення, в тому числі і дострокового повернення кредитних ресурсів, нарахування та сплату процентів за користування кредитом. Відповідно до п. 3.2 Договору (а. с.5 ) відповідачка зобов'язалась проводити погашення кредиту щомісячно з червня 2008 року в строк до 10 числа кожного місяця здійснювати погашення заборгованості в розмірі 315,79 доларів США. Згідно п. 4.3 Договору (а. с. 6 ) відповідачка зобов'язалась сплачувати проценти за користування кредитом щомісячно у термін до 10 числа кожного місяця.

    Не зважаючи на взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, відповідачка систематично їх порушувала, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором №2000pv16-06 від 20.11.2006 року (а. с. 8).

    За змістом ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

    Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

    Статтею 611 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов'язання, за змістом якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема неустойка.

    Відповідно до п. 6.1 кредитного договору, за порушення взятих на себе зобов'язань та термінів по поверненню суми кредиту та своєчасної сплати відсотків за користування кредитом, позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення.

    У відповідності до п.3.5. кредитного договору банк вправі вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів за час фактичного користування кредитом, та неустойки у випадках невиконання позичальником умов кредитного договору.

    Як вбачається з розрахунку заборгованості за даним кредитним договором станом на 16.11.2009 року (а. с.8) відповідачка з часу укладення такого договору допускала істотні порушення умов договору, зокрема в частині розміру та строків погашення кредиту і сплати відсотків за користування кредитними коштами.

    За змістом ч.2 ст. 1054 та ч. 2 ст.1050 ЦК України наслідком порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

    Позивачем станом на 16.11.2009 року проведено розрахунок заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №2000pv16-06 від 20.11.2006 року (а. с. 8), відповідно до якого нараховано всю суму заборгованості відповідачки за кредитними зобов'язаннями в розмірі 269 437 грн. 85 коп. по сплаті кредиту, 33 089 грн. 37 коп. по сплаті процентів за користування кредитними коштами, 42 190 грн. 71 коп. пені. Загальна сума заборгованості по договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №2000pv16-06 від 20.11.2006 року в гривневому еквіваленті складає 344 717 грн. 93 коп.

    Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором відповідачкою не представлено суду.

Доводи представника відповідачки про те, що вона не погоджується з розміром нарахованої пені судом до уваги не приймаються, оскільки на підтвердження таких доводів доказів суду не надано. Клопотання про надання розгорнутого розрахунку пені ним своєчасно не заявлялось суду, при тому, що йому відомо було про перебування в провадженні міського суду наведеної справи з 16.12.2009 року, що підтверджується його заявою про відкладення розгляду справи.

Як бажання затягнути розгляд справи розцінюється судом і клопотання представника відповідачки про представлення позивачем для огляду в судовому засіданні ліцензії на право здійснення валютних операцій, оскільки ще при укладенні кредитного договору  в іноземній валюті (долларах США) відповідачка мала можливість перевірити наявність такої ліцензії. Тим більше, що вона взяла згідно еондитного договору на себе певні обов’язки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США. Як ствердив в судовому засіданні представник позивача, така ліцензія в банку є і за бажанням відповідачки вона могла з нею ознайомитись.

При цьому суд враховує і те, що згідно ч.1 ст. 131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі.

Не заслуговують на увагу і твердження представника відповідачки про те, що позивач не вправі ставити питання про дострокове стягнення всієї кредитної заборгованості та процентів, так як ним не дотримано вимог п. 3.4 кредитного договору, оскільки таке право позивача передбачене ч.2 ст. 1054 та ч. 2 ст.1050 ЦК України.

Крім того, про наявну заборгованість за кредитним договором відповідачці було відомо, так як її представник в своїй заяві про відкладення розгляду справи від 21.04.2010 року вказав про те, що остання проводить переговори з потенційними покупцями квартири, яка передана в іпотеку банку, для якнайшвидшого її відчуження та сплати заборгованості за кредитним договором.

    Відповідно до ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов’язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Види забезпечення виконання зобов'язання визначені ч.1 ст. 546 ЦК України і такими є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.

    З метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №2000pv16-06 від 20.11.2006 року, між банком та відповідачкою 20.11.2006 року укладено договір іпотеки, згідно п. 1 якого відповідачка передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1, яка згідно Свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 13.11.2006 року за реєстром №3190 належить відповідачці.

    Відповідно до п.8.4.3 Договору іпотеки іпотекодержатель вправі звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотекодавцем не будуть виконані його зобов’язання, передбачені кредитним договором чи цим договором, у порядку та строки, передбачені цими договорами, в тому числі, у належні строки не будуть сплачені кредитні кошти, відсотки, штрафні санкції чи інші платежі.

    Однак, за змістом ст. ст. 16, 20 ЦК України спосіб захисту порушеного права особа вибирає на свій розсуд. В даному випадку позивач просить про захист його порушеного права шляхом стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором.

    З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

    Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.  Тому з відповідачки також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати в розмірі 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

    На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 526, 527 ч.1, 530, 546 ч.1, 548 ч.1, 611, 612, 1054 ч.2, 1050 ч.2, 16, 20 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60, 88 ч.1 ЦПК України, керуючись ст. ст. 213-215 ЦПК України, суд, –

вирішив:

Позов Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит”до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнення судових витрат задоволити.

    Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Новогродівка Донецької області, жительки АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 в користь Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит”, місцезнаходження якого м. Київ, вул. Артема, 60, з зарахуванням на к/р 700161415 в НБУ м.Івано-Франківська, МФО 336235, ідентифікаційний код 20539586 — 344 717 грн. 93 коп. (триста сорок чотири тисячі сімсот сімнадцять гривень 93 коп.) заборгованості за кредитним договором №2000pv16-06 від 20.11.2006 року, 1700 грн. судового збору і 120 грн. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. В разі подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду, але апеляційна скарга не була подана в строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку.

    Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до апеляційного суду області може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

    Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

    Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подається через Івано-Франківський міський суд.

    Суддя:                                  Горейко М. Д.