Постанова

Іменем України

08 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 301/1383/18

провадження №61-16090св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Малораковецька сільська рада Іршавського району Закарпатської області, ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 17 липня 2019 року у складі колегії суддів: Кондора Р. Ю., Мацунича М. В., Готри Т. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Малораковецької сільської ради Іршавського району Закарпатської області (далі - Малораковецька сільська рада), ОСОБА_2 про скасування рішень та державної реєстрації речового права.

На обґрунтування позовних вимог посилався на таке. 17 червня 2009 року він звернувся до Малораковецької сільської ради із заявою щодо виділення земельної ділянки під будівництво житлового будинку площею 0,10 га на АДРЕСА_1. Підставою для цього звернення стало те, що впродовж 25 років (з 1993 року до березня 2018 року) сім`я позивача відкрито користувалася земельною ділянкою площею 0,24 га, розташованою у АДРЕСА_1, використовувала її для городництва. У 2015 році частину вказаної земельної ділянки (0,10 га) Малораковецька сільська рада виділила сестрі позивача ОСОБА_3 для будівництва житлового будинку. На початку 2018 року ОСОБА_2 заявила позивачу, що земельна ділянка в урочищі «Щовб» належить їй і заборонила йому використовувати спірну земельну ділянку. Рішенням 29-ї сесії 5-го скликання Малораковецької сільської ради від 21 травня 2010 року надано ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення проєкту відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,10 га, яка розташована у АДРЕСА_1. Вважав, що вказане рішення є незаконним, оскільки депутати сільської ради за таке рішення на сесії 21 травня 2010 року не голосували і таке рішення не приймали. Рішенням 30-ї сесії 5-го скликання Малораковецької сільської ради від 03 вересня 2010 року позивачу відмовлено у виділенні земельної ділянки, оскільки ця ділянка вже виділена ОСОБА_2 Малораковецькою сільською радою не враховано, що саме позивач та його сім`я тривалий час користувалися цією земельною ділянкою, а заяву на приватизацію ділянки позивач подав раніше за ОСОБА_2 . Рішенням Малораковецької сільської ради від 22 грудня 2017 року було призупинено ОСОБА_2 виготовлення документації по передачі у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку до вирішення спірного питання з ОСОБА_1 , який теж претендує на земельну ділянку. Всупереч цьому рішенню, 02 березня 2018 року Малораковецька сільська рада затвердила проєкт відведення земельної ділянки ОСОБА_2 для будівництва житлового будинку на АДРЕСА_1 . Таким чином, Малораковецька сільська рада неправомірно передала ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га на АДРЕСА_1.

Посилаючись на порушення Малораковецькою сільською радою положень статей 12, 81, 116, 118 ЗК України щодо порядку надання у власність земельних ділянок, статей 25, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо прийняття рішень із земельних питань на сесіях сільської ради, вказуючи на необхідність скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, позивач просив визнати недійсними та скасувати: рішення 29-ї сесії 5-го скликання Малораковецької сільської ради Іршавського району від 21 травня 2010 року в частині надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проєкту відведення земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку у АДРЕСА_1; рішення 30-ї сесії 5-го скликання Малораковецької сільської ради від 03 вересня 2010 року в частині відмови у виділенні земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку ОСОБА_1 ; рішення 17-ї сесії 7-го скликання Малораковецької сільської ради від 02 березня 2018 року в частині затвердження ОСОБА_2 проєкту відведення земельної ділянки для будівництва житлового будинку на АДРЕСА_1 та скасувати його державну реєстрацію.

Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 10 грудня 2018 року позов задоволено частково. Визнано недійсними та скасовано рішення 17-ої сесії 7-го скликання Малораковецької сільської ради Іршавського району від 02 березня 2018 року в частині затвердження ОСОБА_2 проєкту відведення земельної ділянки для будівництва житлового будинку на АДРЕСА_1 та скасовано її державну реєстрацію. Стягнуто з Малораковецької сільської ради та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 704, 80 грн судових витрат.

У решті позову відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Малораковецької сільської ради від 02 березня 2018 року про затвердження ОСОБА_2 проєкту відведення земельної ділянки не було прийняте необхідною більшістю депутатів Малораковецької сільської ради, тому є незаконним, а в інших вимогах ОСОБА_1 слід відмовити за недоведеністю.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 17 липня 2019 року рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 10 грудня 2018 року в частині визнання недійсним та скасування рішення 17-ї сесії 7-го скликання Малораковецької сільської ради від 02 березня 2018 року про затвердження ОСОБА_2 проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1000 га у АДРЕСА_1 кадастровий номер земельної ділянки 2121986000:04:001:0136 та скасування її державної реєстрації скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позові у цій частині вимог відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції всупереч вимогам закону вирішив позовну вимогу з підстав, якими ця вимога не обґрунтовувалася, вийшовши за межі підстав позову, тому апеляційний суд не приймає і не розглядає позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Позивач не довів свого права користування земельною ділянкою в конкретних межах і в конкретний період, не довів права на позов і не мав права на позов, який пред`явив, оскільки не може бути об`єктом цивільно-правового захисту право, яке у позивача не виникло і якого не існує.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив постанову Закарпатського апеляційного суду від 17 липня 2019 року скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що його сім`я користувалась спірною земельною ділянкою, проте рішенням Малораковецької сільської ради від 02 березня 2018 року її виділено у власність ОСОБА_2 , проте остання ніколи не користувалась спірною земельною ділянкою. При прийнятті рішення Малораковецької сільської ради від 02 березня 2018 року був відсутній кворум голосів.

У листопаді 2019 року на адресу Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу від Малораковецької сільської ради та ОСОБА_2 ,у яких вони просили касаційну скаргу залишити без задоволення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2019 рокувідкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у серпні2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що рішенням 29-ї сесії 5-го скликання Малораковецької сільської від 21 травня 2010 року «Про надання дозволу на виготовлення проєкту відводу земельної ділянки» надано ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення проєкту відведення земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку у АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 9).

Рішенням 30-ї сесії 5-го скликання Малораковецької сільської ради від 03 вересня 2010 року вирішено відмовити ОСОБА_1 у виділенні земельної ділянки для будівництва та обслуговування його житлового будинку, оскільки земельна ділянка, на яку він претендує, вже виділена ОСОБА_2 , йому рекомендовано звернутися за отриманням земельної ділянки в іншому місці» (т. 1, а. с. 11, 182).

22 грудня 2017 року 16-а сесія 7-го скликання Малораковецької сільської ради прийняла рішення: «Про призупинення виготовлення проєкту відводу земельної ділянки», яким вирішила призупинити ОСОБА_2 виготовлення документації по передачі в приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку до вирішення спірного питання з ОСОБА_1 , який також претендує на дану земельну ділянку» (т. 1, а. с. 13); «Про надання дозволу на виготовлення проєкту відводу земельної ділянки», яким надано ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проєкту відведення земельної ділянки площею 0,1400 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 36, 108).

Рішенням 17-ї сесії 7-го скликання Малораковецької сільської ради від 02 березня 2018 року «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 » затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1000 га, у АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 2121986000:04:001:0136 (пункт 1), надано ОСОБА_2 у приватну власність зазначену земельну ділянку, розташовану в межах населеного пункту у АДРЕСА_1 (пункт 2) (т. 1, а. с. 215).

07 березня 2018 року ОСОБА_2 зареєструвала своє право власності на земельну ділянку, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), площею 0,1 га, у с. Малий Раковець Іршавського району Закарпатської області, кадастровий номер земельної ділянки 2121986000:04:001:0136. Реєстраційну дію вчинено державним реєстратором Іршанської міської ради Калиничем І. В., номер запису про реєстрацію права власності 25238482 (т. 1, а. с. 35).

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частинами першою, другою статті 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частин другої, п`ятої статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Відповідно до частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсними та скасування рішень ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги тим, що його сім`я користується земельною ділянкою, площею 0,24 га, що розташована у АДРЕСА_1 з 1993 року, тому цими рішеннями порушується його право на спірну земельну ділянку.

Згідно з частиною першою статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Порядок безоплатної передачі земельних ділянок державної або комунальної власності у власність громадянам земельної ділянки, передбачений статтею 118 ЗК України, мав наступні стадії: подання заяви зацікавленою особою у приватизації земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки; розгляд клопотання відповідним органом про надання дозволу на розробку проєкту її відведення; розроблення проєкту відведення земельної ділянки організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт; погодження проєкту відведення земельної ділянки з органом по земельних ресурсах, природоохоронними і санітарно-епідеміологічними органами, органом архітектури; розгляд проєкту відведення районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або сільською, селищною, міською радою та прийняття рішення про передачу земельної ділянки у власність.

За змістом статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Відповідно до пункту 2 розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.

Встановивши, що позивачем не надано будь-які належні, допустимі, достовірні та достатні докази наявності в його користуванні з 1993 року конкретно визначеної та відведеної йому земельної ділянки площею 0,24 га та із зафіксованими межами, яка є предметом спору по суті і знаходилася б на АДРЕСА_1, та урахувавши, що відсутнє й рішення Малораковецької сільської ради про надання у 1993 році ОСОБА_1 такої земельної ділянки, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність порушення права користування позивача на земельну ділянку, з огляду на порушення порядку передачі йому у користування земельної ділянки, а саме відсутність рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, відсутність погодження проєкту відведення земельної ділянки з Малораковецькою сільською радою.

Верховний Суд погоджується з таким висновком апеляційного суду у зв`язку з чим відхиляє доводи касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги про відсутність кворуму 02 березня 2018 року на

17-ї сесії 7-го скликання Малораковецької сільської ради є необґрунтованими, оскільки позивач обґрунтовуючи позовну вимогу про скасування рішення

17-ї сесії 7-го скликання Малораковецької сільської ради від 02 березня 2018 року не посилався на такі підстави, якими ця вимога не обґрунтовувалася.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.

Тому Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги, у яких заявник не погоджується зі встановленими апеляційним судом обставинами справи та з оцінкою наявних у справі доказів.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 17 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

С. О. Погрібний